Рішення

від 20.02.2017 по справі 910/22198/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017 Справа №910/22198/16 За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча

Компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу

"Управління справами"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерзв`язок"

(відповідач-1),

Міністерства юстиції України (відповідач -2)

Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної

виконавчої служби Міністерства юстиції України (відповідач -3)

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика"

Дочірнє підприємство "БМ -СЕРВІС" Відкритого акціонерного

товариства "Південзахідбуд"

про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Павленко С.С. - по довіреності №25/10 від 19.12.2016р.

Від відповідача-1 : не з'явився

Від відповідача-2 : не з'явився

Від відповідача -3: Гвоздьов Б.Б. - по дов №786/20-03 від 29.12.2016р.

Від третьої особи -1: не з'явився

Від третьої особи -2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Управління справами" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерзв`язок" (відповідач-1), Міністерства юстиції України (відповідач -2) про:

Визнання права власності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на нерухоме майно - "Громадський (виробничий) будинок (приміщення) по вул. Назарівська, 3 літера "А" та Назарівська, 3 літера "А`" загальною площею 3331, 9 кв.м.

Зняття арешту з нерухомого майна, а саме: з нежитлової будівлі загальною площею 1372, 8 кв.м. (за адресою: м. Київ, вул. Назарівська, 3 літера "А'") накладений 04.06.2015р. постановою ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №47662969.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/22198/16, розгляд справи призначено на 21.12.2016р.

21.12.2016 позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав суду лист про відсутність аналогічних спорів між сторонами; Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав клопотання про розгляд справи за відсутністю повноважного представника.

Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з'явилися. Заяв, клопотань від відповідачів та третіх осіб на стороні позивача на адресу суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 у зв'язку із неявкою представників відповідачів і третіх осіб розгляд справи відкладено на 30.01.2017.

27.01.2017 позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав суду клопотання про долучення карточки рахунку 63.1 у якості доказів факту придбання спірного нерухомого майна.

Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з'явилися. Заяв, клопотань від відповідачів та третіх осіб на адресу суду не надходило.

Представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 20.02.2017 та залучено до участі у справі Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у якості відповідача-3.

01.02.2017 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав суду клопотання про розгляд справи за відсутністю повноважного представника.

Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з'явилися. Заяв, клопотань від відповідачів та третіх осіб на адресу суду не надходило.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2017 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача -3 надав суду копію виконавчого провадження в межах якого було накладено арешт на спірне майно. Крім того, представник відповідача -3 пояснив, що при вирішенні даного спору він покладається на розсуд суду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 20.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача та представника відповідача -3 по суті спору, дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК .

З матеріалів справи, вбачається, що у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 47662969 з виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/861/15 від 05.05.2015, відповідно до якого накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 1372,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Назарівська, 3, літ. А .

Стягувачем за вказаним виконавчим провадженням є Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика", а боржником Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтерзв`язок".

Позивач вважає, що майно на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові - відповідачу-1, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Позов мотивовано тим, що, власником спірного нерухомого майна - Громадський (виробничий) будинок (приміщення) по вулиці Назарівська, 3 літера А та Назарівська, 3 літера А` в м. Києві є Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Зазначений об'єкт нерухомого майна обліковується на балансі відокремленого підрозділу "Управління справами" та внесений до Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна відповідно до Порядку та умов користування Єдиним реєстром об'єктів державної власності, затверджених наказом Фонду державного майна України від 23.03.2005 № 622.

Об'єкт нерухомого майна Громадський (виробничий) будинок (приміщення) по вулиці Вєтрова (перейменована на Назарівську), 3 літера А та літера А` в м. Києві був придбаний на підставі договорів купівлі-продажу, а саме:

договір № 216/6 № 1014/07-НАЕК від 18.09.2002 укладений Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Управління справами" і Дочірнім підприємством БМ-СЕРВІС Відкритого акціонерного товариства Трест Південзахідтрансбуд на загальну площу 1872,50 кв.м. за ціною 15 569 463 грн.;

договір № 14 від 14.12.2002 укладений Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Управління справами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтерзвязок" на загальну площу 1254,9 кв.м. за ціною 10 434 242 грн.;

договір № 1042 від 12.12.2002 укладений Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Управління справами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтерзв`язок" на загальну площу 204,5 кв.м. за ціною 4 368 120 грн.

В матеріалах справи також містяться: акт приймання-передачі об'єкта купівлі-продажу від 29.11.2002 за договором купівлі-продажу № 216/6 № 1014/07-НАЕК від 18.09.2002; акт приймання-передачі об'єкта купівлі-продажу від 13.01.2003 за договором купівлі-продажу № 14 від 14.12.2002 і акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 18.12.2012 за договором купівлі-продажу № 1042 від 12.12.2002.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

При розгляді справи судом встановлено, що об'єкт нерухомого майна Громадський (виробничий) будинок (приміщення) по вулиці Вєтрова (перейменована на Назарівську), 3 літера А та літера А` в м. Києві був придбаний на підставі договорів купівлі-продажу, а саме:

договір № 216/6 № 1014/07-НАЕК від 18.09.2002 укладений Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Управління справами" і Дочірнім підприємством БМ-СЕРВІС Відкритого акціонерного товариства Трест Південзахідтрансбуд на загальну площу 1872,50 кв.м. за ціною 15 569 463 грн.;

договір № 14 від 14.12.2002 укладений Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Управління справами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтерзвязок" на загальну площу 1254,9 кв.м. за ціною 10 434 242 грн.;

договір № 1042 від 12.12.2002 укладений Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Управління справами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтерзв`язок" на загальну площу 204,5 кв.м. за ціною 4 368 120 грн.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем належними доказами підтверджено право власності на об єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: вул.. Вєтрова (перейменована на Назарівську), 3 літера А та літера А` в м. Києві.

При цьому суд зазначає, що відповідачами та третіми особами не надано доказів та заперечень щодо права власності позивача на спірні приміщення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нежитлові приміщення, на які позивач просить визнати право власності, зняти арешт з них індивідуально визначені за місцем розташування.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі засобами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під засобами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Позов про звільнення майна з-під арешту направлений на доведення обставин неправомірності дій державної виконавчої служби з підстав належності позивачу на праві власності спірного майна, в свою чергу позов про визнання права власності на майно направлений на доведення обставин належності майна саме позивачу.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Відповідно до ч.1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовним вимог в частині визнання права власності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на нерухоме майно - "Громадський (виробничий) будинок (приміщення) по вул. Назарівська, 3 літера "А" та Назарівська, 3 літера "А`" загальною площею 3331, 9 кв.м.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Статтею 1 протоколу № 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, передбачено чіткі критерії визнання можливості позбавлення права власності та межі дій держави, які можуть бути визнані обґрунтованими та правовими, а саме: наведена норма виділяє такі критерії правомірності позбавлення права власності: позбавити права власності можна лише в інтересах суспільства, а підставами можуть стати норми національного законодавства (у ст. "умови, передбачені законом") чи загальні принципи міжнародного права. Подібна норма має місце і в Конституції України, так само як і в Цивільному Кодексі України та в інших нормативно-правових актах.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої особи (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно дотримуватись обґрунтованості пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності, повинні дотримуватись справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Під час вирішення судового спору, який виник між сторонами, у даному випадку саме на суд, як орган державної судової влади, покладено обов'язок оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вимоги позивача в частині визнання права власності на визначене в позові майно є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, з метою захисту прав законних власників майна, у зв'язку з тим, що на належне позивачу майно безпідставно накладено арешт, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивачем належними доказами доведено, що державним виконавцем описано та арештовано майно, яке належить йому, а не боржнику за виконавчим провадженням.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 15.11.2016 у справі №922/3774/15.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповіда-1.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати право власності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі відокремленого підрозділу "Управління справами" (01030, м. Київ, вул І. Франка, 31-Б) на нерухоме майно - Громадський (виробничий) будинок (приміщення) по вулиці Назарівська, З літера А та Назарівська, 3 літера А' загальною площею 3331,9 кв.м.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме з нежитлової будівлі загальною площею 1372,8 кв.м. (за адресою м. Київ, вул. Назарівська, 3 літ. А' ), накладений 04.06.2015 поставою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №47662969.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнінтерзв язок (08600, м. Васильків, вул.. Шевченка, 15, код ЄДРПОУ 24263359) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) судовий збір в сумі 208 078 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.02.2017р.

Суддя Т. Ю. Трофименко