Постанова

від 16.05.2007 по справі 20-8/317-7/057

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-8/317-7/057

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-8/317-7/057

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"16" травня 2007 р.  16:20                                                                                м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

судді - Ілюхіної Г.П.,

при секретарі –Юренковій І.В.,

за участю представників:

від прокурора: Шульга А.М., прокурор відділу, посвідчення №438 від 20.02.2006;

від позивача: Косяк Ю.О., головний спеціаліст, довіреність №9 від 16.05.2007;

від відповідача: Тімаков А.А., представник, довіреність б/н від 01.01.2006;

розглянув матеріали адміністративної справи

За позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. Вороніна, 11, місто Севастополь, 99011)в інтересах держави в особі

Державного управління охорони навколишнього природногосередовища в місті Севастополі(вул. Советська, 61, місто Севастополь, 99011)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю„Спільне підприємство технопарку „Корабел”(вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополя, 99001)

простягнення з відповідача суми заподіяного державі збитку у розмірі 8598,02грн,

Суть спору:

12.12.2006 (вх.№352-пр) Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство технопарку „Корабел” про стягнення з відповідача суми заподіяного державі збитку у розмірі 8598,02грн., з посиланням на ст. 121 Конституції України, статтю 1166 Цивільного кодексу України, статті 49, 57 Водного кодексу України, статті 37-39, 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.

Ухвалою суду від 15.12.2006 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ткаченко М.І. з привласненням справі №20-8/317 (арк.с.1).

16.02.2007 розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 16 справу передано у провадження судді Ілюхіній Г. П. у зв`язку з призначенням судді Ткаченко М.І. на посаду судді Севастопольського  апеляційного господарського суду (арк.с.76-78).

Ухвалою суду від 20.02.2007 справа №20-8/317 прийнята  до провадження  суддею   Ілюхіній Г.П. з привласненням справі №20-8/317-7/057 (арк.с.79-80).

Ухвалою суду від 10.04.2007 справу призначено до судовго розгляду в порядку статей 3, 17, 106, 107, 110, 121, 165, п. 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.91-94).

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідач упродовж тривалого часу здійснювало забір підземних вод із свердловини №5733, не маючи дозволу на спеціальне водокористування. Термін дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування закінчився 06.10.2004.

Новий дозвіл на спеціальне водокористування відповідач отримав лише 22.12.2006 в період провадження по справі на строк до 01.11.2007.

В відзиві на позов (вх №1866) відповідач заперечує проти позову, з наступних підстав:

-          16.05.2001 КП „Південьекогеоцентр” узгодив дозвіл на спеціальне водокористування строком до 01.06.2006, в якому було вказано, що свердловина  ліцензована, а тому не має ніякої необхідності в отриманні спеціального дозволу на спеціальне водокористування;

-          за час водокористування відповідач сплачує збір за геологорозвідувальні роботи, збір за спеціальне використовування водних ресурсів місцевого значення, збір за спеціальне використовування водних ресурсів загальнодержавного користування;

-          22.12.2006 відповідачеві було видано дозвіл на спеціальне водокористування №118-06/Сев від 22.12.2006 строком до 01.11.2007 (а.с. 54).

В поясненнях на відзив (вх №8502) позивач посилається на той факт, що за період з  07.10.2004 по 18.10.2006 відповідач був самовільним водокористувачем, чим заподіяв державі збитки у розмірі 8598,02грн (а.с.87).

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши прокурора та  представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

З'ясовані наступні обставини:

18.10.2006 Севастопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в частини використання питних підземних вод на адміністративній території міста Севастополя.

В результаті перевірки встановлено наступне.

На балансі відповідача числиться свердловина №5733.

Свердловина обладнана водовимірювальним приладом типу ВСЬКМ –40, прилад перевірений 11.10.2006 ДКП “Севгорводоканал” згідно акту виконаних робіт.

06.11.2003 відповідачу виданий дозвіл на спеціальне водокористування свердловини №5733 №27-03/Сев на строк до 06.10.2004.

Даний дозвіл відповідачем не продовжувався.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу порушення відповідачем вимог чинного законодавства України в сфері охорони навколишнього природного середовища, так як відповідач вважав, що дозвіл не потрібно оформляти, так як в листі № 03-73 від 16.05.2001 Казенного підприємства „Південьекогеоцентр” Департаменту геології та використання надр Міністерства екології та природних ресурсів України, було вказано, що свердловина ліцензуванню не підлягає, ототожнив поняття ліцензування і отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Правовідносини сторін регулюються ст. ст. 1, 15, 44, 46, 48, 49, 109 Водного кодексу України, ст. ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, пунктами 3, 6 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459, пунктами 4.3, 6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд  і пристроїв,  порушення  правил  їх  експлуатації.

У відповідності до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор у позовної заяві самостійно визначає, у чому складається порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати функції в даних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме виявилося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їхнього захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

У відповідності до ст. 1 Водного кодексу України N 213/95-ВР від 06.06.1995 із змінами і доповненнями (далі –Водний кодекс) водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів);

Згідно ст. 46 Водного кодексу водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

За змістом ст. 48 Водного кодексу  спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. 

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування:

-          пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);

-          подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;

-          усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);

-          використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;

-          вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;

-          виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;

-          видобування корисних копалин і водних рослин;

-          прокладання трубопроводів і кабелів;

-          проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;

-          інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Як вбачається з матеріалів справи, водокористування, яке здійснював відповідач, підпадає по своїм ознакам під режим  спеціального.

Частиною 1 ст. 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Таким чином, відповідач в порушення ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України з 07.10.2004 по 22.12.2006 здійснював забір води з свердловини №5733 без відповідного дозволу, тобто самовільно, що було зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування визначений в постанові КМ України  №321 від 13.03.2002 „Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459”  (далі –Порядок).

Згідно пункту 3 Порядку дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується:

-          у разі використання поверхневих вод - з Республіканським комітетом по водному господарству Автономної Республіки Крим, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації (далі - органи водного господарства);

-          у разі використання підземних вод - з Державною геологічною службою або дочірніми підприємствами НАК "Надра України" за переліком, який затверджує Мінекоресурсів;

-          у разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, - з МОЗ.

Як вбачається з матеріалів справи, попередній дозвіл на спеціальне водокористування припинив свою дію 06.10.2004.

Новий дозвіл на спеціальне водокористування був виданий відповідачеві лише 22.12.2006 (а.с. 59).

Таким чином, в період з 07.10.2004 та на момент звернення Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора з даним позовом до господарського суду міста Севастополя відповідач вирішував питання щодо отримання нового дозволу на спеціальне водокористування.

Вказаний факт підтверджується отриманням відповідачем 02.12.2004 висновку  Севастопольської міської санітарно –епідеміологічної станції на спеціальне водокористування  (а.с. 56) та узгодження дозволу на спеціальне водокористування Казенним підприємством „Південьекогеоцентр” від 10.10.2006 (а.с. 57).

Згідно пункту 6 Порядку у разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна відмітка.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідним продовженням терміну спеціального водокористування відповідач своєчасно не звернувся.

В відзиві на позов відповідач зазначає, що він за вісь час спеціального водокористування продовжував сплачувати збори за  спеціальне користування водними ресурсами, а також на період оформлення та отримання дозволу на спеціальне водокористування отримав від Казенного підприємства „Південьекогеоцентр” узгодження дозволу на спеціальне водокористування, що, на його думку, є достатніми правовими підставами для спеціального водокористування без належного дозволу.

На думку суду такий висновок є передчасним та зроблений без урахування норм чинного законодавства України в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 4.3 „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд  і пристроїв,  порушення  правил  їх  експлуатації”, затвердженої  наказом Державного комітету  України по  водному  господарству  від 29.12.2001 N290 стягнення зборів за спеціальне водокористування та за забруднення водних ресурсів, не звільняє від відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення водного законодавства.

Як встановлено частиною 1 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу.

Із змісту приведеної норми випливає, що ніякий інший документ, крім дозволу відповідного зразку, не дає права водокористувачу продовжувати використовувати воду в період оформлення та отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4.5.2. Роз`ясень Вищого арбітражного суджу України від 27.06.2001 N 02-5/744 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”: використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним. За змістом статей 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" заподіяні державі внаслідок такого використання збитки підлягають відшкодуванню незалежно від сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів. Розмір цих збитків обчислюється на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик.

Крім того, згідно Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” №2806-IV від 06.09.2005 та Порядку до переліку відомостей, яки надаються водокористувачами для отримання дозволу на спеціальне водокористування, не входить спеціальний дозвіл (ліцензія) на користування ділянкою надр.

При наявності узгодження зі спеціальним підприємством (у даному випадку - Казенне підприємство „Південьекогеоцентр”) відповідач мав можливість лише продовжити термін дії дозволу на спеціальне водокористування, а не звертатися за оформленням нового дозволу.

Таким чином, в період з 07.10.2004 по 22.10.2006 відповідач самовільно користувався свердловиною №5733, не маючи відповідного дозволу.

Відповідно до пункту з) частини другої  ст. 68  Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть винні особи, у тому числі в самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно пункту 6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд  і пристроїв,  порушення  правил  їх  експлуатації, розмір заподіяних відповідачем державі збитків складає 8598,02грн.

01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 5.7. Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.06.2006 N 285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2006 за N 812/12686, яке діяло на момент звернення до суду з цим позовом, Управління має право застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення вимог законодавства, подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок такого порушення, складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 N 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за N 119/13386, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і входить до сфери його управління.

Управління в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Основними завданнями Управління є, зокрема:

- забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, ліси, тваринний і рослинний світ, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі;

- здійснення управління та регулювання у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), пестицидами та агрохімікатами, організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, формування, збереження та використання екологічної мережі і таке інше.

Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- здійснює у межах своїх повноважень комплексне управління та регулювання, координує діяльність місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки;

- видає в установленому порядку дозволи на спеціальне використання природних ресурсів, дозволи на спеціальне водокористування в разі використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення, дозволи на викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, дозволи на розміщення та здійснення інших операцій у сфері поводження з відходами, приймає відповідні рішення щодо зупинення їх дії або анулювання і таке інше.

Управління має право:

- подавати пропозиції про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні норм та вимог екологічної безпеки, у тому числі радіаційної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів;

- подавати відповідно до законодавства правоохоронним та контролюючим органам інформацію про наявні правопорушення;

- брати участь у міжнародному співробітництві з питань охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів та забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, виконання зобов'язань міжнародних документів та угод у межах компетенції Управління і таке інше.

Згідно зі статтею 37 Закону України „Про охорону навколишнього середовища”, при здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Статтею 67 Закону України „Про охорону навколишнього середовища” встановлено, що спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, Радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Враховуючи викладене, звернення Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополі є публічно-правовим спором, підвідомчим адміністративним судам України, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, а саме: органу виконавчої влади, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, та відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.

Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, спір за участю Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополі та суб'єкта господарювання про стягнення суми заподіяного державі збитку у розмірі 8598,02грн. має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пунктів 9.1-9.3 Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 285 від 16.06.2006, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 07.07.2006 за № 812/12686, яке діяло на момент звернення до суду з цим позовом, начальник Управління здійснює керівництво діяльністю Управління, є відповідальним за виконання покладених на Управління завдань, визначає компетенцію першого заступника та заступників начальника Управління, керівників його структурних підрозділів; видає у межах своєї компетенції накази, організовує й контролює їх виконання. Накази начальника Управління, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції; затверджує та узгоджує з Міністром структуру й штатний розпис Управління в межах, установлених Мінприроди України, граничної чисельності та фонду оплати праці працівників.

За правилами ст. 15 Водного кодексу України, пункту 5.7 Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі від  16.06.2006, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2006 за №812/12686, спеціально уповноваженим територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, якому надано право щодо розрахунків розмірів заподіяних державі збитків внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів на території Севастополя є Державне управління охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополі.

Згідно ст. 64 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, є джерелом формування спеціального фонду місцевих бюджетів.

Уповноваженим органом щодо здійснення відповідних функцій у спірних відносинах за змістом ст. 109 Водного кодексу України є Державне управління охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополі.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Належних доказів відсутності з боку відповідача порушень правил спеціального використання природних ресурсів відповідачем не представлено.

Враховуючи наведене, суд вважає вимоги прокурора обґрунтованими, а позов –підлягаючим задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 44, 46, 48, 49, 109 Водного кодексу України, ст. ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, пунктами 3, 6 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459, пунктами 4.3, 6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд  і пристроїв,  порушення  правил  їх  експлуатації, статтями 70, 71, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство технопарку „Корабел” (вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополя, 99001, ідентифікаційний код 30628492) на користь Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополі (вул. Советська, 61, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 05387340; р/р 31511903600006, місцевий бюджет Гагарінського району міста Севастополя, код ЄДРПОУ 24035598, банк одержувача ВДКУ у місті Севастополі, МФО 824509, код платежу: 24035612 „Інші надходження у фонди навколишнього природного середовища”) збитки в розмірі 8598,02грн.

Суддя                                                                                                                  Ілюхіна Г.П.

Постанова складена та підписана

в порядку частини 3 статті 160 КАС України

21.05.2007 о 09:10