Рішення

від 16.02.2017 по справі 908/27/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/2/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017 справа № 908/27/17

за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вулиця Незалежної України, 72-А)

до відповідача комунального товариства «Джерело» (72213, Запорізька область, Веселівський район, с. Корніївка, вул. Леніна, 130-б)

про стягнення 7033,97 грн. шкоди

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 4520/12 від 29.12.2016 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 10.01.2017 р. звернулась Державна екологічна інспекція у Запорізькій області з позовною заявою до комунального товариства «Джерело» про стягнення 7033,97 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування за період з 01.01.2014 р. по 23.02.2014р.

Ухвалою суду від 12.01.2017 року порушено провадження у справі № 908/27/17, присвоєно справі номер провадження 18/2/17, судове засідання призначене на 16 лютого 2017 року; розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений 16.02.2017 р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, надав документи витребувані судом. В обґрунтування вимог зазначив, що у період з 19.05.2016 р. по 31.05.2016 р. інспекцією проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП «Джерело» , за результатами якої складено акт перевірки. Перевіркою встановлено, що у період з 01.01.2014 р. по 23.02.2014 р. КП Джерело здійснювало забір води з артезіанських свердловин без дозволу на спецводокористування, що є порушенням ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України. Відповідно наданої КП Джерело довідки № 4 від 18.05.2016 р. при самовільному водокористуванні забрано води із підземного водоносного горизонту за період з 01.01.2014 р. по 23.02.2014 р. 6503 куб. м. Згідно ОСОБА_1 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів , затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389, сума збитків, заподіяних державі КП Джерело за період з 01.01.2014 р. по 23.02.2014 р. становить 7033,97 грн., яку позивач просить стягнути відповідно до ст.ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 47, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» .

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. Ухвалу від 12.01.2017 р. про порушення провадження у справі відповідач отримав 17.01.2017 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції, та мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності.

Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 16.02.2017 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Джерело» виконує виробничу діяльність по забору, очищенню та постачанню води на підставі дозволу № 0141/Зап, виданого на термін з 24.02.2014 р. по 31.12.2016 р.

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства комунальним підприємством «Джерело» . За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 19.05.2016 р. - 31.05.2016 р. Пiд час проведення перевірки встановлено, що підприємство здійснювало самовільний забір води з підземного водоносного горизонту свердловиною № 5 без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.01.2014 р. по 23.02.2014 р., що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно зі статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо. Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них. В той же час, забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів є спеціальним водокористуванням згідно з ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України .

В силу п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

За наслідками виявленого порушення природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Запорізькій на підставі Протоколу від 25.05.2016 р. про адміністративне правопорушення винесено Постанову № 000054(01)06 від 25.05.2016 р. про накладення адміністративного стягнення в сумі 85,00 грн. на директора КП «Джерело» .

У зв'язку із зазначеним порушенням Інспекцією, відповідно до ОСОБА_1 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів , затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783 зі змінами до ОСОБА_1 розрахунків… , затвердженими наказом в Міністерстві екології та природних ресурсів України від 13.10.2015 р. за № 367, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.11.2015 р. за № 1369/27814, здійснено розрахунок розміру шкоди, завданої державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування за період з 01.01.2014 р. по 23.02.2014 р., який склав 7033,97 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, розрахунок заявлених до стягнення збитків здійснювався Інспекцією за формулою Зсам = 5 х W х Тар (грн.), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м 3 ; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн./100 м 3 . Згідно ст. 255 Податкового кодексу України для Веселівського району Запорізької області, ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод за 100 м 3 води - 72,11 грн. Житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3. Згідно наданої КП Джерело довідки № 4 від 18.05.2016 р. в період з 01.01.2014 р. по 23.02.2014 р. піднято з підземного водоносного горизонту води з артезіанської свердловини 6503 куб. м.

Відповідно до п. 9.1. Методики № 389 зазначена формула застосовується для розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України ).

Так, ст. 111 Водного кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

У відповідності до приписів статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Положеннями статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтею 1166 ЦК України, застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, суд виходить з того, що як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відтак встановлено, що оскільки відповідач діяв неправомірно, то на виконання вимог чинного законодавства був притягнутий до адміністративної відповідальності, а також має відшкодувати завдану його протиправними діями шкоду, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів, які б спростовували позицію позивача повністю або частково суду не надав.

Оцінивши у сукупності зібрані у справі письмові докази, пояснення представника позивача та встановлені обставини, судом встановлено наявність правових підстав для покладання на КП «Джерело» відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, за умов доведеності вини відповідача, в розмірі 7033,97 грн., внаслідок чого позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства «Джерело» (72213, Запорізька область, Веселівський район, с. Корніївка, вул. Леніна, 130-б, ідентифікаційний код 31487115) на користь держави (одержувач: місцевий бюджет с. Корніївна Веселівського району Запорізької області, р/р 33119331700071, МФО 813015 ідентифікаційний код 38025550, код бюджетної класифікації 24062100, одержувач ГУДКСУ у Веселівському районі Запорізької області) 7033,97 грн. (сім тисяч тридцять три грн. 97 коп.) шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Стягувач: Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вулиця Незалежної України, 72-А, ідентифікаційний код 38025388). Видати наказ.

3. Стягнути з комунального підприємства «Джерело» (72213, Запорізька область, Веселівський район, с. Корніївка, вул. Леніна, 130-б, ідентифікаційний код 31487115) на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вулиця Незалежної України, 72-А, ідентифікаційний номер 38025388) 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 27 лютого 2017 р.

Суддя В.В. Носівець