Рішення

від 22.02.2017 по справі 910/24253/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017Справа №910/24253/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державної організації Комбінат Прогрес

Державного агентства резерву України

до товариства з обмеженою відповідальністю Баркод Україна

про стягнення заборгованості в розмірі 5 649,95 грн,

за участю представників сторін

від позивача: Семенова К.А. (довіреність б/н від 01.01.2017);

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державної організації Комбінат Прогрес Державного агентства резерву України (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Баркод Україна (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 5 649,95 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей № 40/4 від 01.07.2016.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 5 649,95 грн.

Провадження у справі № 910/24253/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 та призначено її розгляд на 07.02.2017.

07.02.2017 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 03.01.2017, для долучення до матеріалів справи.

Судове засідання, призначене на 07.02.2017, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 розгляд даної справи призначено на 22.02.2017.

22.02.2017 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 03.01.2017 та 09.02.2017 не виконав.

Ухвали у даній справі надсилались, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і були повернуті підприємством поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, що підтверджується поштовими поверненнями, долученими до матеріалів справи.

Однак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин його неявки до суду не подав, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.07.2016 між державною організацією Комбінат Прогрес Державного агентства резерву України (далі - позивач або зберігач) та товариством з обмеженою відповідальністю Баркод Україна (далі - відповідач або поклажодавець) був укладений договір про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей № 40/4 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався прийняти на зберігання в майбутньому товарно-матеріальні цінності відповідача і повернути їх після закінчення терміну дії договору (далі - послуги зі зберігання), а відповідач зобов'язувався вказані послуги прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Згідно з положеннями п. 3.1 договору сторони дійшли згоди про те, що будуть вважати належним виконанням умов цього договору з боку поклажодавця - своєчасне перерахування до 10 числа кожного місяця передоплати щомісячної договірної ціни, визначеної додатком, на поточний рахунок зберігача, зазначений в договорі, а також обов'язкове, належне і своєчасне виконання всіх інших умов цього договору.

Поклажодавець проводить таку передоплату коштів на підставі одержаного платіжного документу, за яким повинен звернутись до бухгалтерії зберігача, а на дільницях зберігання № 4, № 5 - до начальника відповідної дільниці зберігання (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 1 додатку № 01 від 01.07.2016 до договору зберігач зобов'язувався прийняти і розмістити товарно-матеріальні цінності поклажодавця і повернути їх після закінчення терміну дії договору, а саме:

- з 01 липня в кімнаті тимчасового перебування працівників на площі 20 кв.м.;

- з 15 липня в складі на площі 70 кв.м.

У п. 2 додатку № 01 від 01.07.2016 до договору сторони дійшли згоди про те, що договірна ціна щомісячної передоплати за надані зберігачем послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей поклажодавця складає:

- склад - 40,00 грн (в т.ч. ПДВ 20%) за 1 кв.м. на місяць;

- кімната тимчасового перебування - 135,00 грн (в т.ч. ПДВ 20%) за 1 кв.м. на місяць.

Протягом серпня 2016 року позивач надав відповідачу послуги зі зберігання загальною вартістю 5 500,00 грн, що підтверджується рахунком № 1054 від 01.08.2016, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, послуги, надані позивачем протягом вищевказаного періоду, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 5 649,95 грн, з яких: 5 500,00 грн - основний борг; 140,14 грн - пеня; 9,81 грн - штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Перевіривши розрахунок вартості послуг зі зберігання, наданих позивачем протягом серпня 2016 року, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням договірної ціни, встановленої сторонами у додатку № 01 від 01.07.2016 до договору, та становить 5 500,00 грн (20 кв.м.*135,00 грн = 2 700,00 грн; 70 кв.м.*40,00 грн = 2 800,00 грн; 2 700,00 + 2 800,00 = 5500,00 грн).

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 5 500,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 140,14 грн та штраф у сумі 9,81 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що згідно з п. 3.1 договору сторонами визначений строк виконання грошового зобов'язання - до 10 числа кожного місяця. Отже, строк здійснення відповідачем попередньої оплати за послуги, надані в серпні 2016 року, настав - 09.08.2016, а порушення строку виконання вказаного зобов'язання почалось з 10.08.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем протягом спірного періоду, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вищевказаної статті).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вищевказаної статті).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань зберігач має право за кожний день прострочення платежу стягувати пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що позивач починає нарахування штрафних санкцій з 11.08.2016, а не з 10.08.2016 (коли почалось прострочення виконання грошового зобов'язання за договором), що, однак, не суперечить вимогам чинного законодавства України, умовам укладеного сторонами договору та є правом позивача. Разом з тим, розрахунок пені виконаний позивачем не вірно, тому судом був здійснений власний розрахунок вказаної позовної вимоги.

Так, враховуючи визначений позивачем період нарахування пені з 11.08.2016 по 10.09.2016, кількість днів у вказаному періоді - 31 день, розмір заборгованості - 5 500,00 грн, розмір облікової ставки НБУ - 15,5%, пеня за розрахунком суду становить 144,41 грн.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що її розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 140,14 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок вказаної позовної вимоги.

Так, враховуючи розмір заборгованості - 5 500,00 грн, ставку штрафу - 7%, розмір штрафу за розрахунком суду становить 385,00 грн.

Здійснивши власний розрахунок штрафу, суд встановив, що його розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, відповідного клопотання в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, позивачем, як заінтересованою особою, до суду подано не було, тому вимога про стягнення з відповідача штрафу підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 9,81 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, судовий збір у розмірі 1 378,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов державної організації Комбінат Прогрес Державного агентства резерву України задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Баркод Україна (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, будинок 150-А, офіс 5А, ідентифікаційний код 36791163) на користь державної організації Комбінат Прогрес Державного агентства резерву України (03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 24, ідентифікаційний код 14373207) основний борг у розмірі 5 500,00 грн (п'ять тисяч п'ятсот грн 00 коп.); пеню в сумі 140,14 грн (сто сорок грн 14 коп.); 9,81 грн (дев'ять грн 81 коп.) штрафу; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім грн 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 лютого 2017 року.

Суддя Я.А. Карабань