Рішення

від 22.02.2017 по справі 910/23958/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017Справа №910/23958/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Дебют доТовариства з обмеженою відповідальністю Гіпербуд Капітал простягнення 3 158,51 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Біла К.П. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дебют (надалі - ТОВ Дебют ) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гіпербуд Капітал (надалі - ТОВ Гіпербуд Капітал ) про стягнення 3 158,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було набуто право вимоги до відповідача сплати коштів за поставлену згідно видаткової накладної №9646 від 04.02.2016 р. продукцію, а відповідачем належним чином зобов'язання з перерахування грошових коштів не виконано, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 139,51 грн. та 3% річних у розмірі 19,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.02.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 22.02.2017 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ували суду надала витребувані документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103041701351.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2016 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Дебют-Центр було поставлено, а відповідачем прийнято товар (цегла рядова керамічна червона М-100 одинарна повнотіла) на загальну суму 16 800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №9646 від 04.02.2016 р.

Видаткова накладна містить номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містить підпис представників ТОВ Дебют-Центр та відповідача.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір поставки у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом оформлення видаткових накладних), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

30.06.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Дебют-Центр (первісний кредитор), ТОВ Дебют (новий кредитор) та ТОВ Гіпербуд Капітал (боржник) був укладений договір №1 про відступлення права вимоги (надалі - Договір відступлення ), відповідно до п. 1 якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає частину права вимоги, що дорівнює 13 912,46 грн., що належить первісному кредитору за зобов'язаннями, що склалися через постачання первісним кредитором боржнику продукції (видаткова накладна №9646 від 04.02.20161 р.).

Пунктом 3 вказаного договору передбачено, що за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань: оплати товару в розмірі 13 912,46 грн., який був поставлений згідно видаткових накладних.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3 000,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ Дебют-Центр поставило відвідачу товар на загальну 16 800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №9646 від 04.02.2016 р.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановленні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , якою передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вказаний Закон передбачає обов'язковим реквізитом первинного документа підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей вважається належними доказами отримання відповідачем товару, оскільки містять підпис уповноваженої особи - отримувача, який скріплений печаткою відповідача, що в розумінні приписів ст. 207 Цивільного кодексу України свідчить про легітимність такого підпису перед позивачем.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов'язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.2.2012 р. у справі №5002-8/481-2011 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.

Накладною не було встановлено строку відстрочення оплати грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідачем частково оплачено вартість переданого товару, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до положень статей 512-516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Оскільки згідно умов Договору відступлення права вимоги позивач набув право вимоги по сплаті відповідачем заборгованості, про що останній був повідомлений, а також враховуючи часткове погашення відповідачем суми заборгованості, у відповідача існує заборгованість у розмірі 3 000,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 3 000,00 грн. за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Дебют про стягнення з ТОВ Гіпербуд Капітал заборгованості у розмірі 3 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 139,51 грн. та 3% річних у розмірі 19,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 15.09.2016 р. по 02.12.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 139,51 грн. та 3% річних у розмірі 19,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Гіпербуд Капітал на користь ТОВ Дебют заборгованості у розмірі 3 000,00 грн., інфляційних у розмірі 139,51 грн. та 3% річних у розмірі 19,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дебют задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гіпербуд Капітал (0315004071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4-В, оф. 415; ідентифікаційний код 37602198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дебют (83059, м. Донецьк, вул. Складська, 5; ідентифікаційний код 20341039) заборгованість у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 19 (дев'ятнадцять) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.02.2017 р.

Суддя В.П. Босий