Рішення

від 20.02.2017 по справі 908/64/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/28/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017 Справа № 908/64/17

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 10012, АДРЕСА_1

до відповідача: приватного підприємства «Велігер» , 70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Ярослава Мудрого, 15-А

про стягнення 4 900,00 грн.

суддя Корсун Віталій Леонідович

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт серії ВМ № 1049913

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

10.01.17 до господарського суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1В.) з позовною заявою до приватного підприємства «Велігер» (далі ПП «Велігер» ) про стягнення 4 900,00 грн. штрафу за договором перевезення вантажу від 08.06.16 № 080601.

10.01.17 автоматизованою системою документообігу суду визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 10.01.17 судом порушено провадження у справі № 908/64/17, якій присвоєно № провадження 17/28/17, судове засідання призначено на 30.01.17.

Ухвалою суду від 30.01.17 розгляд справи відкладено на 20.02.17.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 20.02.17, на підставі ст. ст. 82 1 , 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про час виготовлення повного рішення.

Позивач, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 26.12.16 та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 900,00 грн. штрафу за договором перевезення вантажу від 08.06.16 № 080601.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи без участі його представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідач повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу ухвали від 06.12.16 про порушення провадження у справі № 908/3259/16.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ... У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців … (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» ).

Відповідно до відомостей (отриманих на безкоштовний запит) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час порушення провадження у справі, місцезнаходженням юридичної особи - ПП «Велігер» є: 70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Ярослава Мудрого, 15-А.

Ухвали суду від 10.01.17 про порушення провадження у справі № 908/64/17 та про відкладення розгляду справи від 30.01.17 направлені ПП «Велігер» за адресою: 70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Ярослава Мудрого, 15-А.

Однак, ухвала про порушення провадження у справі 908/64/17 від 10.01.17 повернулась до суду з відміткою відповідної поштової установи: за закінченням терміну зберігання .

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи.

Згідно із ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.06.16 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор) та приватним підприємством «Велігер» (Виконавець) укладено договір перевезення вантажу № 080601, за умовами якого (п. 1. договору) предметом даного договору є надання Виконавцем послуг по перевезенню вантажів на замовлення Експедитора власним або найманим автомобільним транспортом, згідно вказаних умов:

- дата та час завантаження: 08.06.16, 22:00;

- дата та час розвантаження: 09.06.16, 15:00;

- адреса завантаження: м. Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, 6, ПАТ Карлсберг Україна ;

- адреса розвантаження: м. Одеса, згідно ТТН;

- вантаж - пиво, 22,48 тон, об'єм - 86, палет - 33;

- вартість перевезення з ПДВ: 9 800,00 грн.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний своєчасно подавати під завантаження справний рухомий склад у стані, придатному для перевезення даного виду вантажу, що відповідає санітарним вимогам, у строки, встановлені даним договором.

Відповідно до п. 3.2. договору, при неподанні транспортного засобу або поданні його в непридатному, для перевезення харчової продукції, стані Виконавець сплачує Експедитору штраф в розмірі 50 % від вартості перевезення. Під неподанням автомобіля, сторони розуміють запізнення транспортного засобу на час завантаження, вказаний в договорі, більше ніж на 3 години.

Пунктом 5 договору визначено додаткові умови, а саме:

- даний договір укладений на двох сторінках і набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 5.1.);

- даний договір підписаний сторонами і переданий по факсу або електронному зв'язку має юридичну силу нарівні з оригіналом, протягом 10 робочих днів Виконавець зобов'язаний надіслати договір з мокрими підписом та печаткою Експедитору (п. 5.2.);

- підписанням такого договору Виконавець підтверджує, що з умовами перевезення та оплати за надані послуги ознайомлений, зобов'язується їх виконувати та ознайомлювати в свою чергу своїх працівників. В разі невиконання вищевказаних вимог Виконавець гарантує, що ніяких претензій до Експедитора не пред'являтиме (п. 5.3.).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 631 цього ж Кодексу, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Підписавши та скріпивши своєю печаткою договір перевезення вантажу від 08.06.16 № 080601 ВИКОНАВЕЦЬ (відповідач у справі) підтвердив прийняття на себе зобов'язань за цим договором на зазначених у ньому умовах.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, ПП «Велігер» не виконав умови договору перевезення вантажу від 08.06.16 № 080601, а саме п. 2.1. договору та у встановлений п. 1. договору строк, не надав транспортний засіб під завантаження.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний своєчасно подавати під завантаження справний рухомий склад у стані, придатному для перевезення даного виду вантажу, що відповідає санітарним вимогам, у строки, встановлені даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що ВИКОНАВЕЦЬ (відповідач) взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, не надав під завантаження транспортний засіб у встановлений договором строк, чим порушив умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 917 ЦК України, перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 статті 921 ЦК України визначено, що перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу , а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 3.2. договору, при неподанні транспортного засобу або поданні його в непридатному, для перевезення харчової продукції, стані Виконавець сплачує Експедитору штраф в розмірі 50 % від вартості перевезення. Під неподанням автомобіля, сторони розуміють запізнення транспортного засобу на час завантаження, вказаний в договорі, більше ніж на 3 години.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Господарським кодексом України, а саме ч. 1 ст. 216 передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Господарським судом враховано, що ст. 614 ЦК України унормовано, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Факт наявності порушення відповідачем договору перевезення вантажу від 08.06.16 № 080601 підтверджується матеріалами цієї господарської справи.

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним суми заборгованості штрафу, передбаченого п. 3.2. договору, або доказів правомірності своїх дій щодо такої не сплати, суд вважає, що позовна вимога ФОП ОСОБА_1 про стягнення з ПП «Велігер» 4 900,00 грн. штрафу за невиконання умов договору перевезення вантажу від 08.06.16 № 080601 є обґрунтованою, заснованою на законі та договорі, і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1378,00 грн. покладаються на відповідача.

Також, представник позивача в судовому засіданні подав та підтримав клопотання від 19.02.17 щодо стягнення витрат пов'язаних з відрядженням та просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрачені кошти на відрядження в розмірі 1 312,43 грн..

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб пов'язані з розглядом справи, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Так, у відповідності до п. 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» , судовим експертам, перекладачам, іншим особам , викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються, у т.ч.: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним , автомобільним, водним і повітряним транспортом; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження . (…). Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

На підтвердження понесених витрат з прибуття представника позивача в судові засідання до клопотання додано копії проїзних квитків на суму 266,45 грн., 245,98 грн. та на суму 80,00 грн. Тобто, на загальну суму 592,43 грн.

Відповідно до абз. 5 підпункту а підпункту 170.9.1 пункту 170.9 Податкового кодексу України, до оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні, станом на 01.01.17, становить 3 200,00 грн., таким чином сума добових для відрядження по Україні становить 320,00 грн. (3 200,00 грн. х 0,10 = 320,00 грн.

Таким чином, оскільки позивач з'явився до суду, відповідно до ухвал господарського суду Запорізької області від 10.01.17 та від 30.01.17, двічі, то сума добових для відрядження по Україні становить 640,00 грн.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що участь представника позивача в судове засідання ухвалами суду по даній справі визнавалась обов'язковою, а також враховуючи надання до суду позивачем документального підтвердження добових витрат та вартості проїзду до місця виклику і назад залізничним та автобусним транспортом, суд дійшов висновку, що вказані витрати пов'язані з розглядом справи, мають бути задоволені частково та стягнуті з відповідача, оскільки спір виник з його вини.

З огляду на викладене, судові витрати позивача пов'язані із розглядом справи в розмірі 1 232,43 грн. покладаються на відповідача.

При цьому, враховуючи той факт, що представником позивача не надано суду квиток на автобус із м. Києва до Житомира, вартістю 80 грн., судом відмовлено у задоволенні вказаної суми через необґрунтованість.

Судом роз'яснюється, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ГПК України (…), після набрання законної сили наказ видається судом за заявою стягувачу (…).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2 1, 4 2 , 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Велігер» (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Ярослава Мудрого, 15-А, код ЄДРПОУ 34067822) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 4 900 (чотири тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. штрафу, 1 232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн. 43 коп. судових витрат пов'язаних із розглядом справи № 908/64/17 в суді та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.02.17.

Суддя В.Л. Корсун