Рішення

від 20.02.2017 по справі 914/3272/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017р. Справа№ 914/3272/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М. при секретарі судового засідання Кияк І.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Головного управління статистики у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лєрой Груп , м.Львів

про: стягнення 40 333,82 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 18.01.2017 р.)

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Головним управлінням статистики у Львівській області заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Лєрой Груп про стягнення 40 333,82 грн. заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача та надання комунальних послуг орендарю.

Ухвалою суду від 28.12.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.01.2017 року.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 23.01.2017 року.

Позивач участь повноважного представника у судове засідання забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та усних поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору оренди державного нерухомого майна №41 від 02.03.2012 р. та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №75/1 від 02.03.2012 р. не сплачував орендної плати за період грудень 2015 р. - вересень 2016 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 38 013,91 грн. та не відшкодував витрат балансоутримувача за період листопад 2015 р. - вересень 2016 р., що становить 2319,91 грн. Крім того, відповідачу за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договорами нараховано пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на підставі ст.625 ЦК України.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, проте через відділ автоматизованого розподілу та обробки інформації подав відзив на позовну заяву (вх.№2312/17 від 20.01.2017 р.) у якому вимоги позивача заперечує повністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив наступне:

02.03.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Лєрой Груп укладено договір оренди нерухомого державного майна №41 від (надалі договір), на виконання умов якого орендодавець (позивач у справі) передає, а орендар (відповідач у справі) приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення №33, загальною площею 76,4 кв.м. (надалі майно), що знаходиться на другому поверсі 2-поверхової будівлі (реєстровий номер 02361400.1.АААДЕЖ045) за адресою: Львівська область, місто Городок, майдан Гайдамаків, 25-26 та перебуває на балансі Головного управління статистики у Львівській області (надалі балансоутримувач).

Відповідно до умов договору оренди №41 від 02.03.2012 р. між Головним управлінням статистики у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Лєрой Груп 02.03.2012 р. укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №75/1. Відповідно до умов вказаного договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Городок, м-н Гайдамаків, 25-26, загальною площею 673,5 кв.м., а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі або відповідно до показів лічильників з обліку спожитих послуг, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується приміщенням №33, загальною площею 76,4 кв.м., розміщене на другому поверсі будівлі. Орендоване приміщення використовується для розміщення офісних приміщень.

На виконання умов договору оренди, позивачем було передано, а відповідачем, в свою чергу, прийнято в строкове платне користування вказане в п.1.1. договору приміщення, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі державного нерухомого майна від 02.12.2012 р.

Відповідно до положень п. 3.1.-3.3., 3.6. договору №41, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затв. постановою КМУ від 04.10.1995р. №786, становить без ПДВ за базовий місяць оренди листопад 2011 року 1824,32 грн. без ПДВ. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди березень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди листопад 2011 року на індекс інфляції за грудень 2011, січень, лютий березень 2012 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 50% до державного бюджету на рахунок визначений ДКСУ, а саме: одержувач коштів Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку -31114092702002 (код 22080300); - 50% на рахунок балансоутримувача.

24.04.2015 р. укладено договір про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна №41 від 02.03.2012 р. щодо вартості орендованого майна, орендної плати та строку чинності договору.

Відповідно до п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. (п.3.8 договору)

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, предметом стягнення у даній справі являється, зокрема заборгованість з орендної плати, пені та штрафу, які підлягають сплаті на рахунок балансоутримувача (50%).

У відповідності до п.5.3. договору оренди, орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Львівської області від 07.09.2016р. у справі №914/1813/16 розірвано договір оренди нерухомого державного майна №41 від 02.03.2012 р. Зазначене рішення суду сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 23.09.2016 р. Згідно акту приймання-передавання від 30.09.2016 р., об'єкт оренди за договором було повернуто ТОВ Лєрой Груп його балансоутримувачу.

Однак, як вбачається з долучених до позовної заяви розрахунків, незважаючи на припинення договірних відносин, орендар зобов'язань за договором оренди (в частині внесення орендної плати) належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 38013,91 грн., (29628,60 грн. - заборгованість з орендної плати, 3592,27 грн. - пеня, 2962,86 грн. - штраф, 372,25 грн. - 3% річних, 1457,93 грн. - втрат від інфляції), яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до п.2.2.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача встановлено, що орендар не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем вносить плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування та ремонт будівлі, сплату земельного податку відповідно до загальної площі приміщень, а також на комунальні послуги згідно з рахуном балансоутримувача. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Претензією №18-03/192 від 06.05.2016 р. та №18-03/279 від 04.11.2016 р. відповідача повідомлено про допущену заборгованість з орендної плати та витрат балансоутримувача. Однак такі залишені з боку відповідача без відповіді та задоволеня.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем за договором про відшкодування витрат становить 2319,91грн., з них 1797,86 грн. - основна заборгованість, 326,23 грн. - пені, 43,16 грн. - 3% річних та 152,66 грн. - інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору №41 оренди нерухомого державного майна від 02.03.2012 року. та договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №75/1 від 02.03.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв у користування за плату нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення №33, загальною площею 76,4 кв.м., що знаходиться на другому поверсі 2-поверхової будівлі (реєстровий номер 02361400.1.АААДЕЖ045) за адресою: Львівська область, місто Городок, майдан Гайдамаків, 25-26.

В силу приписів ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обовязків орендаря у зобовязанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати. Такий обов'язок визначається також частиною 3 статті 18, частиною 1 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , статтею 286 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.09.2016 р. у справі №914/1813/16 розірвано договір оренди нерухомого державного майна №41 від 02.03.2012 р. Зазначене рішення суду сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 23.09.2016 р. Згідно акту приймання-передавання від 30.09.2016 р., об'єкт оренди за договором було повернуто ТОВ Лєрой Груп його балансоутримувачу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв у користування приміщення, проте у порушення умов пунктів 5.3 та 3.6 договору оренди та п.2.2.3 договору про відшкодування витрат не проводив оплати за користування ним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 29628,60 грн. основного боргу за договором оренди та 1797,86 грн. за договором про відшкодування витрат є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 3.7 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений, відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України).

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в розмірі 3592,27 грн., суд прийшов до висновку, що така підлягає стягненню з відповідача частково, а саме 3564,74 грн.

Відповідо до абз 2 п.2.2.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в розмірі 326,23 грн., суд прийшов до висновку, що така підлягає стягненню з відповідача частково - 326,10 грн.

Згідно з пунктом 3.8 договору №41 орендар сплачує штраф у розмірі 10% заборгованості у випадку, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менш, ніж три місяці. За таких обставин, коли сторонами погоджено таку форму відповідальності за неналежне виконання умов договору оренди, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 2 962,86 грн. штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим, суд зазначає, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові ВГС України №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.п.3.1, 4.1 зазначеної вище постанови Пленуму ВГС України).

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних та інфляційних втрат, у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків та моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, що становить 110,19 грн. - 3% річних та 390,01 грн. - втрат від інфляції та підлягає до задоволення та стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

При цьому за умовами ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, не надано суду інших доказів, які би свідчили про належне виконання зобов'язання та не встановлено інших обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.33, 34, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лєрой груп (79024, м.Львів, вул.Б.Хмельницького, будинок 176; ідентифікаційний код 37162499) на користь Головного управління статистики у Львівській області (79019, м.Львів, пр-т В.Чорновола, 4; ідентифікаційний код 02361400) 31426,46 грн. - основного боргу, 3890,84 грн. - пені, 2 962,86 грн. - штрафу, 110,19 грн. - 3% річних, 390,01 грн. - втрат від інфляції та 1324,92 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати, відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 20.02.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 27.02.2017 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.