Рішення

від 27.02.2017 по справі 927/164/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?27? лютого 2017 року                                         справа № 927/164/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕЛПІС - УКРАЇНА”,

юридична адреса: вул. Василя Касіяна, буд. 2/1, м. Київ, 03191

поштова адреса: вул. Будіндустрії, буд. 7, м. Київ, 01013          

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСНАБОПТ»,

вул. Московська, буд. 13, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 313137,00 грн.

Суддя           І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

В судовому засіданні 27.02.2017 р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕЛПІС - УКРАЇНА” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСНАБОПТ» про стягнення заборгованості в сумі 313137,00 грн., з якої 284670,00 грн. сума основного боргу та 28467,00 сума штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 03.11.2016 за № 868.

До початку судового засідання на адресу господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла заява від 21.02.2017 за № 599, згідно якої останній позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд розглянути справи за відсутністю повноважного представника в судовому засіданні за наявними матеріалами справи (а.с.51-52). Судом заявлене позивачем клопотання задоволено.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив, у судові засіданні 20.02.2017 та 27.02.2017 не з'явився, повноважного представника не направив, будь – яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.

Ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.02.2017 та про відкладення розгляду справи від 20.02.2017, направлені за адресою державної реєстрації відповідача , зазначеного у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а саме: 16601, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 13 (а.с.34-38), були повернуті відділення поштового зв'язку на адресу суду без вручення адресату з відмітками «адресат за зазначеною адресою не значиться» (а.с.26-27, 49-50).

Виходячи зі змісту ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України (п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.). Враховуючи, вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач був двічі належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що згідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судові засідання та неподання ним відзиву на позов, не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

                                                            в с т а н о в и в:

03 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛПІС - УКРАЇНА» (надалі - постачальник, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСНАБОПТ» (надалі – покупець, відповідач по справі) укладено договір поставки № 868, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець у свою чергу зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 договору).

Товар, що є предметом даного договору, передається партіями. Кількість та ціна кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями (видатковими накладними) постачальника, які є невід'ємними частинами договору (п. 2.1 договору).

Ціна товару, що передається за даним договором, установлюється у національній валюті України, згідно прейскурантів постачальника. Загальна ціна договору складається із загальної вартості товару, поставленого по Специфікаціях (видаткових накладних) протягом дії договору. Усі Специфікації (видаткові накладні) підписані сторонами починаючи з дати укладення даного договору і до закінчення строку його дії є його невід'ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей договір (п.п. 4.1 - 4.2, 4.5 договору).

Пунктом 4.3 договору сторони визначили, що оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 20% від вартості товару згідно рахунку-фактури в якості попередньої оплати та 80% від вартості товару за Специфікацією (видатковою накладною) протягом 10 робочих днів з моменту одержання товару покупцем. Спосіб оплати – безготівковий переказ. Форма розрахунків – платіжне доручення (п. 4.4 договору). При цьому сторони погодили, що постачальник веде один зведений рахунок по всіх оплатах та поставках згідно цього договору. При наявності попередньої оплати по одному рахунку та заборгованості за іншими специфікаціями (видатковими накладними) покупець погодився на першочергове зарахування платежу у рахунок погашення заборгованості, незалежно від тексту платежу в платіжному дорученні (п. 4.5 договору).

Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної постачальника, за якою відбулася передача товару покупцю. Право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару до покупця переходить в момент передачі товару від постачальника покупцю за видатковою накладною (п.п. 6.1-6.2 договору).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору поставки № 868 від 03.11.2016 позивачем згідно видаткової накладної № 3355 від 17.11.2016 (а.с.17) було поставлено, а відповідачем, на підставі довіреності № 154 від 17.11.2016 (а.с. 18), отримано товар на загальну суму 342000,00 грн. Видаткова накладна № 3355 від 17.11.2016 підписана та завірена печатками обох сторін.

На оплату вартості поставленого товару згідно видаткової накладної № 3355 від 17.11.2016, позивачем був виставлений рахунок від 16.11.2016 за № 3234 (а.с. 31).

Пунктом 5.2.5 договору на відповідача покладено обов'язок оплати товар у розмірі та терміни, встановлені цим договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Виходячи з умов договору поставки № 868, а саме пункту 4.3, граничний строк оплати вартості поставленого товару згідно видаткової накладної № 3355 від 17.11.2016 настав 01.12.2016 (прострочено оплату починаючи з 02.12.2016).

Відповідач порушив умови договору – за вартість поставленого товару своєчасно не розрахувався.

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2016 року відповідачем було сплачено 57300,00 грн. в рахунок оплати вартості товару, поставленого на підставі договору № 868 від 03.11.2016 (призначення платежу – рахунок від 16.11.2016 за № 3234), що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень від 17.11.2016 за № 121 на суму 10300,00 грн. та № 122 на суму 47000,00 грн. (а.с. 31-33).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача за поставлений товар згідно видаткової накладної від 17.11.2016 за № 3355 складає 284670,00 грн., враховуючи наявність переплати в розмірі 30,00 грн. за договором № 868 від 03.11.2016, яка підтверджується актом звірки взаєморозрахунків сторін у період з 01.01.2016 по 20.12.2016, підписаним та завіреним печатками обох сторін (а.с. 21).

Відповідач листом від 27.12.2016 за № 05/27/12/2016 підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 284670,00 грн. та зазначив про намір її погашення на протязі січня 2017 року (а.с.20).

18 січня 2017 року позивач направив на юридичну адресу відповідача претензію № 290 з вимогою про погашення наявної заборгованості за договором № 868 від 03.11.2016 (а.с.15-16). Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та виконання.

На момент винесення рішення по справі відповідач наявну заборгованість в сумі 284670,00 грн. не погасив. Доказів сплати до суду не надав.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

За приписами ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що за порушення строку оплати, визначеного пунктом 4.3 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад три дні додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого вчасно товару.

Позивач, керуючись приписами п. 9.2 договору, заявив до стягнення 28467,00 грн. штрафу (10% від вартості неоплаченого товару), у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару.

Враховуючи, що відповідач порушив умови договору, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та про стягнення з відповідача 284670,00 грн. основного боргу та 28467,00 грн. штрафу.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з урахуванням вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСНАБОПТ» (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 13, код ЄДРПОУ 40526594, з будь – якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПІС – УКРАЇНА» (03191, м.Київ, вул. Василя Касіяна, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 32956789, р/р 26007052728305 в Печерській філії ПАТ «КБ «ПриватБанк» м. Київ, МФО 300711) – 284670,00 грн. основного боргу, 28467,00 грн. штрафу та 4697,05 грн. судового збору

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

          Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 27.02.2017.

                              Суддя І.Г.Мурашко