Рішення

від 22.02.2017 по справі 520/10695/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/780/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Білий Аіст про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та інших сум,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСББ Білий Аіст про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та інших сум посилаючись на те, що з 04 жовтня 2010 року позивач працював в ОСББ Білий Аіст на посаді керуючого справами, 29 квітня 2016 року був звільнений наказом №4-к за власним бажанням про що в цей же день зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Позивач у день звільнення отримав нараховану йому заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку за 1 рік. Всього загальна сума виплат склала 5252,43 грн.

За весь період роботи з 04.10.10. по 29.04.2016 року, позивач жодного разу не був у відпустці, таким чином у нього накопичилося 5,5 невикористані відпустки, що складає 9936,65 грн.

В день звільнення відповідач відмовився сплатити всі кошти пославшись на відсутність грошових коштів.

У зв'язку із цим ОСОБА_2 звернувся із позовом в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки виплати вказаної компенсації у розмірі 24226,69 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1,3 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд помилково дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2010 року позивач працював в ОСББ Білий Аіст на посаді керуючого справами і 29 квітня 2016 року був звільнений наказом №4-к за власним бажанням про що в цей же день зроблений відповідний запис до його трудовій книжці. Позивач у день звільнення отримав нараховану йому заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку за 1 рік, що підтвердив у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.83 КзпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Досліджуючи обґрунтованість заявлених позовних вимог суд виходив з того, що відповідно до ст.233ч.1 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. З дня звільнення у позивача виникло право звернутися до суду з заявою про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористану відпустку протягом тримісячного строку, однак ним подана позовна заява лише 5 вересня 2016 року, без заяви про поновлення пропущеного строку з поважних причин.

Враховуючи, що компенсація за невикористану щорічну відпустку не є складовою заробітної плати, а є одноразовою виплатою, то на такі позовні вимоги не поширюються вимоги норми ст.233ч.2 КЗпП України.

Проте з таким висновком суду колегія не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 115 КЗпП, а також ст. 21 Закону Про відпустки саме заробітна плата виплачується працівникам за час відпустки . А витрати пов'язані з оплатою відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці (ст. 23 Закону Про відпустки ).

Конституційний суд України совїм рішенням від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 розяснив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій .

Конституційний суд України вирішив, що положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями ст. 1, 12 ЗУ Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору. Дане офіційне тлумачення не було враховано Київським районним судом під час розгляду справи.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд неповно з'ясував викладені обставини, висновок суду не відповідає обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового по суті позовних вимог.

Заявлені позовні вимги колегія суддів вважає обґрунтованими, такими що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.1, 3 ч.1, п.1 ст.309, ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Білий Аіст код ЄДРПОУ 23989580 АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, адреса - АДРЕСА_2 компенсацію за невикористані щорічні відпутки у сумі 9936 грн. 65 коп., середній заробіток за затримку заробітної плати у сумі 14290 грн. 04 коп., а всього - 24226 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять шість) грн.. 69 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: Р.Д. Громік

ОСОБА_3