Рішення

від 23.02.2017 по справі 640/10930/15-ц

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 640/10930/15-ц

Провадження № 2/621/57/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2017 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі :

головуючого судді - Вельможної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Акулової А.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу,

в с т а н о в и в:

17 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, який 22 квітня 2016 року було передано до Зміївського районного суду Харківської області - за підсудністю.

ОСОБА_1, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18 травня 2016 року, просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму основного боргу у розмірі 23113178 грн. та суму 3% річних 1849456 грн. 24 коп., а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 3654 грн.

ОСОБА_1 зазначив, що 28 грудня 2012 року між ним та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв на умовах повернення у строк до 31 грудня 2013 року 300000 доларів США. 29 грудня 2012 року між сторонами було укладено ще один Договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 620000 доларів США, а відповідач прийняв їх та зобов'язався повернути у строк до 01 червня 2013 року включно, на підтвердження чого ОСОБА_3 було надано розписку. Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 свої зобов'язання щодо своєчасного повернення боргу не виконує, посилаючись на норми чинного законодавства, зокрема положення ст. ст. 533, 625, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечували проти ухвалення заочного рішення по справі, враховуючи неявку відповідача та його представників без поважних причин.

Згідно з ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так, відповідач ОСОБА_3 неодноразово у судові засідання не з'являвся, про час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання судової кореспонденції, про причини неявки суд не повідомляв, заперечень проти позову, заяв про розгляд справи за його відсутності не надавав. В матеріалах справи міститься копія Довіреності, посвідченої 21 листопада 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до якої ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 бути його представниками, в т.ч. в усіх судових установах, та яка видана строком на три роки, тобто дійсна до 21 листопада 2016 року. До відома відповідача було доведено про закінчення строку дії вказаної довіреності, необхідність або особистої явки у судові засідання, або надання чинної довіреності та роз'яснено, що в іншому випадку справа буде вирішена на підставі положень ч. 4 ст. 169 ЦПК України, на підставі наявних у ній доказів та буде ухвалено заочне рішення. Вказаний лист був також отриманий ОСОБА_3 про що свідчить поштове повідомлення.

Крім того, до канцелярії суду надходили заяви представника відповідача ОСОБА_7 про неодноразове відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в інших справах. При цьому, ОСОБА_7 не надано достатніх доказів, зокрема судових повісток на його ім'я, на підтвердження обставин, викладених в його заявах. Також, судом не приймаються заяви ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи, які надійшли після 21 листопада 2016 року, тобто після закінчення строку дії Довіреності, посвідченої 21 листопада 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, оскільки суду не було представлено належних доказів про підстави представництва інтересів ОСОБА_3 під час розгляду даної справи.

З огляду на викладене, враховуючи згоду позивача та його представника, не приймаючи до уваги заяви ОСОБА_7 та визнаючи неявку відповідача без поважних причин, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у ній даних і доказів.

Суд, вислухавши думку позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку :

Судом встановлено, що 28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, відповідно до якого ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_1 гроші в сумі 2430000 грн., що еквівалентно 300000 доларів США, із строком виплати боргу до 31 грудня 2013 року. Зміст статей 625, 1046-1047, 1049, 1050, 1052 ЦК України сторонам був відомий. Якщо ОСОБА_3 не сплатить в термін зайняті гроші, то ОСОБА_1 у праві пред'явити цей Договір до стягнення, в т.ч. на підставі виконавчого напису нотаріуса. ОСОБА_3 підтвердив факт отримання грошей. (а.с. 8).

Крім того, 29 грудня 2012 року ОСОБА_3 склав на ім'я ОСОБА_1 письмову розписку про отримання від позивача в борг грошових коштів у розмірі 620000 доларів США та зобов'язувався повернути їх до 01 червня 2013 року. (а.с. 9).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що 28 грудня та 29 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено письмові договори позики грошей, що підтверджується копією Договору позики та копією розписки, наданими позивачем до суду. На даний час, відповідач отримані грошові кошти не повернув.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували обставини, викладені в позовній заяві та докази, які містяться в матеріалах справи.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Гривневий еквівалент заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 за Договорами позики від 28.12.2012 року та 29.12.2012 року складає (300000*25,12302) + (620000*25,12302) = 23113178 грн.

Крім того, загальна сума 3% річних за весь час прострочення по Договорам позики становить (20544*25,12302) + (53072*25,12302) = 1849456 грн. 24 коп.

З огляду на вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та необхідність стягнення з ОСОБА_3 суму заборгованості у загальному розмірі 24962634 грн. 24 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 3654 грн.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 533, 612, 614, 615, 625, 629, 1046, 1047 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 23113178 (двадцять три мільйони сто тринадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн., та суму 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1849456 (один мільйон вісімсот сорок дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 24 коп., а всього 24962634 (двадцять чотири мільйони дев'ятсот шістдесят дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії

Повний текст рішення виготовлено - 27 лютого 2017 року.

Головуючий :