Рішення

від 22.02.2017 по справі 910/972/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017Справа №910/972/17

За позовом Приватного підприємства Санта-Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Лансер Плюс

про стягнення 4 105, 62 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Матвієнко М.С. - представник за довіреністю б/н від 02.03.16

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 22.02.17р., в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства Санта -Україна (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Лансер Плюс (надалі - відповідач) про стягнення 4 105,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору № ПП-16/742 від 13.09.2016р. (надалі - Договір), відповідач не оплатив у встановлений термін поставлений позивачем товар. За доводами позивача, ПП Санта-Україна виконало зобов'язання за договором належним чином, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 4 105,62 грн., однак відповідач в порушення умов договору не сплатив кошти за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2017 порушено провадження у справі № 910/972/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 22.02.2017.

У судове засідання, яке призначене на 22.02.2017, з'явився представник позивача, який надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на виконання вимог ували суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву, при цьому суд виходив за наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що представник відповідача в судове засідання 22.02.2017р., не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

13.09.2016р. між Приватним підприємством Санта-Україна (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Лансер Плюс (далі - покупець/відповідач) було укладено договір № ПП-16/742, за яким позивач зобов'язувався постачати товар відповідачу, а відповідач зобов'язався приймати цей товар та здійснювати його оплату, на умовах і в порядку, викладених у Договорі (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна товару передбачається в накладних, що додаються до Договору.

Загальна вартість Договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії Договору (п. 4.2. Договір).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що передача товару здійснюється окремими партіями протягом дії Договору на підставі замовлень відповідача, переданого через факс, поштою, телефоном або будь-яким доступним для сторін способом.

Право власності на товар переходить від позивача до відповідача при доставці товару за кошти позивача - з моменту вручення товару відповідачу, що підтверджується підписанням накладної, а при доставці товару транспортом відповідача - з моменту надання товару в розпорядження відповідача, якщо товар має бути переданий відповідачу за місцезнаходженням товару, що підтверджується підписанням накладної (п. 1.3. Договору).

Сторони погодили, що передача товару здійснюється в пункті отримання товару. Пункт передачі товару: м. Київ, вул. Світла, 3Д (Бортничі) (п 3.5. Договору).

Термін дії Договору встановлений пунктом 8 Договору, а саме Договір від 13.09.2016р. діє з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2016р. Термін дії Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у випадку, коли жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про відмову від подальшої участі в Договорі, але не пізніше ніж за 15 днів до закінчення терміну дії.

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що закінчення строку дії Договору не позбавляє сторони обов'язку повністю виконати свої зобов'язання по Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 105, 62 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 112052 від 23.11.16 на суму 2 267,70 грн.;

- № 98731 від 19.10.16 на суму 1 837, 92 грн.

Внаслідок неможливості врегулювання спору мирним шляхом, позивач подав на розгляд суду позов, в якому просив суд стягнути з відповідача 4 105,62 грн. - основного боргу та суму сплаченого судового збору.

Оцінюючи подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлений товар відповідачу на загальну суму 4105,62 грн., а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними № 112052 від 23.11.16 та № 98731 від 19.10.2016, які підписані сторонами та проставлені печатками.

Крім того, позивач надав належним чином завірені копії податкових накладних № 8878 від 19.10.2016 та № 12506 від 23.11.2016, з яких вбачається про поставку позивачем товару відповідачу на загальну суму 4 105,61 грн.

Так, пунктом 5.1 Договору визначено, що усі розрахунки за Договором здійснюються винятково в національній валюті України.

Відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару, отриманого по накладним, протягом 14 календарних днів з дати отримання товару.

Тобто, враховуючи останню поставку товару 23.11.2016р., то відповідач мав сплатити за поставлений товар до 07.12.2016р.

В порушення умов договору, відповідач не розрахувався за отриманий товар у встановлений строк, чим спричинив виникнення боргу у розмірі 4 105, 62 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Лансер Плюс (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 40228313) на користь Приватного підприємства Санта-Україна (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 15; ідентифікаційний код 30634862) 4 105 (чотири тисячі сто п'ять) грн. 62 коп. - основного боргу та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.02.2017

Суддя Л.Г. Пукшин