Ухвала

від 22.02.2017 по справі 815/172/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року м. Київ К/800/26636/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпін О.А., Приходько І.В. , за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В. ,

представника позивача Пущенської О.А.,

представника відповідача Коперсака М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2015

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015

у справі № 815/172/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД (далі - позивач, ТОВ МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД )

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 року №0003692201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов залишити без задоволення. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань відображення у податковому обліку взаємовідносин з контрагентами: ТОВ Доріус Груп за червень 2014 року, ТОВ Сіріус-сопт за травень 2014 року, ТОВ Поберіжжя за січень-квітень 2014 року, ТОВ Квар-то за серпень 2014 року, ТОВ О.Л.Д. Транс за лютий-березень 2014 року, ТОВ Лейквуд за липень 2014 року, ПСП Старосільське за травень 2014 року, ТОВ Український зерновий холдинг за травень 2014 року, результати якої оформлено актом від 18.11.2014 № 4393/15-54-22-01/19349403, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 37 246 330,00 гривень.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 26.11.2014 № 0003692201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 37 246 330,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18 623 165,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV, а відсутність таких документів безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за проведеними господарськими операціями до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач (покупець/боржник) мав господарські взаємовідносини з: ТОВ Український зерновий холдинг (продавець) за договором поставки (соєвих бобів українського походження) від 01.05.2014 № 1/05-МЮ; ПСП Старосільське (продавець) за договором поставки (соєвих бобів українського походження) від 01.05.2014 № 1/06-МЮ, водночас 08.07.2014 між ПСП Старосільське (продавець) та ПП Густав (покупець) укладено договір купівлі-продажу права вимоги, яке належить продавцю за договором від 01.05.2014 № 1/06-МЮ, за яким покупець одержує право (замість продавця) вимагати від боржника (позивач) належного виконання всіх зобов'язань за основним договором; ТОВ Лейквуд (постачальник) за договором купівлі-продажу (соєвих бобів українського походження) від 01.07.2014 № КП-01/07/14, водночас 18.09.2014 між ТОВ Лейквуд (первісний кредитор), ТОВ Майдан плюс (новий кредитор) та ТОВ МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору купівлі-продажу № КП-01/07/14 від 01.07.2014, укладеного між первісним кредитором та позивачем; ТОВ О.Л.Д. Транс (продавець) за договором поставки (зерно сої) від 03.02.2014 № ОЛД-14/02-01 та договором купівлі-продажу (насіння соняшнику) від 01.03.2014 № ОЛД-КП-356; ТОВ Квар-то (постачальник) за договором купівлі-продажу (соєвих бобів українського походження) від 01.08.2014 № КП-01/08/14, водночас між ТОВ Квар-то (первісний кредитор), ТОВ Майдан плюс (новий кредитор) та ТОВ МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД боржник) укладено договір про відступлення права вимоги від 24.09.2014 № 24/09-01, належне первісному кредиторові у відповідності до договору купівлі-продажу від 01.08.2014 № КП-01/08/14, укладеного між первісним кредитором та позивачем; ТОВ Сіріус-сопт (продавець) за договором купівлі-продажу (соєвих бобів українського походження) від 01.05.2014 № КП0105; ТОВ Доріус Груп (продавець) за договором купівлі-продажу (насіння соняшнику) від 01.06.2014 № КП-01/06/14; ТОВ Поберіжжя (продавець) за договором купівлі-продажу (соєвих бобів українського походження) від 25.01.2014 № 2501/14-МЮ.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаними правочинами, та фактичного отримання сільськогосподарської продукції, позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, карток рахунку № 631 бухгалтерського обліку, платіжних доручень та виписок з банківського рахунку.

При дослідженні долучених позивачем до матеріалів справи документів судами встановлено, що такі містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій, мають усі необхідні реквізити, дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій.

За наявними в матеріалах справи доказами судами встановлено, що частина насіння соняшнику, придбана у вищевказаних контрагентів, на замовлення позивача було перероблено ТОВ Відродження у соняшникову олію, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів на переробку давальницької сировини від 10.03.2014 № 015Д14 та від 04.11.2014 № 022Д14, а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що сою та насіння соняшнику придбані у вищевказаних контрагентів, а також соняшникову олію, вироблену ТОВ Відродження , в подальшому було реалізовано позивачем покупцям ТОВ Аскоп-Україна , ТОВ Кернел-Трейд та ТОВ Веллтоп , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів та контрактів, видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та виписок з банківського рахунку.

Також, судами встановлено, що на момент укладання правочинів та складання податкових накладних зазначені контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні за вказаними операціями.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на акти перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача, які слугували однією з підстав для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з тим, що порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Водночас, твердження відповідача про відсутність у підприємств - контрагентів ТОВ Поберіжжя , ТОВ О.Л.Д. Транс , ПСП Старосільське основних фондів та недостатність трудових ресурсів, що само собою не може свідчити про не вчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, обґрунтовано не взято судами до уваги, оскільки податковим органом не доведено, яку кількість працівників та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, необхідно мати контрагентам для виконання передбачених вказаними договорами операцій.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилань відповідача на показання при допиті в якості свідка засновника та директора ПСП Старосільське - ОСОБА_6, оскільки такі не є належними та допустимими доказами у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, в силу того, що дані відомості отримано відповідачем не тільки поза межами судового процесу, а й з порушенням принципу безпосередньої перевірки цих доказів як судом, так і посадовими особами податкового органу, які здійснювали перевірку позивача, в той час як вироку суду по кримінальному провадженню, в рамках якого отримані наведені показання, або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених вказаним контрагентом господарських операцій відповідачем не надано.

Є такими, що не заслуговують уваги посилання відповідача на наявність кредиторської заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ О.Л.Д. Транс , ТОВ Поберіжжя , ПСП Старосільське , ТОВ Український зерновий холдинг , ТОВ Сіріус-сопт , ТОВ Доріус Груп , оскільки не спростовує факту того, що позивачем було виконано передбачені законодавством вимоги для декларування податку на додану вартість у сумі 37 246 330,00 гривень, а також права на отримання податкового кредиту.

Поряд з цим, судами обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, оскільки наявність чи відсутність останніх у товариства є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Так, доводи та висновки відповідача викладені в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, в той час як у ході судового розгляду встановлено протилежне.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність та товарність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано правомірність формування позивачем податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задовольнили позовні вимоги ТОВ МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД .

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 у справі № 815/172/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.В. Веденяпін І.В. Приходько