Постанова

від 20.02.2017 по справі 813/4201/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року справа № 813/4201/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

за участю:

представники позивача Кіт У.В., Пишненко Л.В.,

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Берлин" до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Франківське відділення) про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в:

приватне підприємство "Берлин" (далі - позивач, ПП "Берлин") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Франківське відділення) (далі - відповідача, Залізнична ОДПІ) у Львівській області, у якому згідно уточнених позовних вимог просить суд визнати незаконними дії державної податкової інспекції у Франківському районі по нарахуванню пені в розмірі 18037,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ПП "Берлин" є платником ПДВ на загальних підставах. Підприємство з моменту заснування обслуговувалось в АТ Банк Фінанси та кредит і справно сплачувало податки та збори до державного бюджету. Зазначає, що 30.01.2015 ПП "Берлин" направило платіжні доручення на сплату ПДВ за грудень 2014 року, проте дані платіжні доручення не дійшли до державного бюджету, пропри те, що сума на розрахунковому рахунку ПП "Берлин" була достатньою для сплати ПДВ. Стверджує, що причиною цього стало невиконання АТ Банк Фінанси та кредит своїх зобов'язань перед позивачем щодо перерахування грошових коштів на рахунок Державного казначейства України.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заперечень на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

30.01.2015 позивач подав до ПАТ Банк Фінанси та Кредит , в якому він мав відкритий поточний рахунок № 26002020793301, платіжні доручення на оплату ПДВ від 30.01.2015 № 15 на суму 29213,00 грн, від 24.02.2015 № 34 на суму 10000 грн, від 24.02.2015 № 35 на суму 10000 грн, від 24.02.2015 № 36 на суму 10000 грн, від 24.02.2015 № 37 на суму 10000 грн, від 24.02.2015 № 38 на суму 10000 грн, від 24.02.2015 № 39 на суму 4813 грн, від 25.02.2015 № 42 на суму 10000 грн.

Дані платіжні доручення були одержані банком до виконання, що засвідчується відповідною відміткою банку на таких платіжних дорученнях. При цьому, з 01.02.2015 по 24.02.2015 залишок коштів на вказаному поточному рахунку позивача складав 528860,81 грн, тобто був достатнім для проведення банком операції з переказу коштів в рахунок оплати ПДВ за грудень 2014 року.

Однак за результатами одержання вказаних платіжних доручень ПАТ Банк Фінанси та Кредит без поважних причин не здійснив списання необхідних сум коштів з поточного рахунку позивача в оплату ПДВ, про що позивач повідомив відповідача своїми листами від 04.02.2015 № 6, від 04.03.2015 № 25.

12.02.2015 відповідач виставив позивачу податкову вимогу № 101-25 у якій зазначено, що станом на 10.02.2015 за товариством обліковується сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням по податку на додану вартість у розмірі 29133,05 грн.

02.02.2017 позивач звернувся до начальника ДПІ у Франківському районі м. Львова та начальника ДФС у Львівській області зі скаргами № 7 та № 8, у яких зазначає, що податковий борг ПП Берлин виник через невиконання Банком своїх зобов'язань по перерахуванню коштів ПП Берлин до Державного бюджету України, про що неодноразово повідомляло ДПІ Франківського району. ПП Берлин вважає незаконним нарахування неустойки за несвоєчасну сплату ПДВ, тому звернулось із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір суд виходив з такого.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 № 2346-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2346-III), банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п. 22.3, 22.4 ст. 22 цього Закону розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається, серед іншого, при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Згідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 129.7 ст. 129 цього Кодексу не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України (далі НБУ) економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Таким чином, за порушення строків зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україн", з вини банку, крім випадків, передбачених п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, установлених ст. 126 Податкового кодексу, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду.

При цьому, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Також законодавством закріплено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Порядок ведення контролюючим органом обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов'язання, встановлено Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.12.2010 № 953, що був зареєстрований Міністерством юстиції України 27.12.2010 за № 1350/18645 та діяв до 10.06.2016.

Так, за змістом п. 2.10 вказаного Порядку встановлено, що за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів і інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, якщо таке несвоєчасне або неповне перерахування відбулось через порушення банком строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні пеня не нараховується.

Відповідно до п. 57.4 ст. 57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Наявними матеріалами підтверджується, а відповідачем не заперечується, ті обставини, що перерахування до бюджету не в повному обсязі сплаченої позивачем суми з податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 29133,05 грн відбулось через порушення банком строку зарахування податку до бюджету, встановленого Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Враховуючи наведене та ту обставину, що задекларована сума податку була фактично сплачена позивачем до бюджету не в повному обсязі, через порушення банком строків виконання документів на переказ, суд погоджується з доводами позивача про те, що притягнення до відповідальності у вигляді пені за неперерахування коштів до бюджету має бути застосовано саме у відношенні до такого банку, а тому дії відповідача по нарахуванню позивачу пені у розмірі 18037,91 грн у зв'язку з випадком несвоєчасної сплати податку на додану вартість за грудень 2014 року здійснено всупереч норм чинного законодавства.

Дані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, що наведені в ухвалі від 23.06.2015 № К/800/66648/14 і № К/800/665/15.

Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатами судового розгляду справи відповідачем не подано доказів, які б спростовували позовні вимоги та встановлені судом обставини, не доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, обгрунтовано та розсудливо, з урахуванням всіх необхідних обставин.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області щодо нарахування приватному підприємству "Берлин" (ЄДРПОУ 30918715) пені в сумі 18037,91 грн.

3. Судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят всім) грн 00 коп. присудити на користь приватного підприємства "Берлин" (ЄДРПОУ 30918715) за рахунок бюджетних асигнувань Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови складено 27.02.2017.