Рішення

від 22.02.2017 по справі 902/1026/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 лютого 2017 р. Справа № 902/1026/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи", м. Київ

до : Борівської сільської ради, с. Борівка, Чернівецький район, Вінницька область

про стягнення 3 270,75 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 15.12.2016 р., паспорт серії АВ № 766710 виданий Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області 30.08.2007 р.

відповідача: ОСОБА_2, сільський голова, посвідчення № 018.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 29.11.2016 р. порушено провадження у справі № 902/1026/16 (суддя Білоус В.В.) за позовом Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" до Борівської сільської ради про стягнення 3 270,75 грн, з яких 3 095,00 грн боргу, 44,77 грн 3% річних та 130,98 грн інфляційних нарахувань за договором № 02-0114-16 від 16.05.2016 р.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 31.01.2017 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/1026/16 за результатами якого справу було розподілено судді Банаську О.О., оскільки станом на 31.01.2017 р. суддя Білоус В.В. перебуває у відпустці.

Ухвалою суду від 03.02.2017 р. справу № 902/1026/16 прийнято до провадження новим складом суду та призначено до розгляду на 22.02.2017 р.

20.02.2017 р. на адресу суду від представника позивача надійшов супровідний лист б/н від 15.02.2017 р. з документами на виконання вимог ухвали суду.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні відповідачем подано заяву б/н від 22.02.2017 р. в якій останній визнає заборгованість перед позивачем в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

16.05.2016 р. між Борівською сільською радою (Замовник) та Державним підприємством "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (Виконавець) укладено договір № 02-0114-16 про виконання експертизи проекту будівництва (а.с.12-14, т.1).

Згідно п. 1.1 Замовник доручає Виконавцю провести експертизу проекту будівництва щодо дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд та кошторисної частини. Назва проекту будівництва: реконструкція ставу для екологічно-санітарного оздоровлення річки Бушанка в с. Борівка, Чернівецький район, Вінницька область.

Результати робіт надаються Замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору вартість проведення експертизи визначається згідно з ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво" та іншими нормативно-правовими актами, які визначають порядок розрахунку вартості експертизи.

Вартість проведення експертизи за договором складає 2 579,17 грн. крім того ПДВ 515,83 грн разом 3 095,00 грн (п.2.2 Договору).

Вартість експертизи викладена в договірній ціні (Додаток 1 до Договору) який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (п.2.3 Договору) (а.с. 15, т. 1).

Відповідно п. 2.4 Договору Замовник у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання акта приймання - передачі виконаних робіт зобов'язується у відповідності з цим актом здійснити на користь Виконавця оплату у розмірі 100 % вартості виконаних робіт зо договором.

Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця (п. 2.5 Договору).

Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи Виконавця в порядку та строки, передбачені договором (п.3.1.3 Договору).

Приймання Замовником виконаних робіт за договором оформлюється актом приймання - передачі виконаних робіт (п. 5.1 Договору).

Згідно п. 6.1 Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність визначену чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2016 р., а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань (п. 10.1 Договору).

На виконання умов договору № 02-0114-16 від 16.05.2016 р. позивачем надано експертні послуги на загальну суму 3 095,00 грн , що підтверджується актом прийому - передачі виконаних робіт від 27.05.2016 р. до договору № 02-0114-16 від 16.05.2016 р. про виконання експертизи проекту будівництва (а.с. 16, т. 1).

31.08.2016 р. на адресу відповідача надіслано претензію № 2 з вимогою погашення заборгованості в повному обсязі (а.с. 17-19, т. 1).

Разом з тим матеріали справи не містять доказів реагування на заявлену претензію та доказів проведення погашення заборгованості.

Непроведення відповідачем оплати боргу в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням доведеності позивачем заявлених позовних вимог та визнання відповідачем позову суд вважає, що позов в частині стягнення 3 095,00 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 44 грн 77 коп. 3 % річних за період з 02.06.2016 р. по 24.11.2016 р., 130 грн 98 коп інфляційних втрат за період з 01.07.2016 р. по 31.10.2016 р. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок з врахуванням чого вказані вимоги задовольняються судом в заявленому розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову із врахуванням процесуальної позиції відповідача, яка свідчить про повне визнання позову.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

22.02.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4 3 , 4 5 , 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Борівської сільської ради, вул.Перемоги, буд.18, с.Борівка, Чернівецький район, Вінницька область, 24123 (ідентифікаційний код - 04326566) на користь Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи", бульвар Л.Українки, буд. 26, м. Київ, 01133 (ідентифікаційний код - 35691621 ) - 3 095 грн 00 коп. - пені, 130 грн 98 коп. - інфляційних втрат, 44 грн 77 коп. - 3 % річних та 1 378 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 лютого 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.