Постанова

від 21.02.2017 по справі 807/2050/16

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2017 рокум. Ужгород№ 807/2050/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Грин-Лумей В.Г.

за участю:

позивача: Приватне підприємство «Авант» , представник - не з'явився;

відповідача: Міський відділ Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, представник - ОСОБА_1;

третьої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод № 1» , представник - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Авант» до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третя особа - «Цегельний завод № 1» про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Авант» (далі-позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (далі-відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод №1» про зняття арештів та розшуків накладених на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.06.2011 року ВП №26917216, постанови про розшук транспортних засобів боржника від 19.07.2011 року ВП №26917216, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.10.2012 року ВП 34691943 з транспортних засобів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 14 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод № 1» та позивачем було укладено договір поставки б/н. Для забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки від 14.10.2009р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод № 1» було укладено Договір застави рухомого майна від 14.10.2009 року. Предметом застави відповідно до вказаного договору є наступне рухоме майно:

транспортний засіб марки КРАЗ 256Б1, 1988 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) J0642306, реєстраційний номер 53504 PT;

транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1992 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) N0738023, реєстраційний номер 53503 PT;

транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) Р0751033, реєстраційний номер НОМЕР_1;

транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ 4502, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) 3259803, реєстраційний номер НОМЕР_2;

транспортний засіб марки ВАЗ 21043, 2004 року випуску, тип ТЗ: легковий універсал-В, № кузова (шасі) ХТК21043040006783, реєстраційний номер НОМЕР_3.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод № 1» своїх зобов'язань перед позивачем за договором поставки, позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про звернення стягнення на предмет застави, а саме на транспортні засоби, в рахунок погашення заборгованості за договором поставки від 14.10.2009р. шляхом передачі позивачу у власність транспортних засобів, визнання права власності на транспортні засоби.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 5008/282/2012 від 07.05.2012р. позов задоволено повністю, звернуто стягнення на предмет застави (транспортні засоби) та визнано за позивачем право власності на вищевказані транспортні засоби.

На момент звернення до суду та прийняття рішення по справі позивачу не було відомо про те, що все майно ТОВ «Цегельний завод № 1» перебуває під арештом за позовами фізичних та юридичних осіб, а також про те, що під арешт попало майно, яке знаходиться в забезпеченні позивача згідно з договором застави, а тому при зверненні позивача до суду про звернення стягнення на предмет застави (транспортні засоби) та визнання за позивачем права власності на транспортні засоби, питання про звільнення майна з-під арешту не ставилось. Це з'ясувалось згодом.

Позивач в позовній заяві зазначив про те, що дані арешти були накладені заступником начальника МВ ДВС Ужгородського МРУЮ під час перебування у нього виконавчого провадження по виконанню наказу № 14/76, виданого 17.05.2011 року господарським судом Закарпатської області відносно боржника ТОВ «Цегельний завод № 1» при стягувачі ТОВ «Ніка-Газ» (код ЄДРПОУ 35645135), реєстрація кого припинена ще 14.07.2014 року, що підтверджується інформацією з ЄДРПОУ, а отже стягувача на даний час вже не існує.

З метою забезпечення виконання вищезгаданого наказу Господарського суду Закарпатської області було винесено постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника, а саме:

15.06.2011 року за ВП № 26917216 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, стосовно всього майна боржника;

19.07.2011 року за ВП № 26917216 винесено постанову про розшук транспортних засобів боржника, а саме: автомобіля марки КРАЗ 256 Б, ДНЗ 53503 РТ; автомобіля марки КРАЗ 256 Б1, ДНЗ 53504 РТ; автомобіля НОМЕР_4; автомобіля марки ЗИЛ-ММЗ 4502, ДНЗ 53501 РТ; автомобіля марки ВАЗ 21043, ДНЗ АО 2900 АА;

05.08.2011 за ВП № 26917216 винесено постанову про арешт коштів боржника.

19.10.2012 року за ВП № 34691943 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відносно всього майна боржника.

15.01.2013 року за ВП № 34691943 винесено постанову про арешт коштів боржника.

Боржником у даному виконавчому провадженні було ТОВ «Цегельний завод № 1» , а стягувачем було ТОВ «Ніка-Газ» .

26.06.2013 року заступником начальника МВ ДВС Ужгородського МРУЮ за ВП № 34691943 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу - ТОВ «Ніка-Газ» . Виконавчий документ міг бути повторно пред'явлений для виконання у строк до 26.06.2014 року, однак повторно ТОВ «Ніка-Газ» виконавчий документ до МВ ДВС Ужгородського МРУЮ не пред'являвся, а отже строк, передбачений ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (в редакції, чинній на момент винесення постанови ДВС) на пред'явлення виконавчого документу до виконання, а саме один рік - пройшов.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (в редакції, чинній на момент винесення постанови ДВС), у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічна норма міститься і в ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (в редакції, чинній на теперішній час).

27.10.2016 року, позивач звернувся із заявою до заступника начальника МВ ДВС Ужгородського МРУЮ про зняття арештів з транспортних засобів, які за рішенням господарського суду Закарпатської області від 07.05.2012 року є власністю ПП «Авант» , однак у відповідь на звернення позивача отримало відмову.

У зв'язку з винесеними державною виконавчою службою вищевказаних постанов, і як результат арешт транспортних засобів, зареєструвати право власності на транспортні засоби відповідно до рішення господарського суду Закарпатської області від 07.05.2012р. позивач не може, що порушує його право власності, закріплене ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України.

З урахуванням того, що спір про право власності вже було вирішено Господарським судом Закарпатської області у справі № 5008/282/2012 від 07.05.2012р., позивач вважає, що єдиним способом захисту прав у межах виконавчого провадження, де позивач не є ані стороною, ані іншим учасником виконавчих дій, є звернення до суду з позовом про зняття арешту із майна, не пов'язаного із спором про право власності.

В судове засідання представник позивача не з'явився, однак в поданій до суду заяві від 20.02.2017р. (а.с.68) просив задовольнити першочергові позовні вимоги повністю, тобто з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, наведених у письмовій відповіді (а.с.26).

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, однак подав до суду відзив на позову заяву, в якому зазначив, що вважає позовну заяву обґрунтованою та не заперечує проти її задоволення (а.с.66).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Цегельний завод № 1» було укладено договір застави рухомого майна від 14.10.2009р. (в рахунок забезпечення зобов'язань за договором поставки б/н від 14.10.2009р.), (а.с.10), відповідно до п. 1.2 якого, предметом застави є наступні транспортні засоби:

1) транспортний засіб марки КРАЗ 256Б1, 1988 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) J0642306, реєстраційний номер 53504 PT, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 152569, видане Закарпатським ОРЕВ 11.10.2011р. (а.с.9);

2) транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1992 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) N0738023, реєстраційний номер 53503 PT, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 152570, видане Закарпатським ОРЕВ 11.10.2011р. (а.с.9);

3) транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) Р0751033, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 152571, видане Закарпатським ОРЕВ 11.10.2011р. (а.с.9);

4) транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ 4502, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) 3259803, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 152572, видане Закарпатським ОРЕВ 11.10.2011р. (а.с.9);

5) транспортний засіб марки ВАЗ 21043, 2004 року випуску, тип ТЗ: легковий універсал-В, № кузова (шасі) ХТК21043040006783, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 210652, видане Ужгородським МРЕВ 29.10.2004р. (а.с.9).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2012 року, за позовом позивача до ТОВ «Цегельний завод № 1» про звернення стягнення на предмет застави, на транспортні засоби в рахунок погашення заборгованості за договором поставки від 14.10.2009р. шляхом передачі позивачу у власність транспортних засобів, визнання права власності на транспортні засоби, позовні вимоги задоволено повністю (а.с.10-14).

Звернуто стягнення на предмет застави: транспортний засіб марки КРАЗ 256Б1, 1988 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) J0642306, реєстраційний номер 53504 PT, транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1992 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) N0738023, реєстраційний номер 53503 PT, транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) Р0751033, реєстраційний номер НОМЕР_1, транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ 4502, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) 3259803, реєстраційний номер НОМЕР_2, транспортний засіб марки ВАЗ 21043, 2004 року випуску, тип ТЗ: легковий універсал-В, № кузова (шасі) ХТК21043040006783, реєстраційний номер НОМЕР_3, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод № 1» (88000, м. Ужгород, вул. Закарпатська, 33, код ЄДРПОУ 31402817), шляхом передачі Приватному підприємству «Авант» (88000, м. Ужгород, вул. Промислова, 5, код 31336048) у власність даних транспортних засобів.

Визнано за Приватним підприємством «Авант» (88000, м. Ужгород, вул. Промислова, 5, код 31336048) право власності на транспортні засоби:

транспортний засіб марки КРАЗ 256Б1, 1988 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) J0642306, реєстраційний номер 53504 PT;

транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1992 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) N0738023, реєстраційний номер 53503 PT;

транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) Р0751033, реєстраційний номер НОМЕР_1;

транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ 4502, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) 3259803, реєстраційний номер НОМЕР_2;

транспортний засіб марки ВАЗ 21043, 2004 року випуску, тип ТЗ: легковий універсал-В, № кузова (шасі) ХТК21043040006783, реєстраційний номер НОМЕР_3.

В подальшому, представник позивача звернувся до заступника начальника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції з заявою про зняття арештів з майна, яке належить боржнику від 27.10.2016р. (а.с.15-16). В поданій заяві просив зняти арешти та розшуки, накладені державним виконавцем у виконавчому проваджені по виконанню наказу № 14/76, виданого 17.05.2011 року Господарським судом Закарпатської області щодо майна, яке належить позивачу згідно з рішенням Господарського суду Закарпатської області по справі № 5008/282/2012 від 07.05.2012р., а саме на вищевказані транспортні засоби.

Листом заступника начальника відділу ОСОБА_1 від 07 листопада 2016 року за вих. № 0784/2152416, Ужгородський МВ ДВС на звернення позивача від 27.10.2016 року про зняття арешту з майна (транспортних засобів) ТОВ «Цегельний завод № 1» , повідомив наступне.

На виконанні в Ужгородському МВ ДВС перебувало виконавче провадження по виконанню наказу № 14/76, виданого 17.05.2011 року Господарським судом Закарпатської області про: «Стягнути з ТОВ «Цегельний завод № 1» на користь ТОВ «Ніка-Газ» заборгованість у загальній сумі 211 874,22 грн. (в тому числі сума 163 270,06 грн. - основний борг, сума 16 327,01 грн. - штраф, сума 17 034,46 грн. - пеня, сума 4 263,31 - три проценти річних та сума 10 979,38 грн. - інфляційні втрати), суму 2 118,46 грн. часткового відшкодування витрат по оплаті держмита та суму 168,27 грн. часткового відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу» .

26.06.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (станом на 2013 рік), у разі повернення виконавчого документа стягувачеві арешти з майна боржника не знімаються.

Враховуючи зазначене, повідомляємо про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника.

Протиправність, ну думку позивача, листа-відповіді Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 07 листопада 2016 року за вих. № 0784/2152416, і стала підставою для звернення до суду з позовом про звільнення майна з під-арешту.

Вказаний лист представник позивача наручно отримав 21 листопада 2016 року, а до суду звернувся 30 листопада 2016 року, а отже десятиденний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 181 КАС України, позивачем не пропущений.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, а також, враховуючи предмет розгляду даної справи та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 572 ЦК України: в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

В силу ч. 1 ст. 574 ЦК України: застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Як вже було з'ясовано, з метою забезпечення зобов'язань за договором поставки між позивачем (заставодержателем) та ТОВ «Цегельний завод № 1» (заставодавцем) було укладено договір застави рухомого майна, а саме вищезгаданих транспортних засобів.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України: підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України: у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом ст. 590 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу» , звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, а також в інший спосіб, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося вище, Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2012 року по справі № 5008/282/2012, за позовом ПП «Авант» до ТОВ «Цегельний завод № 1» про звернення стягнення на предмет застави, на транспортні засоби в рахунок погашення заборгованості за договором поставки від 14.10.2009р. шляхом передачі ПП «Авант» у власність транспортних засобів, визнання права власності на транспортні засоби, позовні вимоги задоволено повністю, звернуто стягнення на предмет застави, а саме на вищевказані транспортні засоби та визнано право власності на транспортні засоби за Приватним підприємством «Авант» (88000, м. Ужгород, вул. Промислова, 5, код 31336048), (а.с10-14).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2012 року набрало законної сили від 21.05.2012 року.

Отже, факт набуття права власності позивачем на транспортні засоби, не доказується, оскільки спір про право взагалі відсутній.

Разом з тим, позивач в позовних вимогах стверджував, що на момент звернення до суду та прийняття рішення по справі, йому не було відомо про те, що все майно ТОВ «Цегельний завод № 1» було арештовано за позовами фізичних та юридичних осіб.

А тому, позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття арештів з майна від 27.10.2016р., мотивуючи тим, що дані арешти були накладені заступником начальника МВ ДВС Ужгородського МРУЮ під час перебування у нього виконавчого провадження по виконанню наказу № 14/76, виданого 17.05.2011 року Господарським судом Закарпатської області відносно боржника ТОВ «Цегельний завод № 1» при стягувачі ТОВ «Ніка-Газ» (код ЄДРПОУ 35645135), реєстрація кого припинена ще 14.07.2014 року, що підтверджується інформацією з ЄДРПОУ, а отже стягувача на даний час вже не існує.

Проте, у знятті арештів з майна боржника - ТОВ «Цегельний завод № 1» , позивачу було відмовлено з посиланням на те, що 26.06.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, тому відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (станом на 2013 рік), у разі повернення виконавчого документа стягувачеві арешти з майна боржника не знімаються.

Однак, дані твердження відповідача суд відхиляє, у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з запиту, отриманого щодо інформації про юридичну особу (а.с.17), діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Газ» (код юридичної особи 35645135) є припиненою.

Як було з'ясовано судом та не заперечується сторонами, 26.06.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме ТОВ «Ніка-Газ» .

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (чинного на той час, в редакцій на момент винесення постанови державної виконавчої служби): у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Окрім цього, відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VIII (чинного в даний час): у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Отже, посилання відповідача про те, що немає підстав для зняття арешту з майна, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Також не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на те, що протягом 3 років з моменту закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу, документи по виконавчому провадженню підлягають знищенню, оскільки це не є належним способом захисту та не сприяє відновленню прав особи, яка є не є стороною виконавчого провадження.

З приводу цього, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13.12.2010р.: судам при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

В даному випадку, позов про зняття майна з-під арешту не пов'язаний зі спором про право власності, оскільки такий спір вже було вирішено господарським судом.

Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного суду України у своїй постанові від 26.10.2016р. у справі № 21-5624а15 дійшла висновку, що стаття 60 Закону № 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного та момент виникнення спірних правовідносин, в даному випадку на момент винесення постанови державної виконавчої служби про повернення виконавчого документа стягувачу) є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи. У разі виникнення зазначеної спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

Окрім цього, суд вважає, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Зокрема, такого висновку дотримується також й Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі « East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014 року (Заява № 19336/04, рішення набуло статусу остаточного від 02.06.2014 року).

Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача в даному спорі, є звільнення майна боржника - ТОВ «Цегельний завод № 1» з-під арешту.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно було відмовлено позивачу у звільненні майна з під-арешту.

З огляду на викладене, виходячи з наданих сторонами доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись статтями 19, 94, 104-106, 160, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Приватного підприємства «Авант» до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третя особа - «Цегельний завод № 1» про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

2.Зняти арешт та розшуки, накладені Міським відділом Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.06.2011 року ВП № 26917216, постанови про розшук транспортних засобів боржника від 19.07.2011 року ВП 26917216, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.10.2012 року ВП № 34691943, зокрема з наступних транспортних засобів:

транспортний засіб марки КРАЗ 256Б1, 1988 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) J0642306, реєстраційний номер 53504 PT;

транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1992 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) N0738023, реєстраційний номер 53503 PT;

транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) Р0751033, реєстраційний номер НОМЕР_1;

транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ 4502, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) 3259803, реєстраційний номер НОМЕР_2;

транспортний засіб марки ВАЗ 21043, 2004 року випуску, тип ТЗ: легковий універсал-В, № кузова (шасі) ХТК21043040006783, реєстраційний номер НОМЕР_3.

3.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_2

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 21 лютого 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 лютого 2017 року.