Рішення

від 16.02.2017 по справі 309/4460/16-ц

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/4460/16-ц

Провадження № 2/309/398/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кемінь В.Д.

при секретарі судового засідання Плиска Т.Ю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до Монастирецької сільської ради, третя особа без самостійних вимог: Хустська державна нотаріальна контора Хустського нотаріального округу про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Монастирецької сільської ради Хустського району, третя особа без самостійних вимог: Хустська державна нотаріальна контора Хустського нотаріального округу про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, а саме на земельну ділянку кадастровий №2125385600:03:001:0013. Позов ОСОБА_1 мотивує тим, що 03 серпня 1996 року помер її чоловік ОСОБА_2. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина на його домоволодіння №587 в с. Монастирець Хустського району та прилеглу до нього земельну ділянку площею 0,1314 га, яка була надана у власність померлому згідно рішення 18-ої сесії 21 скликання Монастирецької сільської ради від 11.10.1993 року. У відповідності до ст.1218 ЦК України до спадщини увійшли всі права та обов'язки що належали померлому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На правах власника її померлий чоловік володів житловим будинком №587 в с. Монатсирець та земельною ділянкою до нього розміром 0,1314 га. Фактичний розмір земельної ділянки встановлений за виготовленою технічною документацією та підтверджений витягом з ДЗК від 27.10.2016 року, виданим Управлінням Держгеокадастру у Хустському районі. У відповідності та на підставах визначених ст.ст. 1261-1265,1268, вона фактично як спадкоємець першої черги після смерті чоловіка, прийняла спадщину на майно покійного, про що отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок №587 в с. Монастирець Хустського району, який не завершений будівництвом. Однак, на земельну ділянку при житті її чоловік не виготовив правовстановлюючий документ, внаслідок чого нотаріусом було відмовлено у оформленні спадщини на землю. Просила задовольнити її вимоги та визнати за нею право власності на земельну ділянку розташовану в с. Монастирець №587, Хустського району, площею 0,1314 га, яка була надана у власність померлому ОСОБА_2 згідно рішення 18-ої сесії 21 скликання Монастирецької сільської ради від 11.10.1993 року.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не з'явилися, подали до суду заяву в якій просили суд розглядати справу у їхній відсутності. Позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява за підписом Монастирецького сільського голови ОСОБА_4, в якій вона просить суд розглядати справу у відсутності представника Монастрецької сільської ради, не заперечуючи проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, за підписом завідуючої Хустської ДНК до суду подано лист про розглядати справу без участі представника нотаріальної контори, залишивши вирішення даного питання на розсуд суду.

Відповідно до ст.158, ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону, або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у зареєстрованому шлюбі до 03.05.1996 року, тобто до дня смерті останнього, за адресою с. Монастирець №587, Хустського району Закарпатської області.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №183 від 16.02.2012 року позивачка ОСОБА_1 успадкувала житловий будинок незавершений будівництвом за №587 в с. Монастирець, Хустського району Закарпатської області. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1314 га, яка була надана у власність померлому ОСОБА_2 згідно рішення 18-ої сесії 21 скликання Монастирецької сільської ради від 11.10.1993 року, для будівництва та обслуговування житлового будинку.

При житті ОСОБА_2 не завершив оформлення права власності на земельну ділянку, та не оформив державного акту на право власності на землю, внаслідок чого позивачка під час оформлення свідоцтва про спадщину була позбавлена можливості зареєструвати своє право на земельну ділянку.

Свідоцтвом про смерть а/з №33 від 06.05.1996 року, стверджується, що чоловік позивачки ОСОБА_2 помер 03 серпня 1996 року.

Вступивши фактично в управління спадковим майном, після смерті чоловіка, оформити юридично свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий №2125385600:03:001:0013, позивачка не має можливості, оскільки при житті її чоловік ОСОБА_2 не оформив та не реєстрував право власності на земельну ділянку.

З наведених вище обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частиною 3 ст.1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до Протоколу № 11 Європейської конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном підлягає судовому захисту. Поновлення прав позивача суд вважає можливим шляхом визнання за ним права на реєстрацію права власності.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.10.60,61,197,209,212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 392,1225,1296 ЦК України, ст. 125 Земельного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, 27.11.1969 р. н. право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку кадастровий №2125385600:03:001:0013, площею 0,1314 га, розташовану за адресою: с. Монастирець №587, Хустського району, яка була надана у власність померлому ОСОБА_2 згідно рішення 18-ої сесії 21 скликання Монастирецької сільської ради від 11.10.1993 року.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Хустського

районного суду: підпис ОСОБА_5

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_5