Рішення

від 21.02.2017 по справі 910/1365/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017Справа №910/1365/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва Агро доТовариства з обмеженою відповідальністю Да-Україна простягнення 109252 грн. 71 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Теличко А.О. - представник на підставі договору про надання правової допомоги № Д-А/119/16 від 16.08.2016 та ордеру КС № 158025 від 09.02.2017;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.01.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва Агро з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Да-Україна про стягнення 109252 грн. 71 коп., з яких 85656 грн. 00 коп. основного боргу, 14289 грн. 96 коп. пені, 2099 грн. 26 коп. 3% річних та 7207 грн. 49 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 167 від 15.01.2016 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем за видатковими накладними № 98 від 15.01.2016 на суму 15840 грн. 00 коп., № 157 від 22.01.2016 на суму 31176 грн. 00 коп. та № 252 від 02.02.2016 на суму 44280 грн. 00 коп. товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 85656 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 14289 грн. 96 коп. за загальний період нарахування з 27.01.2016 по 12.07.2016, 3% річних у розмірі 2099 грн. 26 коп. та інфляційні втрати у розмірі 7207 грн. 49 коп. за загальний період нарахування з 27.01.2016 по 30.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1365/17; розгляд справи призначено на 21.02.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2017 подав письмові пояснення по справі (щодо відсутності протоколу розбіжностей до Договору поставки № 167 від 15.01.2016, оскільки такий протокол сторонами не укладався, а у позовній заяві було помилково зазначено про його наявність), надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.02.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002075460 від 27.01.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 02.02.2017 поштове відправлення не було вручене під час доставки (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 21.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Діброва Агро (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Да-Україна (покупець) укладено Договір поставки № 167, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично поставляти покупцю яйця курячі (товар) в погодженому між сторонами асортименті та кількості, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору поставки № 167 від 15.01.2016 приймання товару по кількості та якості здійснюється у місці передачі товару на підставі видаткових накладних та супровідних документів постачальника.

Відповідно до п. 2.5 Договору поставки № 167 від 15.01.2016 моментом переходу права власності та ризиків на товар є підписання видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін. В залежності від обраних сторонами базисних умов поставки моментом поставки товару також може вважатись його передача перевізнику.

Згідно з п. 4.1 Договору поставки № 167 від 15.01.2016 враховуючи тривалий строк дії договору та особливості ціноутворення на продуктову групу товарів, ціна товару не є твердою та визначається постачальником по кожній партії товару з урахуванням ПДВ та вказується у видаткових накладних на товар, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 4.2 Договору поставки № 167 від 15.01.2016 ціна товару попередньо погоджується із покупцем по кожній партії товару. Погоджену ціну постачальник вказує у видатковій накладній на партію товару, підписання якої покупцем є підтвердження його згоди з ціною на товар.

Відповідно до п. 4.4 Договору поставки № 167 від 15.01.2016 загальна сума договору складається з суми усіх поставлених партій товару відповідно до видаткових накладних.

Згідно з п. 7.1 Договору поставки № 167 від 15.01.2016 цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу Договору поставки № 167 від 15.01.2016 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строків поставки, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару погоджується сторонами шляхом укладення відповідних видаткових накладних.

Судом встановлено, що за період з 15.01.2016 по 02.02.2016 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 91296 грн. 00 коп ., що підтверджується видатковими накладними № 98 від 15.01.2016 на суму 15840 грн. 00 коп., № 157 від 22.01.2016 на суму 31176 грн. 00 коп. та № 252 від 02.02.2016 на суму 44280 грн. 00 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача (копіє долучено позивачем до позовної заяви).

При цьому, у вказаний видаткових накладних міститься посилання на Договір поставки № 167 від 15.01.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.5 Договору поставки № 167 від 15.01.2016 оплата товару здійснюється в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника в строк семи банківських днів з моменту поставки товару.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 98 від 15.01.2016 на суму 15840 грн. 00 коп., в строк до 25.01.2016 (включно), товар, поставлений за видатковою накладною № 157 від 22.01.2016 на суму 31176 грн. 00 коп., в строк до 02.02.2016 (включно), товар, поставлений за видатковою накладною № 252 від 02.02.2016 на суму 44280 грн. 00 коп., в строк до 11.02.2016 (включно).

Судом встановлено, що 02.02.2016 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 5640 грн. 00 коп . (призначення платежу - оплата за товари, роботи, послуги), які були враховані позивачем в оплату товару, поставленого за першою видатковою накладною - № 98 від 15.01.2016 на суму 15840 грн. 00 коп. (відповідно до розрахунку позовних вимог, долученого позивачем до позовної заяви), що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (клієнт-банк), долученою позивачем до позовної заяви.

Суд вважає обґрунтованим здійснене позивачем зарахування сплаченої відповідачем грошової суми у розмір 5640 грн. 00 коп. в рахунок часткової оплати першої партії товару (поставленого за видатковою накладною № 98 від 15.01.2016 на суму 15840 грн. 00 коп.) з огляду на незазначення відповідачем чіткого призначення платежу - конкретних реквізитів видаткової накладної, враховуючи, що сторонами не надано суду доказів наявності укладених між ними будь-яких інших договорів, та відсутність у Договорі поставки № 167 від 15.01.2016 будь-якого іншого погодженого сторонами порядку зарахування сплачених відповідачем грошових коштів.

Таким чином, беручи до уваги загальну вартість поставленого позивачем товару за Договором поставки № 167 від 15.01.2016 (91296 грн. 00 коп.) та розмір сплачених відповідачем грошових коштів (5640 грн. 00 коп.), суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача з оплати товару за Договором поставки № 167 від 15.01.2016 становила 85656 грн. 00 коп . (10200 грн. 00 коп. за видатковою накладною № 98 від 15.01.2016, 31176 грн. 00 коп. за видатковою накладною № 157 від 22.01.2016 та 44280 грн. 00 коп. за видатковою накладною № 252 від 02.02.2016).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 85656 грн. 00 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Да-Україна у розмірі 85656 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва Агро в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Да-Україна суми основного боргу у розмірі 85656 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 14289 грн. 96 коп., а саме: 1742 грн. 92 коп. пені за період з 27.01.2016 по 27.06.2016, нарахованої за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 98 від 15.01.2016 на суму 15840 грн. 00 коп.; 5233 грн. 58 коп. пені за період з 03.02.2016 по 03.07.2016, нарахованої за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 157 від 22.01.2016 на суму 31176 грн. 00 коп.; 7313 грн. 46 коп. за період з 12.02.2016 по 12.07.2016, нарахованої за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 252 від 02.02.2016 на суму 44280 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки № 167 від 15.01.2016 за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, а якщо прострочення триває більше 10 банківських днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, здійснені за прострочення оплати товару, поставленого за видатковими накладними № 98 від 15.01.2016 на суму 15840 грн. 00 коп. та № 252 від 02.02.2016 на суму 44280 грн. 00 коп., суд дійшов висновку в їх обґрунтованості.

Однак, при здійсненні розрахунку пені за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 157 від 22.01.2016 на суму 31176 грн. 00 коп., позивачем було допущено арифметичну помилку.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені.

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною № 157 від 22.01.2016Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 31176 03.02.2016 - 03.03.2016 30 22% 1124.38 31176 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22% 1836.49 31176 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19% 1132.90 31176 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18% 858.62 31176 24.06.2016 - 03.07.2016 10 16.5% 281.10 Всього: 5233,48 Отже, обґрунтованим розміром пені за прострочення оплати відповідачем товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 157 від 22.01.2016 на суму 31176 грн. 00 коп., є 5233 грн. 48 коп.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва Агро в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Да-Україна пені у розмірі 14289 грн. 96 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 14289 грн. 86 коп.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2099 грн. 26 коп., а саме: 259 грн. 05 коп. 3% річних за період з 27.01.2016 по 30.11.2016, нарахованих за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 98 від 15.01.2016 на суму 15840 грн. 00 коп.; 773 грн. 85 коп. 3% річних за період з 03.02.2016 по 30.11.2016, нарахованих за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 157 від 22.01.2016 на суму 31176 грн. 00 коп.; 1066 грн. 36 коп. 3% річних за період з 12.02.2016 по 30.11.2016, нарахованих за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 252 від 02.02.2016 на суму 44280 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не взято до уваги кількість календарних днів у 2016 році, що становить 366 днів.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних.

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною № 98 від 15.01.2016Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів річних 10200 27.01.2016 - 30.11.2016 309 3 % 258,34

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною № 157 від 22.01.2016Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів річних 31176 03.02.2016 - 30.11.2016 302 3 % 771,73

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною № 252 від 02.02.2016Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів річних 44280 12.02.2016 - 30.11.2016 293 3 % 1063,45 Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва Агро в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Да-Україна 3% річних у розмірі 2099 грн. 26 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 2093 грн. 52 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7207 грн. 49 коп., а саме: 858 грн. 28 коп. інфляційних втрат за період з 27.01.2016 по 30.11.2016, нарахованих за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 98 від 15.01.2016 на суму 15840 грн. 00 коп.; 2623 грн. 29 коп. інфляційних втрат за період з 03.02.2016 по 30.11.2016, нарахованих за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 157 від 22.01.2016 на суму 31176 грн. 00 коп.; 3725 грн. 92 коп. інфляційних втрат за період з 12.02.2016 по 30.11.2016, нарахованих за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 252 від 02.02.2016 на суму 44280 грн. 00 коп.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва Агро в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Да-Україна інфляційних втрат у розмірі 7207 грн. 49 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Да-Україна (03151, м. Київ, вул. Ернста, буд. 3-Б; ідентифікаційний код: 34353747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва Агро (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 28 А; ідентифікаційний код: 33408585) суму основного боргу у розмірі 85656 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 14289 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) 86 коп., 3% річних у розмірі 2093 (дві тисячі дев'яносто три) грн. 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 7207 (сім тисяч двісті сім) грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 1638 (одна тисяча шістсот тридцять вісім) грн. 70 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 27.02.2017

Суддя І.М. Отрош