Рішення

від 21.02.2017 по справі 914/3283/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017р. Справа№ 914/3283/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Кияк І.В.

за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів,

до відповідача: Приватного підприємства Євро-Альянс , Львівська область, Пустомитівський район, с.Звенигород,

про стягнення пені на підставі рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 31.03.2016 №9 р/к

ціна позову: 40000,00 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 27.09.2016 року №08-1453);

Відповідача: не з'явився;

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Приватного підприємства Євро-Альянс про стягнення пені на підставі рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 31.03.2016 №9 р/к. Ціна позову 40000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 28.12.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.01.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах від 24.01.2017 року та від 07.02.2017 року у справі, зокрема у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду у справі , зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2016 року у даній справі відстрочено Позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до суду до 24.01.2017 року. Ухвалами суду від 24.01.2017 року та 07.02.2016р. продовжено Позивачу відстрочку сплати судового збору.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, подала клопотання (вх. №6958/17), у якому просить суд стягнути суму судового збору при прийнятті судового рішення у справі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки в судове засідання 21.02.2017р. суду не повідомив, 23.01.2017р. та 07.02.2017р. подавав клопотання про відкладення розгляду справи, які судом розглянуті , був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань в порядку ст.38 ГПК України протягом розгляду справи Сторонами не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При цьому, з врахуванням вимог ст.69 ГПК України, суд зазначає про відсутність правових підстав до подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 31.03.2016 року прийнято рішення №9 р/к у справі №3-01-65/2015 (надалі - Рішення), яким постановлено, що Відповідач та приватне підприємство ОСОБА_2 Продукт (ідентифікаційний кок 36762902), узгодивши поведінку у конкурсних торгах на закупівлю Цукор-сирець, тростинний і очищений тростинний чи буряковий цукор (сахароза), меляса - цукор (код 10.81.1), замовником яких є Комунальний заклад Львівської обласної ради Львівський обласний госпіталь інвалідів війни імені ОСОБА_3 , вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення антиконкурентних дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Пунктом 2 Рішення за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у пункті 1 резолютивної частини Рішення, на Відповідача накладено штраф у розмірі 40000,00 грн.

Листом від 07.04.2016 року вих. №13/04-586 Позивач надав Відповідачу ОСОБА_4 про прийняття рішення та копію вказаного Рішення. Відповідачем вказане ОСОБА_4 отримано 12.04.2016 року, що підтверджується відміткою уповноваженого представника Відповідача на примірнику вказаного ОСОБА_3.

Не погоджуючись із Рішенням Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Відповідача про визнання недійсним та скасування Рішення.

Так, ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.04.2016 року порушено провадження у справі №914/943/16 за позовом Приватного підприємства Євро-Альянс до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 31.03.2016 №9 р/к

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.07.2016 року у справі №914/943/16 в задоволенні позову ПП Євро-Альянс відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 року прийнято до провадження апеляційну скаргу ПП Євро-Альянс на рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2016 року у справі №914/643/16.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2016 року у справі №914/943/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПП Євро-Альянс без задоволення.

Платіжним дорученням від 16.11.2016 року №135 Відповідачем сплачено 40000,00 грн. штрафу згідно Рішення.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Державного Бюджету України 40000,00 грн. пені за прострочення виконання вказаного Рішення, нарахованої за періоди з 21.07.2016 року по 22.09.2016 року та з 09.11.2016 року по 11.11.2016 року.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Закону України Про захист економічної конкуренції , Законом України Про Антимонопольний комітет України , Законом України Про здійснення державних закупівель .

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною третьою статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Аналогічне за своєю суттю поняття відображено і в статті 1 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції тощо.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 12 -1 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

У відповідності з пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Згідно статті 27 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищевказаного Закону визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України Про Антимонопольний комітет України розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ст.5 Закону України Про Антимонопольний комітет України , Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України Про захист економічної конкуренції , Про захист від недобросовісної конкуренції , цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1ст.48 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання .

Законом України Про захист економічної конкуренції встановлено спеціальний порядок виконання рішень органів Антимонопольного комітету України, тобто, під час виконання Рішення від 15.05.2015р. №35р/к необхідно дотримуватись наступного порядку щодо:

виконання рішень - частина 2 статті 56 - рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання;

сплати штрафу - частина 3 ст.56 - особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції , рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

ОСОБА_4 від 07.04.2016р. №13/05-586 про надіслання копії Рішення від 31.03.2016р. №9 р/к із копією Рішення та зазначенням на необхідність сплати у двомісячний термін штрафу, необхідності представлення копії платіжного документу про сплату штрафу та із зазначенням, що за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу отримано Відповідачем 12.04.2016 року.

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції - особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції , за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Проте, згідно цієї ж ч.5 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції , нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Як встановлено вище судом, ОСОБА_4 від 07.04.2016р. №13/05-586 про надіслання копії Рішення від 31.03.2016р. №9 р/к із копією Рішення та зазначенням на необхідність сплати у двомісячний термін штрафу, необхідності представлення копії платіжного документу про сплату штрафу та із зазначенням, що за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу отримано Відповідачем 12.04.2016 року.

Відповідно до частини першої статті 85 ГПК України прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Провадження у справі №914/943/16 (про визнання недійсним Рішення від 31.03.2016р. №9 р/к) порушено 06.04.2016 року, тобто до закінчення двомісячного строку на добровільну сплату штрафу). Рішення у вказаній справі прийнято 20.07.2016 року.

Окрім того, в період з 23.09.2016 року по 08.11.2016 року здійснювалось апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2016 року у справі №914/943/16.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства (із змінами та доповненнями), що абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, а також відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

При цьому суд наголошує, що днем прийняття рішення є саме день, коли рішення прийнято та проголошено (тобто 20.07.2016 року у справі №914/943/16), а не день виготовлення повного тексту рішення чи день набрання рішенням законної сили.

Наведене обґрунтовується, зокрема, приписами ч.1 ст.85 ГПК України, відповідно до якої, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, зокрема моменти одержання Відповідачем Рішення від 31.03.2016 року №9 р/к; беручи до уваги дату порушення провадження у справі №914/943/16 та прийняття рішення у ній, період часу, в який здійснювалось апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2016 року у справі №914/943/16, перевіривши правильність нарахування пені за вказані Позивачем періоди (з 21.07.2016 року по 22.09.2016 року та з 09.11.2016 року по 11.11.2016 року); враховуючи дату сплати Відповідачем штрафу за Рішенням від 31.03.2016 року №9 р/к; перевіривши правильність визначення Позивачем строків та розміру нарахування пені, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 40000,00 грн. пені є обґрунтованими та мотивованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

21.02.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 24.02.2017р.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

Згідно ч.1; п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою статті 8 Закону України Про Державний Бюджет України на 2016 рік передбачено, що станом на 01.01.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 грн. 00 коп.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями), що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна; відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Пунктом 3.4. вказаної Постанови визначено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з Відповідача у доход Державного бюджету України.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду заявлено одну вимогу майнового характеру - про стягнення з Відповідача в доход Державного Бюджету України 40000,00 грн. пені. Відтак, сума судового збору за подання вказаної заяви до суду становить 1378,00 грн.

Із врахуванням вищенаведеного та, у відповідності до статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на Відповідача та стягнути з Відповідача в доход Державного Бюджету України 1378,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4 -3 , 4 -7 , 33, 34, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 40 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 5, 6, 7, 22 Закону України Про антимонопольний комітет України , ст.ст. 1, 7, 48, 50, 56, 59, 60 Закону України Про захист економічної конкуренції , ст.ст. 27, 30 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Євро - Альянс (81156, Львівська область, Пустомитівський район, с.Звенигород, вул.900-річчя Звенигорода, буд.257; ідентифікаційний код 38505025) в доход Державного Бюджету України 40000,00 грн. пені.

Стягувач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (79005, Львівська область, м.Львів, вул.І.Франка, буд.61; ідентифікаційний код 20812013).

3. Стягнути з Приватного підприємства Євро - Альянс (81156, Львівська область, Пустомитівський район, с.Звенигород, вул.900-річчя Звенигорода, буд.257; ідентифікаційний код 38505025) в доход Державного Бюджету України 1378,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.