Рішення

від 27.02.2017 по справі 904/260/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.2017 Справа № 904/260/17

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпро

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", м. Дніпро

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Метбренд", м. Хмельницький

про стягнення 46162,22 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник Єрмолов Є.М., довіреність № 7585-К-О від 27.12.2016;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - 1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метбренд" (далі - 2-й відповідач) про солідарне стягнення заборгованості за кредитом у сумі 9903,64 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 17198,42 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 19060,16 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання 2-м відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем 08.08.2013, з урахуванням договору поруки №30812НММ6S039, укладеного між позивачем та 1-м відповідачем 11.08.2015.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги.

1-й та 2-й відповідачі відзив на позов не надали, участь своїх повноважних представників не забезпечили у судове засідання, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідачі повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На адресу господарського суду Дніпропетровської області від 1-го відповідача надійшло рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення 20.01.2017 поштового відправлення ухвали суду, а від 2-го відповідача повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою поштового відділення "адресата не знайдено".

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення 1-го та 2-го відповідачів про дату, час та місце судового слухання, але відповідачі не скористалися своїм правом на участь їх представників у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та заявою про відкриття рахунку.

На підставі заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 08.08.2013 2-й відповідач своїм підписом приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, що знаходяться на сайті банку www.pb.ua (далі - Умови), Тарифах Приватбанку, які разом з даною заявою складають Договір банківського обслуговування (далі - договір).

Підписавши дану заяву, 2-й відповідач в порядку чинного законодавства засвідчив згоду на ведення з ПАТ КБ "Приватбанк" документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. Також 2-й відповідач у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг надав свою згоду на те, що відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору банківського обслуговування, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua чи інший інтернет-/SMS-ресурс, вказаний банком).

Згідно з заявою від 08.08.2013 про відкриття рахунку 2-му відповідачу було відкрито наступні рахунки в національній валюті: поточні рахунки №26006052412638, №26048052400879 та картковий рахунок №26051052411242.

Згідно довідки №08.7.0.0.0/16111617090 від 16.11.2016 2-му відповідачу відповідно до договору було встановлено наступні кредитні ліміти на поточний рахунок №26006052412638: 12.08.2013 - 10000,00 грн, 14.02.2014 - 9903,64 грн та 27.08.2015 - 0 грн.

Після підписання договору клієнт набув права користування послугами банку, однією з яких є послуга "Гарантійний платіж", яка може бути надана як за рахунок власних коштів, так і за рахунок коштів банку, тобто в кредит.

Порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж" регламентований розділом 3.2.2 Умов.

Згідно п. 3.2.2.1 зазначених Умов банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (дала - "гарантований платіж" або "заявка"), в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки; відновлювальна кредитна лінія (далі - "кредит") надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому (гарантованими платежами), термін повернення яких не перевищує терміну повернення кредиту, і які можуть бути змінені або скасовані позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування Інтернет-клієнт-банк-"Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, зазначених у заявці.

Після укладання договору 2-й відповідач активно почав користуватись послугою "Гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ "Приватбанк" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується заявками №3 від 12.08.2013, №9 від 17.08.2013, №18 від 06.10.2013 (а.с. 27-28).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав cвої зобов'язання за договором своєчасним проведенням гарантованих платежів, ініційованих клієнтом, про що свідчать повідомлення про зарахування грошових коштів, розрахунок заборгованості, меморіальні ордери, виписки по рахунку, відкритому для обслуговування рахунку 2-го відповідача (а.с. 29-34).

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту у розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в дату повернення кредиту, але не пізніше 30 днів після настання терміну повернення кредиту. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016). У випадку непогашення заборгованості клієнтом по кредиту в термін до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт сплачує відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016).

2-й відповідач зобов'язання щодо повернення отриманих кредитних коштів позивачеві виконав частково, чим порушив умови договору.

У відповідності до п. 3.2.2.7.2 Умов Банк, зокрема, має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених Умовами, змінити умови цього договору - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому відповідно до ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, строки виконання яких настали, строки вважаються такими що настали, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний строк користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.

Отже, загальна заборгованість за послугою "Гарантований платіж" склала суму заборгованості за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та виписками по рахунках і станом на 02.11.2016 заборгованість 2-го відповідача перед ПАТ КБ "Приватбанк" становить 46162,22 грн і складається з наступного:

9903,64 грн - заборгованість за кредитом за період з 12.11.2013 по 02.11.2016;

17198,42 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 02.09.2013 по 02.11.2016;

19060,16 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 17.11.2014 по 02.11.2016.

Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відповідача.

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов).

Позивачем на адресу 2-го відповідача направлено претензію про наявність заборгованості №30812НММ6S039 від 20.10.2016 з вимогою про усунення допущеного порушення зобов'язання, яка на даний час відповідачем не виконана.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, 2-й відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором виконав частково, у зв'язку з чим, за ним перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 46162,22 грн, яка до цього часу залишається непогашеною.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані докази суд дійшов наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи слідує, що між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

За приписами ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.

Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тобто уклали відповідний договір, який містить умови щодо надання кредиту.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовили, укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у ч.1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

З огляду на приписи договору банківського обслуговування №б/н від 08.08.2013 та Умов та правил надання банківських послуг строк повернення кредиту у сумі 9903,64 грн та сплати заборгованості по процентам у сумі 17198,42 грн є таким, що настав.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В розумінні статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів погашення заборгованості 2-й відповідач суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував. Факт порушення 2-м відповідачем умов договору підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає заявлену позовну вимогу щодо стягнення з 2-го відповідача 9903,64 грн заборгованості за кредитом та 17198,42 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з 2-го відповідача 19060,16 грн пені за період з 17.11.2014 по 02.11.2016, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

За приписами п.3.2.2.10.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996, та в порядку ч.6 ст.232 ГК України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягає стягненню з 2-го відповідача у повному обсязі.

11 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - поручитель, 1-й відповідач) та Публічним акціонерним комерційним банком "Приватбанк" (далі - кредитор) був укладений договір поруки №30812НММ6S039 (далі - договір поруки). Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Метбренд" (далі - боржник) всіх своїх обов'язків за договором банківського обслуговування б/н від 08.08.2013 (р/с № 26006052412638) (далі кредитний договір) (п. 1 договору).

Пунктом 2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.

За кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору (передбачено п.п. 4, 5, 6 договору поруки).

Відповідно до п. 7 договору поруки у випадку невиконання поручителем обов'язків боржника за кредитним договором впродовж 5 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на корись кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка вказана в зазначеній письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років (п.п. 8, 9 договору поруки).

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Позивач звернувся до 1-го відповідача з вимогою №30812НММ6S039 від 20.10.2016 про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді. Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним кредитним договором 1-й відповідач не здійснив.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.

Частиною першою статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, в ході вирішення спору встановлений факт наявності заборгованості 2-го відповідача за договором банківського обслуговування б/н від 08.08.2013 у загальній сумі 46162,22 грн, яка з урахуванням договору поруки №30812НММ6S039 від 11.08.2015 підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з солідарним стягнення з 1-го та 2-го відповідачів заборгованості зі сплати кредиту у сумі 9903,64 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 17198,42 грн та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 19060,16 грн.

Позивачем у позовній заяві викладено клопотання про стягнення судових витрат з 2-го відповідача, з огляду на що суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволення позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що, як 1-й відповідач, так і 2-й відповідач не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги позивача відносно 1-го відповідача та 2-го відповідача задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на 1-го та 2-го відповідачів по 50 % судового збору на кожного, що дорівнює сумі 800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32; ідентифікаційний код 35201640) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метбренд" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 15/1; ідентифікаційний код 38854565) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) 9903,64 грн заборгованості за кредитом, 17198,42 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 19060,16 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32; ідентифікаційний код 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору у сумі 800,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метбренд" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 15/1; ідентифікаційний код 38854565) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору у сумі 800,00 грн.

Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2017.

Суддя В.Д. Воронько