Рішення

від 14.02.2017 по справі 914/3364/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017р. Справа № 914/3364/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛКЗ» , м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-Плюс» , м.Львів

про стягнення 51480,08 грн. (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог)

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - директор, ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 24.01.2017р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛКЗ» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-Плюс» про стягнення 50814,62 грн., з яких 45273,70 грн. - основний борг, 198,62 грн. - 3% річних, 814,93 грн. - інфляційні втрати та 4527,37 грн. - штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару. Відповідно до заяви (вх.№635/17 від 13.02.2017р.) про збільшення розміру позовних вимог до стягнення заявлено 51480,08 грн., з яких 45273,70 грн. - основний борг, 366,07 грн. - 3% річних, 1312,94 грн. - інфляційні втрати та 4527,37 грн. - штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Ухвалою суду від 03.01.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.01.2017р. Ухвалою суду від 24.01.2017р. розгляд справи відкладено на 14.02.2017р.

Представник позивача подав заяву (№635/17 від 13.02.2017р.) про збільшення розміру позовних вимог, в якій ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛКЗ» просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-Плюс» 51480,08 грн., з яких 45273,70 грн. - основний борг, 198,62 грн. - 3% річних та 814,93 грн. - інфляційні втрати та 4527,37 грн. - штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд,-

встановив:

27.10. 2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛКЗ» (продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-Плюс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №27.10/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Згідно із п.2.3. договору, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві товару, що оформляється накладною.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата за кабельно-провіцдникову продукцію здійснюється наступним чином:

- перший етап: покупець здійснює передоплату (авансовий платіж) в сумі 20% від суми виставленого рахунку за товар;

- другий етап: остаточний розрахунок здійснюється після отримання товару, але не пізніше 7 днів після відвантаження товару постачальником.

Як стверджує позивач, він на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 45273,70 грн., однак відповідач в порушення умов договору не здійснив оплати за переданий йому позивачем товар.

Відповідно до п.6.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Отже на підставі п.6.2. договору позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 4527,37 грн.

Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 1312,94 грн. - інфляційних втрат та 366,07 грн. - 3% річних.

Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 51480,08 грн., з яких 45273,70 грн. - основний борг, 366,07 грн. - 3% річних, 1312,94 грн. - інфляційні втрати та 4527,37 грн. - штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10. 2016 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №27.10/1, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача належний позивачу товар, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором підтверджується видатковою накладною №612 від 28.10.2016р. на суму 21525,00 грн. та видатковою накладною №627 від 02.11.2016р. на суму 23748,70 грн. Отже загалом відповідачу було поставлено товар на суму 45273,70 грн. В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаної заборгованості, відзив на позов відповідачем не подано.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 45273,70 грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Здійснивши перерахунок штрафу, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4527,37 грн. штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1312,94 грн. - інфляційних втрат та 366,07 грн. - 3% річних є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується квитанцією №16975025 від 30.12.2016р. на суму 1378,00 грн., які відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позов слід задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-Плюс» (79000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23950715) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛКЗ» (79035, м.Львів, вул.Зелена, 251, код ЄДРПОУ 39045871) 45273,70 грн. - основного боргу, 366,07 грн. - 3% річних, 1312,94 грн. - інфляційних втрат, 4527,37 грн. - штрафу та 1378,00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

підписано 20.02.2017р.

Суддя Петрашко М.М.