Рішення

від 08.02.2017 по справі 910/20900/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017Справа №910/20900/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетвейв"

до Окружного адміністративного суду міста Севастополя

про стягнення заборгованості 62 208,01 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Яковлева А.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нетвейв" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Окружного адміністративного суду міста Севастополя, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу - 25 945,92 грн., а також суму інфляційного збільшення заборгованості - 23 818,35 грн., суму процентів 2 328,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2016 р. порушено провадження у справі № 910/20900/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав повторно, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу.

У судовому засіданні 08.02.2017 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетвейв" та Окружним адміністративним судом міста Севастополя було укладено договір № NW-P130913-01/SS про надання послуг, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Виконавець, зобов'язується надати Замовнику послуги у сфері інформатизації: активація програмного забезпечення шляхом реєстрації серійного номеру (паролю), передачі ключового файлу WinPro 8 OLP NL GovLegalizationGetGenuinewCOAPromo (надалі за текстом Послуги) в порядку та строки, передбачені цим Договором. Номенклатура програмного забезпечення, відносно до якого надаються Послуги, вказується у Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 2.1 договору виконавець зобов'язується надати Послуги та передати авторизаційні коди доступу/ключі активації протягом 7 календарних днів з дати цього Договору.

За приписами п.п. 2.3-2.5 договору одночасно з передачею Акту приймання-передачі Послуг Виконавець зобов'язується передати Замовнику отримані авторизаційні коди доступу/ключі активації. Передача авторизаційних кодів доступу/ключів активації здійснюється в електронному вигляді за допомогою електронної пошти. Кількість переданих авторизаційних кодів доступу/ключі в активації зазначається в Акті приймання - передачі Послуг. Підтвердженням факту отримання авторизаційних кодів доступу/ключів активації Замовником є підписаний Замовником Акт приймання-передачі Послуг.

У випадку відсутності заперечень стосовно надання Послуг та за умови отримання авторизаційних кодів доступу/ключів активації Замовник в повному обсязі зобов'язується протягом одного робочого дня з дня отримання Акту приймання-передачі Послуг підписати його та один екземпляр Акту направити Виконавцю за адресою, вказаною у цьому Договорі.

Згідно з п. 4.1 договору загальна вартість Послуг Виконавця по цьому Договору становить 25 945,92 грн.(двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять грн. 92 коп.), в т.ч. ПДВ 4324,32 грн.(чотири тисячі триста двадцять чотири грн. 32 коп.).

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що оплата вартості Послуг Виконавця по цьому Договору проводиться Замовником у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів з власного банківського рахунку на банківський рахунок Виконавця. Вартість Послуг по цьому Договору оплачується Замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту прийняття Послуг (дати підписання Акту приймання-передачі Послуг).

Цей Договір набуває чинності в момент його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2013 року, а в частини розрахунків по цьому Договору - до повного їх виконання (п. 10.1 договору).

24.09.2013 р. сторони підписали додаток №1 до договору № NW-P130913-01/SS про надання послуг, в якому сторони визначили предмет договору послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 25 945,92 грн., про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі послуг № 1 від 24.09.2013р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

21.10.2014р. позивач направив відповідачу лист стосовно повернення ключових файлів або їх оплати вих. № 23102014-03, в якому зазначив, що ним були надані послуги, а відповідачем прийняті на загальну суму 25 945,92 грн., однак відповідачем оплату по договору здійснено не було на підставі чого позивач звернуся до відповідача з відповідним листом.

Факт отримання відповідачем спірного листа підтверджується відтиском печатки відповідача на отриманому листі позивача 28.10.2014р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати послуг, отриманих за договором № NW-P130913-01/SS про надання послуг від 24.09.2013р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 25 945,92 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно позиції Вищого Господарського суду України, викладеної в Оглядовому листі № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів належного виконання зобов'язань за спірним договором щодо оплати наданих позивачем послуг не надав, заперечень щодо отримання таких послуг не навів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № NW-P130913-01/SS про надання послуг від 24.09.2013 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 25 945,92 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23 818,35 грн. - інфляційних втрат, 2328,74 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

Згідно розрахунку суду за загальний період з урахуванням дати виникнення заборгованості, розмір 3 % річних становить - 2286,08 грн. та 23 808,34 грн. - інфляційні втрати.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 25.10.2013 - 30.09.2016 25945.92 1.918 23808.34 49754.26

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 25945.92 25.10.2013 - 30.09.2016 1072 3 % 2286.08

Розрахунок позивача перевірено судом та встановлено, що заявлені до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат перевищують розрахунок суду, а відтак позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, згідно наведеного розрахунку суду.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову: основного боргу в розмірі 25945,92 грн., 3% річних - 2286,08 грн. та 23 808,34 грн. інфляційних втрат.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати по сплаті судового бору при частково задоволені позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати позивача щодо сплати судового збору у сумі 1376,61 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 8 665,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

20.10.2016р. між адвокатом Яковлевою Л.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетвейв" було укладено договір про надання правової допомоги відповідно до якого, замовник доручає адвокатові, а адвокат приймає на себе зобов'язання здійснювати юридичне представництво інтересів замовника.

На виконання зобов'язань щодо оплати послуг адвоката за вказаним договором позивач перерахував на користь адвоката грошові кошти у розмірі 8 665,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 753 від 20.10.2016р.

Дослідивши викладені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі - 8 665,00 грн., суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності до абзацу третього пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права , за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача до відповідача підлягають задоволенню частково, витрати на послуги адвоката пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 8656,24 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетвейв" задовольнити частково.

2.Стягнути з Окружного адміністративного суду міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, буд. 9, ідентифікаційний код 35884906), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетвейв" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 1, ідентифікаційний код 37470306) заборгованість у розмірі 25945,92 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять грн. 92 коп.) грн., 2286,08 (дві тисячі двісті вісімдесят шість грн. 08 коп.) грн. - 3% річних, 23 808,34 (двадцять три тисячі вісімсот вісім грн. 34 коп.) грн., 8656,24 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят шість грн. 24 коп.) грн. та 1 376,61 (одна тисяча триста сімдесят шість грн. 61 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 13.02.2017 р.

Суддя Пригунова А.Б.