Постанова

від 28.02.2017 по справі 733/1886/16-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 733/1886/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Овчарик В.М.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ічнянського районного суду Черкаської області від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області щодо не застосування показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме з 2013, 2014 та 2015 роки, починаючи з 31.10.2016 року та зобов'язати останнє здійснити йому перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, а саме за 2013, 2014 та 2015 роки, що передбачено ст. 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування починаючи з 31 жовтня 2016 року.

Постановою Ічнянського районного суду Черкаської області від 19 січня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, перебуваю на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області та отримував пенсію за вислугою років відповідно до п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення із 19.03.2009 року.

31.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Відповідачем вказана заява була задоволена та призначено пенсію, однак, на думку позивача, дана пенсія була призначена всупереч ст. 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування оскільки застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2008 рік, а не за три роки, що передують року звернення, за призначенням пенсії.

Не погоджуючись із рішенням Відповідача, позивачем подано до управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі звернення із вимогою, застосування показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії тобто за 2013-2015р.р.

Листом Відповідача від 17.11.2016 № 22/02/Г-1 йому було відмовлено у застосуванні показника середньої заробітної плати по Україні за 2013-2015р.р., у зв'язку із тим, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Не погоджуючись із такими діями та висновками Управління пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області , позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при призначенні позивачу у 2009 році пенсії був застосований показник середньої заробітної плати за 2008 рік, тому правові підстави для перерахунку йому пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за період 2013-2015 роки відсутні, вказаний показник середньої заробітної плати застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його під час переведення з одного виду пенсії на інший є безпідставним, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до статті 51 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (надалі - Закон №1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.03.2003 (надалі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до приписів частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.03.2015 (справа №21-612а14).

Однак, як свідчать матеріали справи, позивачу вперше призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, зокрема статтею 55 Закону №1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Після призначення пенсії за вислугу років, ОСОБА_2 прийнято на посаду охоронця-опалювача Ічнянської районної державної адміністрації, та відповідно, останній сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Оскільки за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше у жовтні 2016 року, тому відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, а не частини другої статті 40 Закону №1058-IV.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 29.11.2016 (справа №133/476/15-а).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходи) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2013, 2014, 2015 роки), відтак позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходи) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2013, 2014, 2015 роки) згідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язання відповідача здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком з 31.10.2016 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2013, 2014, 2015 роки) підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов'язати відповідача подати протягом місяця з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення у даній справі, колегія суду зазначає таке.

Відповідно до частини першої ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, відтак з урахуванням характеру спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності у зобов'язанні відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що незастосування відповідачем показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2013, 2014, 2015 роки) при призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком є порушенням охоронюваних законом прав та інтересів останнього.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховано всі обставини справи, тому існують підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 6 ст. 94 КАС України закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з Управління за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в сумі 1157,53 грн., сплачених згідно квитанцій від 01.12.2016 року №92 на суму 551,20 грн. та від 27.01.2017 року №23 на суму 606,33 грн.

Керуючись ст. 41, 160, 183, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Ічнянського районного суду Черкаської області від 19 січня 2017 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області щодо відмови в призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходи) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2013, 2014, 2015 роки) згідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до поданої заяви від 31.10.2016 року.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області здійснити призначення та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком з 31.10.2016 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2013, 2014, 2015 роки) відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області (16703, Чернігівська обл., м. Ічня, вул. Г.Коваля, 12а, код ЄДРПОУ 14248815) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1157 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) гривень 53 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.