Рішення

від 21.02.2017 по справі 910/23759/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017Справа №910/23759/16 Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до комунального підприємства Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва

про стягнення заборгованості в розмірі 58 014,05 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Денисенко О.В. (довіреність № 062/15/1/03-28 від 04.01.2017);

від відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (далі - позивач) до комунального підприємства Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 58 014,05 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1577 від 01.03.2008 (далі - договір).

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 46 044,10 грн, 9 064,18 грн пені, три проценти річних в сумі 740,11 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 2 165,66 грн.

Провадження у справі № 910/23759/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016, розгляд вказаної справи призначено на 31.01.2017.

31.01.2017 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 28.12.2016, для долучення до матеріалів справи.

Судове засідання, призначене на 31.01.2017, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 розгляд даної справи призначено на 21.02.2017.

21.02.2017 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, подав документи, витребувані ухвалою суду від 28.12.2016, для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 28.12.2016 та 09.02.2017 не виконав.

Ухвали у даній справі надсилались, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були повернуті підприємством поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, що підтверджується поштовими поверненнями долученими до матеріалів справи.

Однак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника суду не надав, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не подав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.03.2008 між комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (далі - позивач або підприємство) та комунальним підприємством Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва (далі - відповідач або споживач) був укладений договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1577 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався постачати відповідачу теплову енергію у гарячій воді та надавати послуги з обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів у нежилому приміщенні (будинку), розташованому за адресою: пр-т Свободи, 26-Б (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався оплачувати вартість спожитої теплової енергії та експлуатаційні витрати вчасно та в повному обсязі.

Пунктом 2.3.6 договору встановлений обов'язок відповідача, як споживача, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування тепло систем.

Згідно з п. 2.3.3 договору споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатках № 1, 2 до цього договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 2 до договору Порядок розрахунків за теплову енергію споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у Підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає Підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок Підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем та інженерного обладнання відповідно до додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт (п. 3.5 додатку № 2 до договору Порядок розрахунків за теплову енергію ).

Позивач протягом періоду з липня 2015 по січень 2016 надав відповідачу послуги загальною вартістю 93 994,49 грн, що підтверджується актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування систем ЦО та ГВП нежилих приміщень: № 1577-Б/1507 за липень 2015 на суму 2 376,22 грн; № 1577-Б/1508 за серпень 2015 на суму 2 376,22 грн; № 1577-Б/1509 за вересень 2015 на суму 2 376,22 грн; № 1577-Б/1510 за жовтень 2015 на суму 2 376,22 грн; № 1577-Б/1511 за листопад 2015 на суму 2 376,22 грн; № 1577-Б/1512 за грудень 2015 на суму 33 981,58 грн; № 1577-Б/1601 за січень 2016 на суму 48 131,81 грн, долученими до матеріалів справи.

Вищевказані акти були направлені позивачем на адресу відповідача, що підтверджується відповідними реєстрами відправлення кореспонденції та фіскальними чеками підприємства поштового зв'язку, а саме: реєстр № 6706 та фіскальний чек № 8885 від 10.08.2015; реєстр № 7490 та фіскальний чек № 0068 від 03.09.2015; реєстр б/н та фіскальний чек № 6859 від 03.11.2015; реєстр б/н та фіскальні чеки № 3663, № 3664 від 16.12.2015; реєстр № 459 та фіскальний чек № 7183 від 19.01.2016; реєстр за лютий 2016 № 1442 та фіскальний чек № 0258 від 15.02.2016.

При цьому, 31.03.2016 позивачем був здійснений перерахунок вартості послуг, наданих у січні 2016, у зв'язку з чим їх вартість склала 181,42 грн, а загальна вартість послуг, наданих протягом періоду з липня 2015 по січень 2016, - 46 044,10 грн. На підтвердження здійснення зазначеного перерахунку вартості послуг позивач долучив до матеріалів справи копію акту № 1577-Б/1603 за березень 2016.

Відповідач в порушення умов договору послуги, надані позивачем протягом липня 2015-січня 2016, не оплатив. Таким чином у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за послуги, надані останнім протягом спірного періоду, в розмірі 46 044,10 грн.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 46 044,10 грн, 9 064,18 грн пені, три проценти річних в сумі 740,11 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 2 165,66 грн.

Судом встановлено, що відповідач на підставі договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 7000/12 від 05.07.2012, копія якого долучена до матеріалів справи, користується нежитловими приміщеннями, розташованим за адресою: м. Київ, пр-т Свободи, 26, для розміщення клубу Виноградар .

Факт передання вищевказаних нежитлових приміщень у користування відповідача підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 05.07.2012, копія якого також долучена до матеріалів справи.

Відповідач документів, що підтверджують повернення орендованих нежитлових приміщень орендодавцю або іншим чином спростовують факт користування ним вказаними приміщеннями, суду не надав. Тому суд дійшов висновку про те, що відповідач є фактичним споживачем послуг, наданих позивачем протягом спірного періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав. Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 46 044,10 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 9 064,18 грн пені, три проценти річних в сумі 740,11 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 2 165,66 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3 додатку № 2 до договору Порядок розрахунків за теплову енергію передбачено, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Так, строк виконання зобов'язання з оплати послуг, наданих:

- у липні 2015 настав - 23.07.2015, а порушення строку виконання вказаного зобов'язання почалось з 24.07.2015;

- у серпні 2015 настав - 23.08.2015, а порушення строку виконання вказаного зобов'язання почалось з 24.08.2015;

- у вересні 2015 настав - 23.09.2015, а порушення строку виконання вказаного зобов'язання почалось з 24.09.2015;

- у жовтні 2015 настав - 23.10.2015, а порушення строку виконання вказаного зобов'язання почалось з 24.10.2015;

- у листопаді 2015 настав - 23.11.2015, а порушення строку виконання вказаного зобов'язання почалось з 24.11.2015;

- грудні 2015 настав - 23.12.2015, а порушення строку виконання вказаного зобов'язання почалось з 24.12.2015;

- січні 2016 настав - 23.01.2016, а порушення строку виконання вказаного зобов'язання почалось з 24.01.2016.

Водночас, як вбачається з розрахунку розміру позовних вимог, наданого позивачем, останній починає нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу на заборгованість з оплати послуг, наданих: у липні 2015 - з 24.08.2015; у серпні 2015 - з 24.09.2015; у вересні 2015 - з 24.10.2015; у жовтні 2015 - з 24.11.2015; у листопаді 2015 - з 24.12.2015; у грудні 2015 - з 24.01.2016; у січні 2016 - з 24.02.2016, що не суперечить вимогам чинного законодавства України, умовам укладеного сторонами договору та є правом позивача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем протягом спірного періоду, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.3.7 договору встановлений обов'язок споживача за несвоєчасну оплату передбачених цим договором нарахувань сплатити Підприємству пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочення, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Згідно з п. 3.4 додатку № 2 до договору Порядок розрахунків за теплову енергію у випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі, до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку) Підприємство нараховує Споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому допущені помилки, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок пені:

Період нарах-ня пеніРозмір заборгованості (грн)Кількість днів у періоді нарах-няОблікова ставка НБУ (%)Розмір пені (грн) за липень 2015 24.08.2015 - 27.08.2015 2 376,22 4 30,0 15,62 28.08.2015 - 24.09.2015 2 376,22 28 27,0 98,43 25.09.2015 - 31.12.2015 2 376,22 97 22,0 277,85 01.01.2016 - 23.02.2016 2 376,22 55 22,0 157,12 за серпень 2015 24.09.2015 - 24.09.2015 2 376,22 1 27,0 3,52 25.09.2015 - 31.12.2015 2 376,22 97 22,0 277,85 01.01.2016 - 23.03.2016 2 376,22 84 22,0 239,96 за вересень 2015 24.10.2015 - 31.12.2015 2 376,22 69 22,0 197,65 01.01.2016 - 21.04.2016 2 376,22 112 22,0 319,95 22.04.2016 - 23.04.2016 2 376,22 2 19,0 4,93 за жовтень 2015 24.11.2015 - 31.12.2015 2 376,22 38 22,0 108,85 01.01.2016 - 21.04.2016 2 376,22 112 22,0 319,95 22.04.2016 - 23.05.2016 2 376,22 32 19,0 78,95 за листопад 2015 24.12.2015 - 31.12.2015 2 376,22 8 22,0 22,92 01.01.2016 - 21.04.2016 2 376,22 112 22,0 319,95 22.04.2016 - 26,05.2016 2 376,22 35 19,0 86,35 27.05.2016 - 23.06.2016 2 376,22 28 18,0 65,44 за грудень 2015 24.01.2016 - 21.04.2016 33 981,58 89 22,0 3 635,84 22.04.2016 - 26.05.2016 33 981,58 35 19,0 1 234,85 27.05.2016 - 23.06.2016 33 981,58 28 18,0 935,89 24.06.2016 - 13.07.2016 33 981,58 20 16,5 612,78 за січень 2016 24.02.2016 - 21.04.2016 181,42 58 22,0 12,65 22.04.2016 - 26.05.2016 181,42 35 19,0 6,59 27.05.2016 - 23.06.2016 181,42 28 18,0 5,00 24.06.2016 - 13.07.2016 181,42 20 16,5 3,27 Всього 9 042,16 грн Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та правомірною, проте, з огляду на здійснений судом перерахунок, підлягає задоволенню в розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 9 042,16 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 роз'яснено, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені, зокрема, в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р).

Дослідивши розрахунок інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд встановив, що позивач, зазначаючи період нарахування індексу інфляцій з серпня 2015 по червень 2016 (для послуг, наданих протягом липня 2015), фактично здійснює індексацію заборгованості з урахуванням індексів за вересень 2015-червень 2016, що не суперечить роз'ясненням Верховного суду України, наведеним у листі № 62-97р від 03.04.1997. Аналогічним є здійснення позивачем індексації заборгованості за послуги, надані протягом серпня 2015 - січня 2016.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, надані позивачем, суд встановив, що вони виконані не вірно. У зв'язку з цим, судом був виконаний власний розрахунок вказаних позовних вимог:

Період нарах-ня 3% річнихКількість днів у періоді нарах-няРозмір заборгованості (грн)Розмір 3% річних (грн)Період індексації боргуРозмір інфляційної складової боргу за липень 2015 24.08.2015 - 31.12.2015 130 2 376,22 25,39вересень 2015 - червень 2016 210,12 01.01.2016 - 13.07.2016 195 2 376,22 37,98 за серпень 2015 24.09.2015 - 31.12.2015 99 2 376,22 19,34жовтень2015 - червень 2016 151,97 01.01.2016 - 13.07.2016 195 2 376,22 37,98 за вересень 2015 24.10.2015 - 31.12.2015 69 2 376,22 13,48листопад 2015 - червень 2016 185,27 01.01.2016 - 13.07.2016 195 2 376,22 37,98 за жовтень 2015 24.11.2015 - 31.12.2015 38 2 376,22 7,42грудень 2015 - червень 2016 135,05 01.01.2016 - 13.07.2016 195 2 376,22 37,98 за листопад 2015 24.12.2015 - 31.12.2015 8 2 376,22 1,56січень 2016 - червень 2016 117,59 01.01.2016 - 13.07.2016 195 2 376,22 37,98 за грудень 2015 24.01.2016 - 13.07.2016 172 33 981,58 479,08лютий 2016 - червень 2016 1 363,52 за січень 2016 24.02.2016 - 13.07.2016 141 181,42 2,10березень 2016 - червень 2016 8,04 Всього 738,27Всього 2 171,56 Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що її розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 2 165,66 грн.

Водночас, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних, з огляду на здійснений судом перерахунок, підлягає частковому задоволенню в розмірі 738,27 грн.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позовні вимоги задоволені частково на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 377,43 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва (04070, м. Київ, вул. Хорива, буд. 36, ідентифікаційний код 35669250) на користь комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) основний борг у розмірі 46 044,10 грн (сорок шість тисяч сорок чотири грн 10 коп.); 9 042,16 грн (дев'ять тисяч сорок дві грн 16 коп.) пені; три проценти річних в сумі 738,27 грн (сімсот тридцять вісім грн 27 коп.); інфляційну складову боргу в розмірі 2 165,66 грн (дві тисячі сто шістдесят п'ять грн 66 коп.); 1 377,43 грн (одну тисячу триста сімдесят сім грн 43 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 лютого 2017 року.

Cуддя Я.А. Карабань