Постанова

від 10.05.2007 по справі 6/263/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/263/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2007 р. 10:34Справа №  6/263/07

м. Миколаїв

10.05.2007 р. 10 год. 34 хв. м. Миколаїв, Будинок Рад, вул. Адміральська, 22.каб. № 921

Господарський суд Миколаївської області в складі: судді Ткаченко О.В. при секретарі Засядівко О.О.

За позовом:                  Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46, під. 2.

До відповідача:       Селянського  фермерського господарства “Деметра”, Миколаївська область, Новобузький район, с. Майорівка.

Суддя О.В. Ткаченко

                                                   П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача:      Васильченко О.В., довіреність № 04-25/43 від 16.01.2007 року.

Від  відповідача: представник не з'явився.

Предмет спору: стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 2070,62 грн. та пені в сумі 0,62 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

          Миколаївське обласне відділення ФСЗІ звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 2070,62 грн. адміністративно-господарських санкцій та 0,62 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

          Відповідач заперечень проти позову не надав, представник в судове засідання не з'явився.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

                                           в с т  а н о в и в:

На підставі ст. 19 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, п.3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314, відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, що складає у даному випадку 1 місце і ввести його в дію шляхом працевлаштування на нього інвалідів.

Норми ч.8 ст. 69 та ч. 1 ст. 177 ГКУ зобов'язують суб'єктів господарювання за рахунок своїх коштів створювати, зазначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю.

Відповідно до ч.2 ст. 19 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” керівники підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому Законом порядку.

Згідно зі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, повинно перераховувати відповідним відділенням ФСЗІ штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

За даними наданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма 10-П1) на підприємстві інваліди не працювали. Таким чином відповідач не створив 1 робоче місце.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2006 році складала 4140,00 грн.

Сума штрафних санкцій визначається згідно розрахунку 4140,00 грн.*1: 2 = 2070,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції  розраховуються  та сплачуються  підприємствами,  установами,  організаціями,  у  тому числі  підприємствами,   організаціями   громадських   організацій інвалідів,  фізичними  особами,  зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому  відбулося  порушення  нормативу,  встановленого частиною першою статті 19 цього  Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в країні” порушення термінів    сплати    адміністративно-господарських санкцій  тягне  за  собою  нарахування  пені.  Пеня   обчислюється виходячи  з  120  відсотків  річних облікової ставки Національного банку України,  що діяла на момент сплати,  нарахованої  на  повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи, що станом на 17.04.2007 року адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачені, позивачем нараховано пеню за один день прострочення, розмір якої становить 0,62 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 2070,00 грн. та пені в сумі 0,62 грн. відповідачем не сплачена.

За таких умов, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України,  господарський суд

П О С Т А Н О В И В  :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Селянського  фермерського господарства “Деметра”, Миколаївська область, Новобузький район, с. Майорівка, ЄДРПОУ 22434696 на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46, під. № 2, одержувач: Держбюджет Центрального району 50070000, ЄДРПОУ 23626096, МФО 826013, р/р 31218230700006, банк : ГУДКУ у Миколаївській області, призначення платежу: *; 101; -; код платника; платежі до Фонду інвалідів за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році, адміністративно-господарські санкції в сумі 2070,00 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню в сумі 0,62 грн.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала

Суддя