Постанова

від 22.02.2017 по справі 926/2814/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Справа № 926/2814/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С. М.,

суддів: Бонк Т. Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Фака С.,

з участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Планет» б/н від 30.11.2016,

на рішення господарського суду Чернівецької області від 08.11.2016, суддя - Паскарь А.Д.,

у справі № 926/2814/16

за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Планет» , м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці,

про зобов'язання звільнити орендоване приміщення,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 08.11.2016 року в справі №926/2814/16 позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Планет» звільнити нежитлові приміщення площею 369,00 кв. м. у будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101 за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, що знаходяться на балансі стягувача - квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці та стягнено з відповідача на користь квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці 1378,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що попередній договір оренди нерухомого військового майна №279/2015-п від 01.09.2015 року припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, відтак, вимога позивача про повернення майна, що було предметом наведеного вище договору, є обґрунтованою та підставною.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Чернівецької області від 08.11.2016 року в справі №926/2814/16 скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

При цьому апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував усіх обставин справи, а саме те, що основний Договір не було укладено з вини позивача, який взяв на себе зобов'язання провести процедуру укладення основного Договору. Скаржник зазначає, що в результаті повної бездіяльності КЕВ м. Чернівці не був замовлений звіт про оцінку спірного майна і як наслідок не був проведений конкурс на право укладання договору оренди. Зважаючи на наведене, апелянт вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

У запереченні на дану апеляційну скаргу, позивач вказує на помилковість та необґрунтованість доводів відповідача. Зокрема зазначає, що жодних дій для укладення основного договору оренди зі сторони апелянта не було вчинено.

ОСОБА_3 відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що попередній договір за своїм змістом не породжує між сторонами правовідносин оренди державного військового майна, оскільки не відповідає встановленим законодавством вимогам та процедурі укладення договорі оренди, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Чернівецької області без змін.

Представники сторін в жодне судове засідання не з'явилися. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Апеляційний суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі та запереченням, викладеним у відзивах на апеляційну скаргу, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково змінити, виходячи з наступного:

судами встановлено, що 01 вересня 2015 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Планет» укладено попередній договір оренди №279/2015-п (далі - попередній договір) нерухомого військового майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6 військове містечко №101, буд.№4 (літ. А) (далі - майно), відповідно до пункту 1.1 якого, позивач зобов'язався протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору укласти в майбутньому Основний Договір оренди майна, що знаходиться на балансі позивача на умовах, встановлених даним договором.

Крім цього, у пункті 1.2 попереднього договору сторони узгодили, що відповідач до моменту підписання основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним в пункті 2.1.3 (для використання під розповсюдження національної лотереї).

Розділом 3 попереднього договору, встановлено, що позивач зобов'язується провести процедуру укладення основного договору оренди, передбачену чинним законодавством у сфері оренди державного (військового) майна, а відповідач, між іншим, зобов'язався за використання майна сплачувати позивачеві плату в розмірі 5535,00 грн. щомісячно.

Пунктом 9.1. попереднього договору встановлено, що строк його дії визначено періодом з 01.09.2015 по 31.08.2016 включно.

На виконання умов попереднього договору відповідачу передано у користування нежитлові вбудовані приміщення площею 369,00кв.м. в будівлі №4 (літ А в/м №101розташованих за адресою: м.Чернівці, пл.Театральна, 6. (а.с.25-зворот).

Листом №1953 від 02 серпня 2016 року позивач повідомив відповідача про те, що у зв'язку із закінченням терміну дії попереднього договору відповідач зобов'язаний звільнити та повернути майно позивачеві, погасити існуючу заборгованість та за бажанням розглянути можливість подання заяви на укладення договору оренди спірного майна у встановленому на те законодавством порядку (а.с.26).

Згідно з ст.182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна зі сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Докази укладення між сторонами основного договору у матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надано.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 Цивільного кодексу України).

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ у м. Чернівці заснований на державній формі власності і підпорядкований Міністерству оборони України, діє на підставі затвердженого положення, включений до ЄДРПОУ як юридична особа державної форми власності. Нерухоме майно, що є предметом спірного договору перебуває у державній власності.

Відповідно до п.3 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду здійснюється з урахуванням вимог, встановлених порядком надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.05.2000 року №778.

Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Дослідженням документальних доказів встановлено, що укладаючи спірний попередній договір оренди, об'єктом якого є нерухоме майно, що перебуває у державній власності, сторонами не дотримано вимоги чинного законодавства щодо порядку погодження та отримання дозволу на укладення такого договору з відповідними органами. Посадовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу у м. Чернівці перед укладанням зазначеного попереднього договору оренди не проведено конкурсу про передачу військового нерухомого майна в оренду товариству.

Також, у порушення п. 6 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000р. №778, відповідачем перед укладанням попередніх договорів оренди військового нерухомого майна процедура виготовлення експертної оцінки майна, яке надається в оренду, не проводилась.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

У відповідності до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про врахування презумпції правомірності правочину, передбачену статтею 204 ЦК України, оскільки судом було встановлено, що при укладені попереднього договору сторонами не дотримано вимоги чинного законодавства, а тому такий попередній договір слід було визнати недійсним з моменту його укладення сторонами.

Оскільки відповідач без укладення договору оренди та без жодної правової підстави користується державним майном, що знаходиться на праві оперативного управління у позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог КЕВ м. Чернівці, однак, підставою для повернення спірного майна слугує визнання попереднього договору оренди №279/2015-п від 01 вересня 2015 року недійсним, а не закінчення строку дії попереднього договору, так як у відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково змінити, доповнивши його резолютивну частину пунктом наступного змісту: Визнати недійсним попередній договір оренди № 279/2015-п від 01 вересня 2015 року, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (код ЄДРПОУ 08179180) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Планет» (ідентифікаційний код 39829938) нерухомого військового майна, площею 369,00м.кв. розташованого в будівлі №4 (літ.А) військового містечка №101 за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6. , а в решті рішення залишити без змін.

Зважаючи на те, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, у відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід залишити за відповідачем. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2016р. у даній справі за клопотанням скаржника відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до початку розгляду справи.

Однак, скаржником станом на 22.02.2017р. (оголошення вступної та резолютивної частини постанови суду) не надано доказів сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., якщо строк, на який судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Згідно із п.п.4 п.2 ст.2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір стягується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З огляду на викладене, відповідно до ст.49 ГПК України із скаржника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1515,80грн. за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Планет» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 08.11.2016 року у справі №926/2814/16 частково змінити.

Доповнити резолютивну частину новим пунктом.

Визнати недійсним попередній договір оренди № 279/2015-п від 01 вересня 2015 року, укладений між квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (код ЄДРПОУ 08179180) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Планет» (ідентифікаційний код 39829938) нерухомого військового майна, площею 369,00м.кв. розташованого в будівлі №4 (літ.А) військового містечка №101 за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6. .

В решті рішення господарського суду Чернівецької області від 08.11.2016 року в справі №926/2814/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Планет» (04201, м.Київ, вул.Кужельників сім'ї, 35; ідентифікаційний код 39829938) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів-УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача - 38007620, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача -825014, рахунок отримувача - 31216206782006, код класифікації доходів бюджету - 22030101) - 1515,80грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Господарському суду Чернівецької області видати відповідний наказ.

Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови виготовлений 23.02.2017