Рішення

від 22.02.2017 по справі 910/1197/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017Справа №910/1197/17 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Бондаренко М.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Спеціалізоване управління №112 "Стальконструкція" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Росія-Україна" простягнення 180104,32 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Зозулинська І.В. (довіреність №3 від 01.02.2017р.); від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Спеціалізоване управління №112 "Стальконструкція" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Росія-Україна" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 46708,00 грн., 3% річних у розмірі 5614,63 грн., інфляційних у розмірі 61295,30 грн. та пені у розмірі 66486,39 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2017р. порушено провадження у справі №910/1197/17, розгляд справи призначено на 08.02.2017р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2017р. у зв'язку із неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 22.02.2017р.

13.02.2017р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів.

21.02.2017р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником позивача подано заяву про виправлення технічної помилки в ухвалі господарського суду міста Києва. Також подано клопотання про доручення до матеріалів справи документів.

22.02.2017р. у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити позов.

Відповідач по справі - ТОВ "Торгівельний будинок "Росія-Україна" повторно на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, необхідно зазначити, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 25.01.2017р. отримана уповноваженою особою відповідача 30.01.2017р., ухвала про відкладення слухання справи від 08.02.2017р. отримана 13.02.2017р., що підтверджується відповідними записами у рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, тобто відповідач мав достатній час для підготовки мотивованого відзиву на позовну заяву та/або для забезпечення явки у судове засідання одного зі своїх представників.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/1197/17.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

08.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Спеціалізоване управління №112 "Стальконструкція" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Росія-Україна" (покупець) було укладено Договір поставки №1МК/14 (надалі - Договір), згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виготовити елементи електрофільтру із листової сталі (надалі - продукція) у кількості 9,262 т., згідно проекту 5810-ТДРУ-КМД7 л.2 та передати у власність покупцю, а покупець покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах та в строки визначені даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість продукції за даним договором складає 121977,00 грн. (сто двадцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят сім грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 20329,50 грн.

Оплата продукції здійснюється покупцем у розмірі 100% вартості продукції, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, у строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати поставки продукції (п. 4.5 договору), на підставі виставленого постачальником рахунку.

За умовами п. 4.5 договору датою поставки вважається дата, вказана у видатковій накладній.

У п. 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі порушення покупцем строків оплати поставленої продукції, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, нарахованої за весь період прострочення виконання зобов'язань строк яких порушено за кожний день прострочення.

Строк дії даного договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п.7.1 договору).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень товару на загальну суму 121977,00 грн., про що свідчать видаткові накладні №0-0009 від 10.01.2014р. на суму 54708,00 грн., №0-0017 від 22.01.2014р. на суму 67269,00 грн., які підписані уповноваженими особами представників сторін та завірені печатками товариств та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №2085 від 10.01.2014р. та №2093 від 18.01.2014р.

На виконання умов п. 2.1 договору позивачем виставлено відповідачу рахунки -фактури №0-009 від 10.01.2014р. та №0-017 від 17.01.2014р.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №1МК/14 від 08.01.2014р. зобов'язання не виконав, товар у визначений договором строк в повному обсязі не оплатив.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем було частково оплачено отриманий товар, а саме:

- за видатковою накладною №0-009 від 10.01.2014р. на суму 25000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №133 від 26.02.2014р. на суму 20000,00 грн. та №144 від 23.02.2016р. на суму 5000,00 грн.;

- за видатковою накладною №0-017 від 22.01.2014р. на суму 50269,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №45 від 24.01.2014р. на суму 20000,00 грн., №184 від 24.03.2014р. на суму 10000,00 грн., №371 від 17.07.2015р. на суму 5000,00 грн., №405 від 26.10.2015р. на суму 5000,00 грн., №49 від 27.01.2016р. на суму 10269,00 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п. 2.1 договору сторони визначили, що оплата продукції здійснюється покупцем у розмірі 100% вартості продукції, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, у строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати поставки продукції (п. 4.5 договору), на підставі виставленого постачальником рахунку.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Росія-Україна" прийнято товар та підписано видаткові накладні на суму 121977,00 грн. без зауважень та заперечень та з урахуванням п. 2.1 договору розрахунок відповідач повинен був здійснити:

- за видатковою накладною №0-009 від 10.01.2014р. на суму 54708,00 грн. у строк до 20.01.2014р.;

- за видатковою накладеною №0-0017 від 22.01.2014р. на суму 67269,00 грн. у строк до 01.02.2014р.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи наведені вище висновки суду щодо приймання відповідачем товарів на загальну суму 121977,00 грн., враховуючи умови спірного договору щодо строків оплати прийнятого товару та приймаючи до уваги часткову оплату відповідачем товару на суму 75269,00 грн., господарський суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати на суму 46708,00 грн. настав.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи (платіжні доручення) та бухгалтерської довідки Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване управління №112 "Стальконструкція" від 02.02.2017р. за №145 відповідачем не здійснено оплату отриманого товару в розмірі 46708,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, Публічним акціонерним товариством "Спеціалізоване управління №112 "Стальконструкція" доведено та матеріалами справи підтверджено існування обов'язку у відповідача зі сплати заборгованості за договором у розмірі 46708,00 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 31083,29 грн.

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, в п. 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі порушення покупцем строків оплати поставленої продукції, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, нарахованої за весь період прострочення виконання зобов'язань строк яких порушено за кожний день прострочення .

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С х 2УСД х Д : 100, (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення).

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. за №14 вказано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за період з 21.01.2014р. по 31.12.2016р. в сумі 31083,29 грн.

Ознайомившись з розрахунком пені позивача, суд зазначає, що пеня за прострочення оплати отриманої продукції за договором, розрахована позивачем без урахування вимог частини шостої статті 232 ГК України, а отже, період за який було нараховано позивачем пеню, є невірним.

Отже, з у рахуванням ч.6 ст. 232 ГК України та п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно розрахунку суду, до стягнення підлягає 6119,47 грн. пені за період з 21.01.2014р. по 02.08.2014р.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 61295,30 грн. інфляційних та 5614,63 грн. - 3% річних, як це передбачено ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно розрахунку суду розмір 3% річних та інфляційних втрат за період з 21.01.2014р. по 31.12.2016р., за виключенням дат часткової оплати товару, становить 5316,88 грн. та 59844,72 грн. відповідно.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме: 46708,00 грн. - основний борг, 6119,47 грн. - пеня, 59844,72 грн. - інфляційних втрат та 5316,88 грн. - 3% річних.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване управління №112 "Стальконструкція" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Росія-Україна" (04073, м. Київ, вулиця Скляренка, буд. 5, ідентифікаційний код 34613647) на користь Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване управління №112 "Стальконструкція" (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вулиця Євпаторійська, буд. 49, ідентифікаційний код 01413767) основний борг у розмірі 46708 (сорок шість тисяч сімсот вісім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 6119 (шість тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 47 коп., інфляційні у розмірі 59844 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 5316 (п`ять тисяч триста шістнадцять) грн. 88 коп., судовий збір у розмірі 1801 (одна тисяча вісімсот одна) грн. 38 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 27.02.2017р.

Суддя В.В. Князьков