Рішення

від 22.02.2017 по справі 904/12423/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.02.2017 Справа № 904/12423/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом", м. Дніпро, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Техноліт", м. Дніпро, Дніпропетровська область

про стягнення грошових коштів у розмірі 18 324, 12 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 01-180 від 07.12.2016;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Техноліт" (далі - Відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 18 324,12 грн., в тому числі 15592,80 грн. основного боргу, 1849,57 грн. інфляційних втрат, 725,39 грн. три проценти річних, 156,36 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням з боку відповідача зобов'язань за договором №23-15к від 16.03.15 щодо здійснення поставки товару, що є підставою для повернення оплати на суму вартості товару, яка не поставлена відповідачем.

Відповідач відзив на позов не надав, явку представника в судові засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлений належним чином за адресами, зазначеними в позовній заяві.

Поштовий конверт з ухвалою суду, яка направлялася на адресу Відповідач, повернувся з поштовою відміткою "за зазначенням терміну зберігання". Враховуючи те, що згідно спеціалізованого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса Відповідача відповідає тій адресі, на яку направлялися процесуальні документи, суд дійшов висновку про належне повідомлення Відповідача про розгляд справи.

В судовому засіданні 22.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 між Публічним акціонерним товариством "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом" (Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Техноліт" (Відповідач, Постачальник) уклали договір поставки №23-15к (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та сплатити на умовах, викладених в договорі, товар, відповідно до специфікації.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна товару складає грошову суму, в національній валюті України, визначену в специфікації на відповідну партію товару.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника:

1 етап - 50% передплата протягом 3 робочих днів з дня отримання рахунку;

2 етап - 50% по факту готовності товару до відвантаження.

Відповідно до п. 8.6 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.16. Однак, у будь-якому випадку його дія припиняється лише після закінчення взаєморозрахунків між сторонами та виконання взаємних обов'язків, якщо інше не передбачено даним договором.

Сторонами підписано специфікацію №1 до договору №23-15к від 16.03.15, згідно вказаної специфікації, сторонами погоджено поставку товару (поковка) загальною вартістю 27 418,80 грн. з ПДВ.

Крім того, специфікацією погоджено умови оплати: 50% передплати; 50% по факту виготовлення. Строк виготовлення (з моменту отримання 50% передплати): 45 календарних днів.

Виконуючи умови договору, Відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000026 від 23.03.2015, на оплату партії товару (поковка) загальною вартістю 27 418,80 грн.

На підставі зазначеного рахунку, платіжним дорученням №210 від 24.03.2015 та №333 від 06.05.15, Позивач здійснив оплату у розмірі 13 709,40 грн. (попередня оплата 50% від вартості товару) та оплату у розмірі 13 709,40 грн. (50% від вартості товару) відповідно, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками (а.с. 13-14).

Згідно наданих у справу документів, зокрема, видаткової накладної №РН-000028 від 08.05.2015 та приймальних актів № 264 від 12.05.15, №267 від 14.05.2015, Відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 11 826,00 грн.

Поставки товару на решту суми отриманої попередньої оплати (15592,80 грн.), Відповідач не здійснив.

На час розгляду справи доказів виконання Відповідачем зобов'язань по договору шляхом фактичної передачі позивачеві товару, або доказів повернення грошових коштів в розмірі 15 592,80 грн., суду не надано

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 670 ЦК України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З огляду на вказані вище положення норм матеріального права, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся з вимогою про стягнення з відповідача сплаченої частини не переданого йому товару на суму 15 592,80 грн.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

В силу приписів ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.5 договору, постачальник несе відповідальність за не поставку товару або за недопоставку товару у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент поставки.

Позивач вимагає стягнення з відповідача пені, розмір якої складає 156,36 грн., та розрахований за період прострочення з 26.05.16 по 24.11.16, від вартості недопоставленого товару на суму 15 592,80 грн.

З урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, судом здійснено перерахунок пені за період 6 місяців, від дня коли мало бути виконано зобов'язання з поставки товару (09.05.2015), та з урахуванням визначеної Позивачем дати початку розрахунку - 26.05.16.

За підрахунками суду, за період прострочення з 26.05.2016 року по 09.11.2016 року, розмір пені склав 155,08 грн.

Крім того, Позивач вимагає стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила зазначеної статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Зважаючи на те, що заявлені Позивачем до стягнення відсотки річні та інфляційні втрати, обґрунтовані нормою ст. 625 ЦК України, яка підлягає застосуванню лише у разі порушення грошового зобов'язання, при цьому у спірних правовідносинах відповідач мав обов'язок щодо поставки товару, тобто, не грошове зобов'язання, позов в частині стягнення відповідних нарахувань, задоволенню не підлягає.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги такими, що підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача 15 592,80 грн. - основний борг, 155,08 грн. - пені.

Судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, згідно зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Техноліт" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34824888) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом" (50024, м. Кривий Ріг, вул. Харитонова, 1а, код ЄДРПОУ 04819211) 15 592,80 грн. основного боргу, 155,08 грн. пені, 1 184,26 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.02.17

Суддя ОСОБА_2