Ухвала

від 14.02.2017 по справі 815/2516/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2017 р. м. Київ К/800/26920/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Горбатюка С.А.,

Черпіцької Л.Т.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.

за участю представників сторін: позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправними дій та скасування реєстрації декларації,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправними дій з реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 23.06.2015 №ОД 082152040423 та її скасування.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю дій Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області з реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 23.06.2015 № ОД 082152040423 як таких, що вчинено за наявності чинної та не скасованої декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.03.2014. Також позивачем зазначено, що декларацію зареєстровано за результатами розгляду документів, які містять недостовірні відомості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено:

визнано протиправними дії Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області з реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 23.07.2015 №ОД 082152040423 реконструкції дворового флігелю у межах існуючої площі забудови з надбудовою другого мансардного поверхів під квартири за адресою АДРЕСА_1;

скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 23.07.2015 №ОД 082152040423 реконструкції дворового флігелю у межах існуючої площі забудови з надбудовою другого мансардного поверхів під квартири за адресою АДРЕСА_1.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками нежилого приміщення першого поверху АДРЕСА_1, загальною площею 135,9 метрів на підставі договору купівлі - продажу від 20.12.2012.

23.06.2015 Інспекцією Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстрована декларація №ОД 082152040423 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції дворового флігелю у межах існуючої площі забудови з надбудовою другого мансардного поверхів під квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Вказуючи на протиправність реєстрації декларації від 23.06.2015 № ОД 082152040423 ОСОБА_2 як особа, яка проживає в АДРЕСА_1, звернувся до суду із зазначеним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності з боку відповідача відсутності обставин, з якими закон пов'язує наявність підстав для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності дій відповідача із реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт як таких, що вчинено за наявності факту подання третіми особами недостовірних даних. Зазначена позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що декларація про початок будівельних робіт зареєстрована стосовно об'єкта "дворовий флігель у межах існуючої площі забудови з надбудовою другого мансардного поверхів під квартири", у той час як позивачі є власниками нежилого приміщення першого поверху АДРЕСА_1, що за посиланням суду апеляційної інстанції, є іншим об'єктом нерухомості. Також судом апеляційної інстанції вказано на невідповідність фактичної площі об'єкта реконструкції площі, на якій мають проводитися будівельні роботи відповідно до проектної документації, що, за посиланням суду, свідчить про фактичне здійснення реконструкції за межами забудови.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що 24.03.2014 на вказаний об'єкт будівництва третіми особами вже реєструвавсь декларація про початок виконання будівельних робіт, яка на момент судового розгляду справи не анульована та не скасована. Судом зазначено, що реєстрація нової декларації призвела до існування двох чинних декларацій на один і той самий об'єкт будівництва, що також є підставою для скасування реєстрації декларації.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції та вказує на помилкове скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, чинній на момент реєстрації відповідачем декларації про початок виконання будівельних робіт, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Частиною восьмою статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема статтею 39-1, встановлено єдину підставу для скасування Інспекцією реєстрації декларації, а саме: подання суб'єктом недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

При цьому такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об'єкт самочинним будівництвом: об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об'єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об'єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

У той же час, за змістом частини першої статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виявлення Інспекцією недостовірних даних у зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, є підставою для внесення до декларації змін у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не для скасування реєстрації декларації.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з того, що предметом переданого на вирішення суду спору є правомірність дій Інспекції з реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та встановлення наявності підстав для скасування такої декларації, у той час як дотримання третіми особами будь-яких інших будівельних норм та правил під час безпосереднього здійснення будівельних робіт на підставі зареєстрованої декларації знаходитися поза межами вказаного спору.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності у спірних правовідносинах обставин, з якими закон пов'язує наявність підстав для скасування зареєстрованої декларації, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками нежилого приміщення першого поверху АДРЕСА_1, загальною площею 135,9 метрів на підставі договору купівлі - продажу від 20.12.2012.

23.06.2015 Інспекцією Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстровано декларацію №ОД 082152040423 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції дворового флігелю у межах існуючої площі забудови з надбудовою другого мансардного поверхів під квартири за адресою: АДРЕСА_1.

У графі "найменування об'єкта будівництва" декларації від 23.06.2015 №ОД 082152040423 та у графі "поштова/будівельна адреса" третіми особами вказано: "реконструкція дворового флігелю у межах існуючої площі забудови з надбудовою другого мансардного поверхів під квартири" та " АДРЕСА_1" відповідно.

В якості проектної документації заявниками зазначено документацію, розроблену ПП "Архмайстер" під керівництвом головного архітектора проекту ОСОБА_8, серія та номер кваліфікаційного сертифіката - НОМЕР_1.

Згідно із вказаною документацією, наявною в матеріалах справи, передбачено реконструкцію одноповерхового дворового флігеля, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у двоповерховий житловий будинок із мансардою та підвалом.

Суд апеляційної інстанції в обґрунтування позиції про надання заявниками недостовірних відомостей в частині зазначення в якості об'єкта, що планується до реконструкції - "дворовий флігель", іншого ніж той, що належить заявникам на праві власності - "нежитлові приміщення першого поверху", виходив виключно з різниці у назві вказаних об'єктів.

При цьому судом апеляційної інстанції не враховано, що характеристики об'єкта, зазначеного у декларації про початок виконання будівельних робіт, об'єкта, щодо якого розроблено проектну документацію та об'єкта, на якому здійснюються будівельні роботи співпадають по таким ознакам як просторове місце розташування (адреса), геометрична площа та правовий статус тощо, що є необхідним та достатнім для висновку про те, що вказані об'єкти є одним і тим же.

За вказаних обставин, посилання суду апеляційної інстанції на наявність підстав для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт з мотивів подання декларації щодо іншого об'єкта як однієї із ознак можливого самочинного будівництва, є необґрунтованим.

Колегія суддів також вказує на передчасність висновку суду апеляційної інстанції щодо здійснення третіми особами забудови за межами об'єкта реконструкції з мотивів відмінності фактичної площі житлових приміщень (135,9 кв.м) площі забудови, що зазначена у проектній документації (196,5 кв.м).

Так, відповідно до пункту В.7 додатку В "Правила підрахунку площі квартири у житловому будинку і гуртожитку, площі житлового будинку, площі приміщень, площі забудови, будівельного об'єму, поверховості житлового будинку та перелік обов'язкових техніко-економічних показників" ДБН України В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" площа забудови будинку визначається як площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, включаючи виступні частини. Площа під будинком, розташованим на стовпах, а також проїзди під будинком включаються до площі забудови.

Зазначені положення також закріплено у пункті 6.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127.

У той же час, відповідно до пункту 6.1 Інструкції підрахунок площ приміщень будинків здійснюється в журналах внутрішніх обмірів. Площу приміщень будинків визначають за їх розмірами, вимірюваними між опорядженими поверхнями стін і перегородок на рівні підлоги (без урахування плінтусів). Площа ніш у стінах, заглиблення яких складає більше 10,0 см, ширина не менше 100,0 см і висота від підлоги 1,8 м і більше (за винятком ніш для приладів опалення), уключається в площу приміщення, у якому вони розміщені.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що показник "площа забудови" є відмінним від показника "площа приміщення" та передбачає інший механізм його обчислення. Тобто, відмінності у кількісному значенні вказаних показників не є такими, що свідчать про намір здійснення будівельних робіт поза межами існуючої забудови.

За вказаних обставин, посилання суду апеляційної інстанції на наявність підстав для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт з мотивів здійснення будівництва за межами існуючої забудови як однієї із ознак можливого самочинного будівництва, є необґрунтованим.

Так, відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Судами попередніх інстанцій також не встановлено та матеріалами справи не підтверджено недотримання заявниками при реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт будь-яких вимог щодо порядку затвердження проектної документації.

Колегія суддів вважає за необхідне також відмітити, що за змістом містобудівних умов та обмежень, виданих Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради від 07.08.2013 №01-07/367, на підставі яких розроблялася проектна документація, будинок №17 не належить до реєстру пам'яток архітектури та містобудування.

Пунктом 12 містобудівних умов та обмежень з огляду на факт розташування земельної ділянки на території Центрального історичного ареалу м. Одеси, у межах комплексної охоронної зони історичної забудови центральної частини міста, вказано на необхідність отримання висновку управління з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради.

В матеріалах справи наявний висновок Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини по проектній документації на виконання робіт на об'єкті, розташованому в історичному ареалі від 16.05.2015 №01-29/42-Г, відповідно до якого розглянутий робочий проект "Реконструкція дворового флігелю за адресою: АДРЕСА_1 не суперечить положенням "Історико-архітектурного опорного плану, проекту зон охорони та визначення меж історичних ареалів м. Одеси" і може бути використаний для подальшого застосування за умови дотримання вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Колегія суддів також зазначає про необґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для скасування зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт з мотивів відсутності факту отримання згоди усіх співвласників будинку, оскільки такі вимоги відсутні у виданих містобудівних умовах та обмеженнях.

Судами попередніх інстанцій не встановлено наявності інших обставин, з якими частина друга статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає наявність підстав для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України наголошує, що відповідальність суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів, за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у тому числі, за наведення недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт, передбачена положеннями частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", у той час як виключні підстави для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт встановлено частиною другою статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім того, не погоджуючись також із позицію суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправними дій Інспекції щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт з мотивів наявності не скасованої попередньої декларації про початок виконання будівельних робіт на вказаний об'єкт будівництва, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Положеннями частин четвертої, п'ятої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

У разі якщо орган державного архітектурно-будівельного контролю не зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт або не повернув її в установлений цією статтею строк, право на виконання будівельних робіт виникає на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована або повернена.

Чинним на момент виникнення правовідносин законодавством, у тому числі, положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт", не передбачено в якості умов для подання нової декларації про початок виконання будівельних робіт скасування попередньої декларації у випадку наявності факту її реєстрації, як і не передбачено можливості повернення Інспекцією декларації із вказаних мотивів.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для захисту прав позивача за даним позовом, у зв'язку з чим вказує на помилкове скасування судом апеляційної інстанції законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: