Рішення

від 27.02.2017 по справі 922/449/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р.Справа № 922/449/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків до Відділ освіти Богодухівської РДА, м. Богодухів про стягнення коштів в сумі 221042,75 грн. за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2 ( начальник відділу)

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" та просять стягнути з Відділу освіти Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області 3 % річних у розмірі 8055,63 грн. за період з 15.02.2015 року по 09.07.2015 року, інфляційні втрати 212987,12 грн. за період з лютого по червень 2015 року, та судовий збір в розмірі 3315,64 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 2002/Т15 від 02.03.2015 року про надання послуг з "Пара та гарячої води" за державні кошти в частині не своєчасної оплати спожитої теплової енергії , що передбачено п. 4.1 вказаного договору .

Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд застосувати до вказаних нарахувань строк позовної давності в один рік , у відповідності до п. 1.ч.2 ст. 258 ЦК України.

Крім того, відповідачем у справі заявлене клопотання щодо надання судом відстрочки виконання рішення суду на 2 місяці.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» (далі - Теплопостачальна організація) та Відділом освіти Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Споживач) був укладений договір про надання послуг з "Пара та гаряча вода ; постачання пари та гарячої води " № 2002/Т15 від 02.03.2015 (далі - договір).

За вказаним договором (п. 1.1), Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати в 2015 році Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На виконання умов договору позивач поставив теплову енергію в приміщення споживача у повному обсязі та виконав свої обов'язки за договором, що підтверджується підписаними відповідачем актами виконаних робіт, а саме:

- надання послуг з теплопостачання за січень 2015 на суму 200212,39 грн. ;

- надання послуг з теплопостачання за лютий 2015 на суму 361097,93 грн. ;

- надання послуг з теплопостачання за березень 2015 на суму 286869,67 грн. ;

- надання послуг з теплопостачання за квітень 2015 на суму 36786,48 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 4.4 договору, споживач за три дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує Теплопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 4.5 договору, остаточний рахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, плата за житлово-комунальні послуги вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Разом з тим, оплата наданих послуг відповідачем здійснювалась за період з січня по квітень 2015 року 10.07.2015 року, про що свідчить платіжне доручення за № 961 на суму 884967,47 грн., тобто з запізненням ( а.с.25).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та втрати від інфляції, нарахованих відповідачу за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, а згідно ч. 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи викладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 8055,63 грн. 3% річних та 212987,12 грн. втрат від інфляції.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як роз'яснено у п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, та встановлено, що розрахунок інфляційних та 3 % річних позивачем здійснено вірно.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідачем в суді було заявлено про застосування строків позовної давності.

Згідно статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В даному випадку позивач строк позовної давності відносно нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не пропустив.

Щодо клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду.

Судом також встановлено виняткової сукупності обставин, які б в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України свідчили про наявність обставин, що унеможливлюють примусове виконання судового рішення.

Зокрема, доводи заявника про те, що фінансування відділу освіти відбувається не в повному обсязі, що привело до нарахування річних та інфляційних втрат , заслуговує увагу.

Поряд з цим, необхідно відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в §1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В розрізі визначеного, суд відзначає, що відповідачем у відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доведено існування обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення по цій справі, та винятковість об'єктивних причин які слугують підставою для відстрочення виконання судового рішення в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 610, 612, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, статями 20, 173, 174, 193, 275 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відділу освіти Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області ( код ЄДРПОУ 22719536, Харківська обл., Богодухівський район,, вул. Троїцька, буд. 15 р/р 35417003010643 в ГУДКСУ у Харківській області ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" ( м.Харків, вул.Балакірєва, 3 код ЄДРПОУ 31555944 р/р 260053013582 в філії ХОУ АТ " Ощадбанк" м. Харків , МФО 351823) 3 % річних - 8055,63 грн., інфляційні втрати - 212987, 12 грн. та судовий збір 3315,64 грн.

Відстрочити виконання рішення суду на 2 місяці до 27.04.2017 року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 27.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_3