Рішення

від 30.11.2016 по справі 910/18404/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2016Справа №910/18404/16

За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Приватного акціонерного товариства "Украгротехрось"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Гайдай Т.В. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 30 листопада 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство "Київський метрополітен", 07.10.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 12/04-1475 від 19.09.2016 року до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Украгротехрось" про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 885 від 23.11.2012 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не оплатив позивачу орендну плату за об'єкт оренди, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 року порушено провадження у справі № 910/18404/16 та призначено розгляд справи на 07.11.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року розгляд справи відкладено на 30.11.2016 року.

29.11.2016 року через відділ діловодства суд від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 30.11.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 30.11.2016 року не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні 30.11.2016 року клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, у зв'язку з його необґрунтованістю та обмеженістю процесуального строку вирішення спору, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - орендодавець), Комунальним підприємством Київський метрополітен (надалі - позивач, підприємство) та Приватним акціонерним товариством "Украгротехрось" (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 885 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 22.10.2012 № 132 (п. 1.7.2.3.) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ Укрметротунельпроект , тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: станція метро Видубичі (вестибюль № 1) Б/Н для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 4.2. договору, орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з п. 3.1. договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує підприємству орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 року № 34/6250 та на дату підписання договору становить без ПДВ: 282,5 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 9887,58 грн.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірі та порядку визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. договору).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Відповідно до п. 2.4. договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП Київський метрополітен .

Згідно з п. 3.5. договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

За умовами п. 4.15. договору, орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується орендодавцем, орендарем та підприємством. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

На виконання умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 885 від 23.11.2012 року орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування частину переходу, що перебуває на балансі КП Київський метрополітен , загальною площею 35,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, станція метро Видубичі (вестибюль № 1), що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 23.11.2012 року.

13.06.2016 року та 22.06.2016 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, ПАТ Украгротехрось , як орендарем та КП Київський метрополітен , як підприємством-балансоутримувачем було підписано акти приймання-передачі майна, згідно з яких орендар передав, а орендодавець прийняв із орендованого користування частину переходу загальною площею 35,0 кв.м (27,00 кв.м + 8,0 кв.м), розташованого за адресою: м. Київ, станція метро Видубичі .

Позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 885 від 23.11.2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 20.11.2015 року по 22.06.2016 року в розмірі 143 143,73 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов договору щодо сплати орендних платежів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, заслухавши пояснення представника позивача, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, приписами ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Положеннями ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За умовами ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 23.11.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Комунальним підприємством Київський метрополітен , як підприємством, та Приватним акціонерним товариством "Украгротехрось", як орендарем, було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 885, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 22.10.2012 № 132 (п. 1.7.2.3.) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ Укрметротунельпроект , тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: станція метро Видубичі (вестибюль № 1) Б/Н для торгівлі непродовольчими товарами.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 885 від 23.11.2012 року орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування частину переходу, що перебуває на балансі КП Київський метрополітен , загальною площею 35,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, станція метро Видубичі (вестибюль № 1), що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 23.11.2012 року (копія міститься в матеріалах справи).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 13.06.2016 року та 22.06.2016 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, ПАТ Украгротехрось , як орендарем та КП Київський метрополітен , як підприємством-балансоутримувачем було підписано акти приймання-передачі майна, згідно з яких орендар передав, а орендодавець прийняв із орендованого користування частину переходу загальною площею 35,0 кв.м (27,00 кв.м + 8,0 кв.м), розташованого за адресою: м. Київ, станція метро Видубичі .

Як стверджує позивач, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 885 від 23.11.2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 20.11.2015 року по 22.06.2016 року в розмірі 143 143,73 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору оренди, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 885 від 23.11.2012 року за період з 20.11.2015 року по 22.06.2016 року в розмірі 143 143,73 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 16 077,11 грн. та 3% річних в розмірі 1366,56 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

В п. 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати у порядку, встановленим законодавством України, з Орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 077,11 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивач здійснив нарахування 3% річних у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1366,56 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення 160 587,40 грн., з них: основного боргу - 143 143,73 грн. (сто сорок три тисячі сто сорок три гривні 73 копійки), пені - 16 077,11 грн. (шістнадцять тисяч сімдесят сім гривень 11 копійок) та 3% річних - 1366,56 грн. (одна тисяча триста шістдесят шість гривень 56 копійок).

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2408,81 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

При цьому, позивач при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2408,81 грн., а сплатив в розмірі 2409,00 грн. про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 4404 від 21.09.2016 року.

Приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в розмірі 0,19 грн.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Украгротехрось" (код ЄДРПОУ 25263924; адреса: 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-Б) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (код ЄДРПОУ 03328913; адреса: 03056, м. Київ, пр-т Перемоги, 35) грошові кошти: основного боргу - 143 143,73 грн. (сто сорок три тисячі сто сорок три гривні 73 копійки), пені - 16 077,11 грн. (шістнадцять тисяч сімдесят сім гривень 11 копійок), 3% річних - 1366,56 грн. (одна тисяча триста шістдесят шість гривень 56 копійок) та судовий збір - 2408,81 грн. (дві тисячі чотириста вісім гривень 81 копійка). Видати наказ.

3. Повернути Комунальному підприємству "Київський метрополітен" (код ЄДРПОУ 03328913; адреса: 03056, м. Київ, пр-т Перемоги, 35) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 0,19 грн. (дев'ятнадцять копійок), перерахований платіжним дорученням № 4404 від 21.09.2016 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/18404/16. Видати наказ.

4. Копію рішення надіслати відповідачу у справі 910/18404/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.02.2017 року.

Суддя Ю.В.Цюкало