Рішення

від 27.02.2017 по справі 127/189/17-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/189/17-ц

Провадження № 2/127/1678/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Тонкопій Ю.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП в сумі 212 212, 27 гривень.

Позов мотивований тим, що 12.07.2016 року о 12.30 год. в м. Вінниця по вул. Чорновола, 5 водій ОСОБА_2 в порушення вимог п.10.4 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2 (який належить позивачеві), під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали технічні пошкодження.

Вина відповідача ОСОБА_2 в скоєному пошкодженні транспортного засобу позивача внаслідок порушення відповідачем ПДР підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 12.07.2016 року, схемою ДТП, письмовими поясненнями самого правопорушника ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_3, а також Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2016 року в справі № 127/15391/16-п про притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, яка набула законної сили 20.09.2016 року .

Винний в скоєному ДТП водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 за будь-яких обставин несе обов'язок перед позивачем на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, який належить позивачеві, як на підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України, так і згідно п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України.

Розмір заподіяної відповідачем позивачеві шкоди, згідно доводів останнього становить 212 212, 27 гривень, з яких: 210 968, 23 гривень - розмір матеріального збитку, завданого автомобілю, 740, 04 гривень - вартість товарознавчого дослідження, 504, 00 гривень - вартість оплачених позивачем робіт з пошуку несправностей пошкодженого автомобіля.

На момент ДТП відповідач не мав поліса загальнообов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, в зв'язку з чим жодних страхових відшкодувань позивачеві не виплачувалось.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов в повному обсязі. Зазначив, що їздив без полісу з весни, оскільки дія попереднього закінчилась, автомобіль належить йому особисто. На сьогоднішній день матеріальну шкоду позивачу не відшкодував, оскільки працює водієм в КП Ековін Вінницької міської ради та отримує заробітну плату в розмірі 3500 грн. Також відповідач повідомив, що був присутній під час складання дефектної відомості та згоден з пошкодженнями, що наведені у даній відомості.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.07.2016 року о 12.30 год. в м. Вінниця по вул. Чорновола, 5 водій ОСОБА_2, в порушення вимог п.10.4 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали технічні пошкодження.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2016 року (справа № 127/15391/16-п) визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та його піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 5)

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У цьому зв'язку суд зауважує, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, така постанова є обов'язковою для суду в частині з'ясування питань чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи даний позов, який випливає з обставин справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі перевіряти обставини ДТП, обговорювати вину особи і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до ДТП, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування, на що неодноразово у своїх рішеннях звертали увагу Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Внаслідок протиправних дій відповідача автомобіль позивача отримав пошкодження, перелік яких наведено у дефектній відомості від 21.07.2016 року з якими погодились як відповідач так і позивач, про що ними проставлено свої підписи у наведеній відомості. (а.с. 39).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної безпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утримання транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Приймаючи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відповідно ст.1188 ЦК України, повинен нести відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду з його вини в наслідок ДТП.

Таким чином, обов'язок відшкодувати позивачеві матеріальну шкоду покладається на відповідача, оскільки він керував автомобілем НОМЕР_4, 1990 р.в., який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. (а.с. 7-8)

Вина відповідача доводиться постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2016 року (справа № 127/15391/16-п), якою відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, схемою ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 5-6, 9-11).

Пунктом 32.7 статті 32 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів чітко встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Натомість у ОСОБА_4 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, міститься поняття втрата товарної вартості транспортного засобу , а поняття втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу не використовується.

Системний аналіз пункту 32.7 статті 32 указаного Закону, статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 зазначеної ОСОБА_4 дає можливість дійти висновків, відповідно до яких власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Матеріалами справи встановлено, що дії відповідача є неправомірними, зокрема останнім було допущено порушення Правил дорожнього руху; наявний безпосередній причинно - наслідковий зв'язок протиправних дій та негативних наслідків, що проявилось у пошкодженні автомобіля, встановленою є також вина відповідача, що підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області.

Враховуючи викладене вище, суд приймає до уваги те, що за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 1971/16-21 встановлено, що втрата товарної вартості автомобіля позивача через ДТП становить 10 595, 33 грн., а тому саме такий розмір відшкодування товарної вартості є реальним та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 та користь позивача.

Розмір завданої позивачу матеріальної шкоди доводиться висновком № 1971/16-21 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 27.07.2016 року, складеного експертом Вінницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз в присутності позивача та відповідача. Згідно даного висновку сума завданого позивачу збитку станом на березень 2016 року становить 210 968, 23 гривень (з врахуванням втрати товарної вартості автомобіля - 10 595, 33 гривень). (а.с. 18-39).

Суд приймає в якості доказу вказаний висновок авто товарознавчого дослідження оскільки як сторона позивача так і сторона відповідача погодились з тим розміром реальних збитків та втрати товарної вартості, що в ньому наведено.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_2 - ОСОБА_3 в розмірі 210 968, 23 гривень.

Щодо стягнення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 740, 04 гривень та витрат, пов'язаних з проведенням робіт з пошуку несправностей пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, то зазначена вимога не підлягає задоволенню з тих підстав, що вказані витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України. При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вказані витрати здійснені позивачем особисто для забезпечення доказів по справі та також не є судовими витратами, відповідно до положень ст. 79 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, а саме на 99,41%, пропорційно до задоволеної частини вимог з відповідача підлягає і стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2109, 62 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 22, ч. 1 ст. 1166, ч. 1, ч. 2 ст. 1187, ст. 1188 ЦК України , ст.ст. 10, 11, 57-61, 79, 81, 88, ч. 4 ст. 174, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІДН НОМЕР_5, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в розмірі 210 968,23 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІДН НОМЕР_5, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судовий збір в розмірі 2109,62 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Вінницький міський суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: