Рішення

від 23.02.2017 по справі 922/4664/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2017 р.Справа № 922/4664/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман", смт. Покотилівка про стягнення 92.528,74грн. за участю представників:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016р. ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Постман", у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті лізингових платежів за Договором про фінансовий Лізинг від 18.12.2011р. №00004030 у розмірі 11.868,92грн., плати за фактичний час користування об'єктом лізингу у розмірі 7.176,05грн., збитків у розмірі 67.317,87грн., пені у розмірі 2.005,46грн., трьох відсотків річних у розмірі 601,64грн. та інфляційних втрат у розмірі 3.558,80грн. В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг від 18.12.2011р. №00004030. В якості правових підстав вказує на норми ст.ст. 8, 22, 526, 536, 549, 611, 625, 806 ЦК України та ст.ст. 1, 7, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Представник позивача у судовому засіданні не з'явився, витребувані судом докази не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд установив наступне.

08 грудня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" (позивач, лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Постман" (відповідач, лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг №00004030 (а.с. 19-30), відповідно до умов якого, об'єктом лізингу є транспортний засіб типу: VW CaddyGP Kasten 1.6 I TDI; рік виробництва 2011; Шасі № WV1ZZZ2KZСX049302; двигун № НОМЕР_1. Вартість об'єкту лізингу еквівалент 22.315,00 дол. США; авансований платіж - еквівалент 4.463,00 дол. США; обсяг фінансування - еквівалент - 17.852,00 дол. США; залишкова вартість - еквівалент - 3.347,25 дол. США; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу (місяців) - 60; лізинговий платіж - еквівалент - 427,82 дол. США. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.1 та 2) відповідно до пункту 6.3 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

На виконання умов вищезазначеного Договору, позивач передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом прийому-передачі від 15.12.2011р. (а.с. 35).

Відповідно до п.4.1. Контракту Порше Лізинг Україна зберігає за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об'єкту лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей Контракт та вимагати повернення Об'єкта лізингу, як зазначено в цьому Контракті).

За змістом п. 6.5 Контракту, відповідач зобов'язався, для експлуатації об'єкта лізингу, щомісяця здійснювати на користь позивача лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) (далі - Графіку).

Згідно Графіку (арк.с. 31-34) строк лізингу складає 60 місяців (60 лізингових платежів) - до 15.11.2016р. Лізингові платежі повинні бути сплачені на підставі рахунка позивача банківським переказом на банківський рахунок позивача.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач з лютого 2015 року перестав виконувати свої зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим у останнього за період з лютого 2015р. по листопад 2016 року виникла заборгованість за несплаченими лізинговими платежами в сумі 11.868,92грн. (рахунки-фактури т. 1 а. с. 36-39).

Відповідно до п. 8.3.2 Умов лізингу, якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, позивач має право розірвати Контракт/відмовитись від Контракту і витребувати об'єкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку з виконавчим написом нотаріуса.

Сторони, також, у пункті 12.6 Контракту обумовили право позивача на розірвання/відмову від контракту у односторонньому порядку та право на повернення об'єкту лізингу, зокрема у випадку не сплати відповідачем одного наступного лізингового платежу у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів. (п. 12.6.1)

Відповідно до п. 12.7 Контракту, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору, визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступним телефонним зв'язком . Таке повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача. У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправлення.

Згідно з п. 12.13 Контракту, договір вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

У пункті 12.9 Контракту сторонами визначено, що у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язався повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.

05.05.2015р. відповідачу було направлено Вимогу (повідомлення) про сплату заборгованості, повернення об'єкта лізингу та про відмову від договору №00004030 від 08.12.20111 року, яка була повернута на адресу позивача разом з довідкою пошти - "адресат відмовився від одержання" (т. І а. с. 43-46).

Таким чином, враховуючи визначене у Контракті право позивача на відмову від контракту у односторонньому порядку (п. 8.3.2, п. 12.6) та десятиденний строк з якого контракт вважається розірваним (п. 12.13), приймаючи до уваги дотримання позивачем порядку повідомлення відповідача про таку відмову (п.12.7 Контракту), суд вбачає, що контракт є розірваним з 27.05.2015 року.

Позивач зазначає, що, станом на час розгляду справи, відповідач заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 11.868,92грн. не сплатив, об'єкт лізингу не повернув.

З огляду на викладені обставини, позивачем додатково нараховано:

- пеню у сумі 2.005,46грн. за прострочення договірних зобов'язань в порядку п. 8.2.1 договору;

- інфляційні втрати у сумі 3.558,80грн. та 3% річних у сумі 3.558,80грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, в порядку ст. 625 ЦК України;

- плату за час фактичного користування об'єктом лізингу з лютого 2015 по листопад 2016 року у сумі 7.176,05грн., в порядку п. 6.18 Контракту;

- збитки в сумі 67.317,87грн., в порядку п. 8.6 Контракту.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» , відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За змістом ст. ст. 525, 526 та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач 11.868,92грн. заборгованості (несплата щомісячних лізингових платежів за період з лютого 2015р. по листопад 2016 року) не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань за договором лізингу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, заперечень проти позову, свого розрахунку щодо розміру заборгованості чи доказів її сплати суду не надав, не міститься таких і в матеріалах справи, - вимога позивача про стягнення 11.868,92грн. заборгованості за лізинговими платежами за період з лютого 2015р. по квітень 2015 року, визнається судом належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2.005,46грн., 3% річних в сумі 601,64грн. та інфляційні втрати в сумі 3.558,80грн., нарахованих на суму заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 11.868,92грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.2. Контракту, у випадку прострочення платежів за договором до відповідача застосовуються наступні санкції:

- пеня у розмірі 10% річних від вчасно не сплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати Платежу;

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані позивачем: еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу;

- компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідач відповідно до договору.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних на предмет відповідності договору про фінансовий лізинг від 08.12.2011р. та вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 231-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення за період 16.02.2015 по 24.11.2016 р. пені в сумі 2.005,64грн., інфляційних втрат за період лютого 2015 - листопад 2016 р. в сумі 3.558,80грн. та 3% річних за період з 16.02.2015 по 24.11.2016р. в сумі 601,64грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 7.176,05грн., суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, відповідач повинен був повернути Об'єкт лізингу до головного офісу позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.

Проте, станом на час подання позову, Об'єкт лізингу так і не повернуто, зобов'язання за договором не виконані.

Відповідно до п. 6.18 Умов лізингу, сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Таким чином, відповідач повинен компенсувати позивачу плату за фактичний час користування Об'єктом лізингу за травня 2015 року - листопад 2016р.

Отже, вимога про стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 7.176,05грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 67.317,87грн., суд зазначає наступне.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень статті 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями статті 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Дійсно, сторони передбачили, що будь-які збитки заподіяні невиконанням або не належним виконанням стороною своїх зобов'язань за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені Контрактом штрафні санкції (п. 8.6 Контракту), та, що у будь-якому випадку дострокового припинення дії Договору, позивач прямо зберігає право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут, штрафи, витрати на правову допомогу (п. 12.10 Контракту).

Позивач зазначає, що враховуючи протиправну поведінку відповідача, його явне небажання виконувати умови договору, неможливість за рахунок власних виробничих ресурсів стягнути заборгованість за договором та повернути Об'єкт лізингу, який є власністю позивача, останній був вимушений звернутись до спеціалізованої організації ТОВ "Тріпл Сі", ТОВ "Юридична фірма Вернер" для забезпечення свого права.

Таким чином, позивач відносить до збитків витрати на правову допомогу (юридичні послуги), якій останній поніс у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.

Разом з тим, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 623, 1166 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, господарський суд зауважує, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Контрактом.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що отримання позивачем юридичних послуг не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Таким чином, вимога про стягнення збитків (витрати на правову допомогу), не відповідає вимогам статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками, а тому є безпідставною, необґрунтованою, відтак не підлягає задоволенню.

Вказані висновки господарського суду узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 29 грудня 2015 року у справі № 911/1623/15.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 6, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 612, 629, 806 ЦК України, ст. ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" (62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, буд. 18, ідент. код 36125152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини 1В, офіс В, ідент. код 35571472) заборгованість по сплаті лізингових платежів за Договором про фінансовий лізинг №00004030 від 08.12.2011р. у розмірі 11.868,92грн., плату за фактичний час користування об'єктом лізингу в розмірі 7.176,05грн., пеню в розмірі 2.005,46грн., 3% річних в розмірі 601,64грн., інфляційні втрати в розмірі 3.558,80грн. та судові витрати по справі в сумі 375,71грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення 67.317,87грн. збитків в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 24.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_1

/Справа №922/4664/16/