Рішення

від 22.02.2017 по справі 922/4721/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р.Справа № 922/4721/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Енерготехцентр", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром", м. Харків про стягнення 313 350,18 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 15.12.2016р., ОСОБА_2 директора;

відповідача - ОСОБА_3 директора;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків Енерготехцентр" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 313 350,18 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору оренди №10/011 від 01.10.2014р., який був укладений між сторонами. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

10.02.2017р. до господарського суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву за вх.№4626, в якому відповідач зазначав, що здійснював платежі за договорами укладеними між позивачем та відповідачем та за його звітністю заборгованість відповідача на даний час складає 24 548,16 грн. заперечував проти нарахування позивачем пені та зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення пені за 2014 та 2015 роки. За таких обставин, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав письмові пояснення з урахуванням відзиву відповідача, які були надані через канцелярію господарського суду 20.02.2017р. за вх.№5851, в яких позивач зазначає, що заборгованість відповідача по договору №12/011 від 01.12.2015р. становить 24548,16 грн., заборгованості по оплаті електричної енергії по зазначеному договору відповідач не має. Також позивач розбив нараховану суму пені по вищевказаному договору та сама пені за прострочення оплати суми основного боргу становить: 105717,52 грн., сума пені за прострочення оплати електричної енергії становить 2687,19грн., по договору оренди №10/011 від 01.10.2014р. сума заявлена до стягнення позивачем не змінилася та становить: суму інфляційних втрат у розмірі 41 421,77 грн., та пеня у розмірі 65074,70 грн.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених ним у відзиві на позов. Також, відповідачем надані письмові пояснення за вх.№6130, які долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.10.2014 року між ТОВ "ХАРКІВ ЕНЕРГОТЕХЦЕНТР" (орендодавець) та ТОВ "ПРОМ" (орендар) був укладений договір оренди №10/011 відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди, розташований за адресою: м. Харків, вул. Плиточна, 12, а саме неопалювальне нежитлове приміщення, загальною площею 650 кв.м., підключене до електропостачання 380 Вт.

Передача майна в користування відповідача підтверджується актом прийняття-передачі орендованого приміщення до вищевказаного договору від 01.10.2014 р.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата встановлюється, виходячи з вартості оренди приміщення в розмірі 9 (дев'ять) гривень за 1 кв.м з ПДВ. Розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 5 850,00 грн.

Згідно п. 3.2 договору передбачено, що при нарахуванні орендної плати за наступні місяці повинні враховуватися відповідні індекси інфляції.

П.3.3 договору визначено порядок та строк розрахунку за користування майном, а саме не пізніше 5-го числа поточного місяця орендар перераховує на розрахунковий рахунок орендодавця суму вказану в п. 3.1 договору.

31.10.2014р. було укладено додаткову угоду №1 до зазначеного договору, відповідно до якої орендодавець додатково передає, а орендар приймає в строкове платне користування неопалювальне нежитлове приміщення, загальною площею 650 кв.м., підключене до електропостачання 380 Вт, яке знаходиться за тією ж адресою. Всі інші пункти договору не змінено.

01.11.2014р. було підписано відповідний акт прийняття-передачі орендованого приміщення.

09.11.2015р. сторонами було укладено додаткову угоду №2 до первісного договору, в якій сторони домовились пункт 3.1 договору оренди №10/011 від 01.10.2014р. змінено в частині розміру сплати за орендоване майно, а саме оренда плата становить 19,26 грн. за 1 кв.м з ПДВ.

09.11.2015р. орендоване майно зазначене в додатковій угоді №2 було передане орендодавцю, що підтверджується актом прийняття-передачі орендованого приміщення.

27.11.2015 року на підставі додаткової угоди №3 до договору оренди №10/011 від 01.10.2014р. сторони відповідно до п. 8.2 договору домовились достроково розірвати договір оренди 30.11.2015 року.

Актом прийняття-передачі орендованого приміщення від 30.11.2015р. орендоване за договором оренди №10/011 від 01.10.2014р. повернено відповідачем позивачу.

Позивач зазначає, що заборгованості по орендній платі у відповідач на час звернення до суду не має, але несплаченими залишились сума інфляційних у розмірі 41 421,77грн. та пеня у розмірі 65024,70 грн. (за період з жовтня 2014 року по листопад 2015року).

Відповідач із вказаним нарахуваннями позивача не погоджується та зазначає про пропущення позивачем строку позовної давності з нарахування пені.

Згідно п. 3.2. договору оренди №10/011 від 01.10.2014р., сторони погодили, що при нарахуванні орендної плати за наступні місяці повинні враховуватися відповідні індекси інфляції.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, та підлягає задоволенню, відповідно до цього позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 41 421,77 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем пені за період з жовтня 2014р. по листопад 2015 р. у розмірі 65024,70 грн., з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог, пов'язаних зі стягненням заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, застосовується загальна позовна давність.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності п. 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню за договором оренди №10/011 від 01.10.2014р. за період з жовтня 2014р. по листопад 2015 р. у розмірі 65024,70 грн., оскільки строк на подання позову про стягнення з відповідача штрафних санкцій становить один рік, строк позовної давності на звернення до суду із таким позовом закінчується у листопада 2016р.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду 28.12.2016р., тобто із пропуском позовної давності, суд вважає у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 65024,70 грн., тому заява відповідача про застосування строку позовної давності до нарахованих суми пені за 2014, 2015 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

01 грудня 2015 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди № 12/011. Предметом цього договору була передача відповідачу в оренду розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плиточна, 12, а саме неопалювальне нежитлове приміщення, загальною площею 650 кв.м., підключене до електропостачання 380 Вт.

Згідно п. 3.1. договору, орендна плата визначається у розмірі 21,60 грн. за 1 кв.м з ПДВ, і за перший місяць розмір орендної плати становить 14 040,00грн. Зазначене в договорі майно було передано орендарю відповідно до акту прийняття-передачі орендованого майна 01 грудня 2015 року.

Позивач зазначав у позовній заяві, що відповідач вносив орендну плату не в повному обсязі, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 99 888,53 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після подачі позову до суду було сплачено 28688,74 грн., згідно платіжних доручень: №7 від 13.01.2017р. на суму 12 504,80 грн., №13 від 24.01.2017р. на суму 16 183,94 грн.

Таким чином у сумі боргу у розмірі 28688,74 грн. між сторонами відсутній предмет спору.

Згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Такої ж позиції притримується і Вищий господарський суд України, а саме у Постанові Пленуму від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: п.4.4. абз. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи вищенаведене, та те, що між сторонами відсутній предмет спору у сумі заборгованості у розмірі 28688,74 грн., провадження по справі у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Також, під час розгляду справи, ознайомившись із відзивом на позов відповідача, враховуючи здійснення відповідачем оплат по оплаті орендної плати та електричної енергії позивач погодився із позицією відповідача і зазначав, що сума боргу за договором оренди №12/01 від 01.12.2015р. становить 24548,16 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач визнав наявність заборгованості за договором оренди №12/01 від 01.12.2015р. у розмірі 24548,16грн., та із даною сумою боргу за вказаним договором погодився позивач, про що зазначив у письмових поясненнях від 20.02.2017р. за вх.№5851, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 24548,16 грн. (сума основного боргу за договором оренди №12/01 від 01.12.2015р.) правомірна та обґрунтована, така, що визнана відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем у зв'язку із простроченням здійснення оплати відповідачем було нараховано пеню: за несвоєчасну оплату електроенергії у розмірі 2687,52 грн. та несвоєчасну оплату орендної плати у розмірі 105717,52 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до пункту 3.8. договору оренди №12/01 від 01.12.2015р. сторони погодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, оплачується згідно з діючим законодавством України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом із письмовими поясненнями від 20.02.2017р. за вх.№5851, розмір пені за несвоєчасну оплату електроенергії у розмірі 2687,52 грн. та несвоєчасну оплату орендної плати у розмірі 105717,52 грн.

Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4334,59 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 104070,12 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92А, корпус В, офіс 1510, код ЄДРПОУ 33898200, р/р 26003192400 в ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Енерготехцентр" (61106, м. Харків, вул. Плиточна, 12, код ЄДРПОУ 37575044, р/р 26005052341429 в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , м. Харків, МФО 351533) суму основного боргу у розмірі 24548,16 грн., пеню у розмірі 4334,59 грн., інфляційні у розмірі 41421,77 грн. та судовий збір у розмірі 1054,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних щодо стягнення з відповідача 28688,74 грн. провадження припинити.

4. В іншій частині позовних вимог - у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 24.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_4