Рішення

від 21.02.2017 по справі 913/1364/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

21 лютого 2017 року Справа № 913/1364/16

Провадження №19/913/1364/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорожник - 2009» , м. Луганськ

до Державного закладу «ОСОБА_1 національний університет імені ОСОБА_2» , м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 233126 грн 40 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Воронько В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_3 - адвокат на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №438 від 17.09.1997, довіреність б/н від 01.12.2016;

від відповідача - ОСОБА_4 - юрисконсульт 1-ї категорії за довіреністю №1 від 05.01.2017.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодорожник - 2009» , звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Державного закладу «ОСОБА_1 національний університет імені ОСОБА_2» про стягнення заборгованості у розмірі 333126 грн 40 коп. за договором підряду на реконструкцію від 11.12.2013.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.12.2016 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.01.2017.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що він не заперечує факту перебування у правовідносинах з відповідачем на підставі договору підряду на реконструкцію від 11.12.2013, предметом якого були підрядні роботи з реконструкції будівлі колишньої школи №11 за адресою: м.Луганськ, вул.Урицького, б.76, яка у свою чергу була передана відповідачу ОСОБА_1 міською радою за договором довгострокової оренди для розміщення гуртожитку Державного закладу «ОСОБА_1 національний університет імені ОСОБА_2» . У 2014 році внаслідок проведення антитерористичної операції університет було переміщено на підконтрольну Україні територію до міста Старобільська Луганської області. За браком офіційної бухгалтерської документації до початку четвертого кварталу 2014 року відповідач не може спростувати свою заборгованість перед відповідачем стосовно цієї справи. У зв'язку з чим, ним були здійснені запити до Головного управління державної казначейської служби України в Луганській області про надання інформації. На лист №1/2511 від 26.12.2016 ГУ ДКСУ в Луганській області надало відповідь №09-04/5572 від 28.12.2016 разом із дублікатами виписок по руху коштів на реєстраційному рахунку відповідача 35229203003491 за 03.06.2014 та 05.06.2014, згідно яких останній перерахував позивачу 100000 грн 00 коп. двома платежами по 50000 грн 00 коп. відповідно на підставі актів приймання виконаних робіт за договором підряду б/н від 11.12.2013. Таким чином, розмір вимоги позивача є безпідставно завищеним на 100000 грн 00 коп. На лист №2/2510 від 26.12.2016 ГУ ДКСУ в Луганській області надало відповідь №09-04/22 від 04.01.2017, в якій повідомило про неможливість підтвердити кредиторську заборгованість відповідача перед позивачем внаслідок відсутності як юридичних, так і фінансових зобов'язань Державного закладу «ОСОБА_1 національний університет імені ОСОБА_2» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодорожник - 2009» , що обліковуються органами держказначейства.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.01.2017 було відкладено розгляд справи на 24.01.2017.

Позивач заявою б/н від 24.01.2017 про зменшення розміру позовних вимог просив стягнути з відповідача суму боргу за виконані роботи у розмірі 233126 грн 40 коп. та судовий збір у сумі 3496 грн. 00 коп.; керуючись п.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" повернути судовий збір у сумі 1500 грн. 00 коп.

Зазначена заява, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, була розглянута 24.01.2017 та задоволена судом. Розгляд справи здійснюється з урахування цієї заяви.

Позивач у письмових поясненнях б/н від 24.01.2017 зазначив, що згідно договору підряду на реконструкцію б/н від 11.12.2013 ним, на замовлення відповідача, виконувалися роботи з реконструкції будівлі за адресою: вул.Урицького, б.76, м.Луганськ під розміщення гуртожитку Державного закладу «ОСОБА_1 національний університет імені ОСОБА_2» . В рамках договору сторонами підписано Акт приймання виконаних робіт (КБ-2в) та довідка про вартість виконаних робіт та витрат (КБ-3) від 16.12.2013 на суму 358226 грн 40 коп. В рахунок оплати виконаних позивачем робіт за договором відповідачем сплачено: 25100 грн 00 коп. за платіжним дорученням №5517 від 24.01.2014; 50000 грн 00 коп. за платіжним дорученням №5519 від 23.05.2014; 50000 грн 00 коп. за платіжним дорученням №5518 від 29.05.2014. Таким чином, заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи за договором складає 233126 грн 40 коп. Оскільки строк оплати виконаних позивачем робіт не встановлений, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодорожник - 2009» листом від 21.11.2016 (вих. №21.11/160) вимагало від відповідача сплатити зазначену суму заборгованості (отримано за довіреністю 02.12.2016). Отже, відповідно до ч.3 ст.530 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором у відповідача виникли 09.12.2016, тобто вже після переміщення на підконтрольну українській владі територію (25.11.2014). Тому посилання відповідача на ч.3 ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є неправомірним та не розповсюджується на необхідність виконання зобов'язань за договором підряду на реконструкцію б/н від 11.12.2013.

У судовому засіданні 24.01.2017 відповідно до ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 03.02.2017.

Позивач у письмових поясненнях №2 від 03.02.2017 зазначив, що договором підряду на реконструкцію б/н від 11.12.2013 сторонами не був встановлений строк оплати виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодорожник - 2009» листом від 21.11.2016 (вих. №21.11/160 вимагало від відповідача сплатити суму заборгованості (отримано за довіреністю 02.12.2016). Відповідно до ч.3 ст.530 Цивільного кодексу України, в даному випадку зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором у відповідача виникли 09.12.2016, тобто вже після переміщення на підконтрольну українській владі територію (25.11.2014). Наполягає на тому, що сертифікат ОСОБА_1 регіональної торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, наданий відповідачем у справу, не є актом державного органу чи його рішенням, а є лише результатом практичної діяльності торгово-промислової палати з визначених питань. Сертифікат не спрямований на регулювання суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів таких відносин. А тому, він є лише одним із видів доказів, який не має наперед визначеної сили та оцінюється судом при вирішенні спору нарівні із іншими доказами в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України. В порушення приписів п.8.2 договору, відповідач до цього часу не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, хоча тільки з 22.07.2014, відповідно до листа Генеральної дирекції УДППЗ «Укрпошта» №522-31/205, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції призупинено приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Луганської області, зокрема міста ОСОБА_1. У зв'язку з чим, на думку позивача, наданий відповідачем сертифікат про форс-мажорні обставини №7169 від 10.01.2017 не є належним доказом поважності причин, через які останній може бути звільнений від виконання своїх зобов'язань за договором.

Відповідач у письмових запереченнях б/н від 02.02.2017 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з посиланням на п.8.1 договору підряду б/н від 11.12.2013, сертифікат Торгово - промислової палати України, ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» .

У судовому засіданні 03.02.2017 відповідно до ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 14.02.2017.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.02.2017 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів по 03.03.2017; розгляд справи відкладено на 21.02.2017.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

11.12.2013 між Державним закладом «ОСОБА_1 національний університет імені ОСОБА_2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодорожник - 2009» було укладено договір підряду на реконструкцію, відповідно до п.1.1 якого, замовник доручає, а підрядчик зобов'язується виконати згідно до умов договору роботи, які замовник зобов'язується прийняти й оплатити.

Відповідно до п.1.2 договору підрядчик виконує роботи з реконструкції будівлі за адресою: м.Луганськ, вул.Урицького, б.76, під розміщення гуртожитку Державного закладу «ОСОБА_1 національний університет імені ОСОБА_2» згідно з складеним і узгодженим сторонами кошторисом, який є невід'ємною частиною договору.

Сума договору складає 551355 грн 60 коп. (п.2.1 договору).

Підрядник зобов'язується виконання робіт розпочати з моменту підписання договору (п.4.1 договору).

Договір діє з моменту підписання і до повного виконання сторонами зобов'язань строком до 31.12.2013 (п.10.1 договору).

На виконання умов договору б/н від 11.12.2013 позивач виконав для відповідача обумовлені роботи на загальну суму 358226 грн 40 коп., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2014, які підписано сторонами та скріплено печатками.

Відповідач виконані позивачем будівельні роботи оплатив частково в сумі 125100 грн 00 коп., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду, до яких відноситься і договір б/н від 11.12.2013 підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містяться і в ст.318 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 ст.854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 4 ст.882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки відомостей про точну дату складання актів приймання виконаних робіт матеріали справи не містять, за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 Цивільного кодексу України, суд вважає, що акт приймання будівельних робіт за грудень 2013 підписано сторонами в останній день місяця - тобто 31.12.2013.

Таким чином, з 01.01.2014 відповідно до приписів ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов'язання оплатити виконані роботи.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з частиною другою зазначеної статті територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовано населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання вимог абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто ОСОБА_1.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства м.Луганськ, на території якого знаходився Державний заклад «ОСОБА_1 національний університет імені ОСОБА_2» , включено до вказаного Переліку.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено мораторій на виконання тимчасово переміщеними вищими навчальними закладами, тимчасово переміщеними науковими установами кредитних та інших договірних зобов'язань (крім договорів про надання освітніх послуг), які виникли до переміщення на підконтрольну українській владі територію у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, запроваджується мораторій на період проведення антитерористичної операції.

Суд бере до уваги, що місцезнаходженням відповідача до 27.11.2014 було - вул.Оборонна, б.2, м.Луганськ, 91011, з 27.11.2014 - пл.Гоголя, б.1, м.Старобільськ, Луганська область, 92703.

Враховуючи те, що договірні зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт за договором підряду на реконструкцію виникли 01.01.2014, тобто до переміщення відповідача (27.11.2014) на підконтрольну українській владі територію у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, суд, в силу приписів ч.3 ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір за квитанцією №26 від 12.12.2016 у розмірі 4996 грн 90 коп., в подальшому позивачем було зменшено розмір позовних вимог (заява про зменшення б/н від 24.01.2017) на 100000 грн 00 коп.

Таким чином, на даний час існує переплата судового збору в розмірі 1500 грн 00 коп., який буде повернутий позивачу з державного бюджету України відповідною ухвалою з огляду на його клопотання, викладене у заяві б/н від 24.01.2017.

Судовий збір в сумі 3496 грн 90 коп. покладається на позивача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорожник - 2009» до Державного закладу «ОСОБА_1 національний університет імені ОСОБА_2» відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору віднести на позивача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.02.2017.

Суддя Т.В. Косенко