Рішення

від 21.02.2017 по справі 906/1314/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" лютого 2017 р. Справа № 906/1314/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 1.20./б-274 від 20.02.2017

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 03.01.2017

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3"

про стягнення 11280,00 грн. та зобов'язання виконання п.4 рішення від 30.03.2016 №11-р/к у справі №3.5-39/2015

Позивачем подано позов про стягнення з КП ВЖРЕП № 3 штрафу та пені у сумі 11280 грн.; зобов'язання КП ВЖРЕП № 3 виконати зобов'язання, передбачене пунктом 4 рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2016 № 11-р/к у справі № 3.5-39/2015, шляхом проведення мешканцям житлових будинків і споруд та прибудинкових територій з період з 01.06.2014 по 30.09.2014 відповідно до тарифів, встановлених для КП ВЖРЕП № 3 додатком з рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від l0.09.2013 № 434 "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету міської ради від 16.05.2013 №193,195,197,199, 201, 202, 203, 205, 206, 208 .

Ухвалою господарського суду від 28.12.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.01.2017.

Ухвалою від 31.01.2017 суд відклав розгляд справи на 21.02.2017.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду не заперечив проти позовних вимог.

В ході вирішення спору судом оглядались матеріали справи № 3.5.-39/2015.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, тощо.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

У межах повноважень, які надані зазначеними вище законами, позивачем здійснено розгляд справи за ознаками вчинення КП "ВЖРЕП № 3" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до рішення (а.с.10-13) Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №11-р/к від 30 березня 2016 року у справі №3.5-39/2015 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", вирішено:

- визнати, що КП "ВЖРЕП № 3" протягом 2011-2013 років та січня-вересня 2014 року займало монопольне становище на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах відповідної зони обслуговування м.Житомир з частками 100 відсотків відповідно;

- визнати дії КП "ВЖРЕП № 3", які полягають у застосуванні з 01.06.2014 по 30.09.2014 тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з порушенням порядку введення їх в дію, визначеного Законом України "Про житлово-комунальні послуги", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вчинення порушення, зазначеного в п. 2 цього рішення, відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накласти на КП "ВЖРЕП № 3" штраф у розмірі 5640,00 рн.;

- зобов'язати КП " ВЖРЕП № 3" у місячний строк з дня одержання рішення припинити порушення, зазначене в пункті 2 цього рішення, шляхом проведення мешканцям житлових будинків, які обслуговує КП "ВЖРЕП №3", перерахунку плати з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.06.2014 по 30.09.2014.

Вищевказане рішення Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідачем в судовому порядку не оскаржувалось.

Приписами частини 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, є зловживання монопольним (домінуючим) становищем

Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (надалі Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання; особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Копію Рішення Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Житомирського обласного територіального відділення, яке надіслано Відповідачу супровідним листом від 30.03.2016 №1.20/5-633 отримано його уповноваженою особою 30.03.16, що підтверджується відповідним підписом на вказаному супровідному листі (а.с.9).

Таким чином, останнім днем сплати штрафу є 30.05.2016.

В установлений термін Комунальне підприємство "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" штраф не сплатило.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону, за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

28.07.2016 позивачем на адресу відповідача надіслано лист про сплату штрафу, пені та виконання зобов'язання, відповідно до якого позивач вимагав у відповідача у 5- денний строк з дня одержання листа сплатити штраф та пеню в розмірі 10631,40грн., а також надати інформацію щодо виконання зобов'язання, передбаченого п. 4 Рішення відділення (а.с. 20).

У відповідь на вищевказану претензію відповідач повідомив, що не сплатив штраф протягом 2-х місяців у зв'язку з недостатністю коштів та повідомлено, що в разі надходження достатньої суми на розрахунковий рахунок штраф буде негайно сплачено (а.с.21. )

Проте станом на день звернення до суду відповідач штраф та пеню за несвоєчасне виконання рішення Відділення не сплатив.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства

Згідно статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про: - визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; - припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; - накладення штрафу.

Так, згідно рішення №11-р/к від 30.03.2016 у справі №3.5-39/2015 зазначено, що відповідачем порушено законодавство про захист економічної конкуренції, зокрема визначеного п.2 ст. 50, ч.1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Нормами ч.1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом;

Згідно з п. 29 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, при доведенні вчинення порушення залежно від обставин у справі може бути прийнято одне чи декілька рішень згідно зі статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до п. 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Під час вирішення питання про накладення штрафу, у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами мають право подавати заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 30.03.2016 , за результатами розгляду справи №3.5-39/2015 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу", Антимонопольним Комітетом України винесено рішення № 1111-р/к (а.с.10-13).

Вказане рішення відповідачем було отримано 30.03.2016, що вбачається з відмітки на супровідному листі позивача про направлення рішення для виконання (а.с. 9).

Як вже зазначалось, вказане рішення відповідачем не оскаржувалось, отже рішення Антимонопольного комітету України від 30.03.2016 у справі № 3.5-39/2015 є чинним.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Як вбачається з п. 4 рішення Відділення відповідача було зобов'язано КП "ВЖРЕП №3" у місячний строк з дня одержання рішення припинити порушення, зазначене в пункті 2 цього рішення.

В ході розгляду справи судом встановлено, що також не заперечується самим відповідачем, що п. 4 рішення Відділення відповідачем в добровільному порядку не виконано.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку не виконано вищевказаний пункт рішення адміністративної колегії, позивачем правомірно заявлено вимогу про зобов'язання відповідача виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Однак, як вбачається з позову, звернувшись до суду, зміст вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати рішення органів Антимонопольного комітету України, позивач виклав в іншій редакції, аніж визначено п. 4 рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2016 № 11-р/к у справі № 3.5-39/2015.

Так, позивач просить зобов'язати відповідача КП "ВЖРЕП № 3" виконати зобов'язання, передбачене п. 4 рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2016 № 11-р/к у справі № 3.5-39/2015, шляхом проведення мешканцям житлових будинків, які обслуговує КП "ВЖРЕП №3", перерахунку плати за послуги; утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.06.2014 по 30.09.2014 відповідно до тарифів, встановлених до КП"ВЖРЕП № 3" додатком 2 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 10.09.2013 № 434 "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету міської ради від 16.05.2013 №№ 191, 193, 195, 197, 199, 201, 202, 203, 205, 206, 208".

При цьому, п. 4 рішення Антимонопольного комітету № 11-р/к від 30.03.2016 не містить посилання на додаток 2 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 10.09.2013 № 434 "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету міської ради від 16.05.2013 №№ 191, 193, 195, 197, 199, 201, 202, 203, 205, 206, 208", на підставі якого, як вважає позивач, має бути здійснено перерахунок плати за послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.06.2014 по 30.09.2014 .

В ході вирішення спору суд оглядав матеріали справи № 3.5.-39/2015, в якій також відсутні будь які посилання на рішення виконавчого комітету міської ради, на підставі якого мало бути здійснено перерахунок плати за послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.06.2014 по 30.09.2014.

Тобто порядок здійснення перерахунку плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не був предметом дослідження Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 3.5.-39/2015, що позбавляє позивача права на звернення до суду з вимогою про зобов'язання виконання рішення адміністративної колегії, яке викладено в іншій редакції.

За таких обставин, вищевказана вимога позивача підлягає задоволенню, виходячи з редакції, яка викладена саме у п. 4 рішення Антимонопольного комітету № 11-р/к від 30.03.2016

В частині вимоги щодо здійснення перерахунків відповідно до тарифів, встановлених до КП"ВЖРЕП № 3" додатком 2 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 10.09.2013 № 434 "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету міської ради від 16.05.2013 №№ 191, 193, 195, 197, 199, 201, 202, 203, 205, 206, 208, суд відмовляє.

При цьому, суд зауважує, що відповідач не позбавлений можливості звернутись до позивача з заявою про роз'яснення рішення, прийнятого органом Антимонопольного комітету України.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 5640,00 грн. штрафу та 5640,00 грн. пені суд зазначає про наступне.

Приписами ч.3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як встановлено судом, відповідач у визначений ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк штраф у добровільному порядку не сплатив, що також не спростовано останнім.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення штрафу у розмірі 5640,00 грн. є обґрунтованою та заявленою у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 4) у зв'язку з несплатою відповідачем штрафу, позивачем за період з 31.05.2016 по 27.12.2016 нарахована пеня в розмірі 1.5% від розміру штрафу, яка склала 17850,60 грн.

Однак, оскільки нормами ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5640,00грн.пені

Перевіривши період нарахування пені, суд встановив, що розрахунок позивача є правомірним та обґрунтованим.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача за несвоєчасну сплату штрафу, встановленого рішенням від 30.03.2016р. пеню в розмірі 5640,00 грн.

Вказану вимогу суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Отже, позов обґрунтований, заявлений відповідно до чинного законодавства та підлягає частковому задоволенню.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3 " Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, вул. Мала Бердичівська,4, код ЄДРПОУ 13552103)

на користь Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (10014, м. Житомир, майдан ім.С.П.Корольова,12; код 20403042) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок, УДКСУ у м. Житомирі, код ЄДРПОУ 38035726, МФО 811039, рахунок 31115106700002, код платежу - 21081100 (символ звітності 106),

-5640,00 грн. штрафу;

-5640,00 грн. пені.

3. Комунальному підприємству "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3 " (10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська,4, код ЄДРПОУ 13552103) виконати пункт 4 рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України(10014, м. Житомир, майдан ім.С.П.Корольова,12; код 20403042) від 30.03.2016 № 11-р/к у справі № 3.5-39/2015, а саме: провести мешканцям житлових будинків, які обслуговує КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" перерахунок плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.06.14 по 30.09.14.

4. Відмовити в задоволені позовних вимог в частині зазначення в рішенні порядку здійснення перерахунку плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.06.14 по 30.09.2014 відповідно до тарифів, які визначені додатком 2 до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №434 від 10.09.13 "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету міської ради від 16.05.13 №№191,193,195,197,199,201,202,203, 205,206,208".

5. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, вул. Мала Бердичівська,4, код ЄДРПОУ 13552103)

на користь Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (10014, м. Житомир, майдан ім.С.П.Корольова,12; код 20403042)

- 2756,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.02.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу