Ухвала

від 21.02.2017 по справі 820/4260/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 р.Справа № 820/4260/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016р. по справі № 820/4260/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків"

до Державної фіскальної служби України, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000202202 від 12 березня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9326333,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4663166,50 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000212202 від 12 березня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 849756,40 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 212439,10 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000222202 від 12 березня 2016 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб;

- скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 20 липня 2016 року №15584/6/99-99-11-02-01-15 про результати розгляду повторної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ- Харків".

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкові повідомлення-рішення №0000202202, №0000212202, №0000222202 від 12 березня 2016 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС та рішення від 20 липня 2016 року № 15584/6/99-99-11-02-01-15 Державної фіскальної служби України є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" до Державної фіскальної служби України, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000202202 від 12.03.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9326333,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4663166,50 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000212202 від 12.03.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 849756,40 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 212439,10 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000222202 від 12.03.2016 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" (код ЄДРПОУ - 33816944) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 225790 (двісті двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 73 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (код ЄДРПОУ- 39779935). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що при винесенні рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано та враховано не всі обставини, що мають значення для справи, зазначає, що рішення ухвалене без надання вірної правової оцінки обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Посилається на обставини встановлені в ході перевірки. Додатково надають відповіді компетентних осіб щодо не віднесення спірних товарів до медичних виробів.

Представник Державної фіскальної служби України в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, а саме телефаксом. Стаття 38 КАС України передбачає вручення судової повістки на номер факсу (телефаксу), що вважається повідомленням належним чином.

Представники Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В частині відмови в позові постанова не оскаржена.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову виходячи з таких підстав.

Щодо фактичних обставин справи спір відсутній.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на підставі направлень №187, №188, №189, №190, №191, №198, №201 проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" (код ЄДРПОУ 33816944) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 23.02.2016 року №13/28-09-22-02-04/33816944.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків":

- п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 9326333 грн., в т.ч. по періодах: липень 2014 р. - 3053211 грн. серпень 2014 р. - 4287386 грн., вересень 2014 р. - 1985736 грн.;

- пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1.1 ст. 163 пп. 164.2.19 п.164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України занижено податок з доходу фізичних осіб у сумі 849756,40 грн. в т.ч. по періодах: січень 2014 р. - 849756,40 грн.

- п. 176.2 (б) ст. 176 Податкового кодексу України а саме: неподання, подання з помилками податкової звітності за ф. 1-ДФ за 1 кв. 2014 р. про суми нарахованих (виплачених, наданих) доходів та утриманого (сплаченого) з них податку;

- п. 13 розділу ІІІ "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість" затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 р. №678, а саме не надання "Повідомлення про делегування філіям (структурним підрозділам) права виписки податкових накладних та ведення частини реєстру, отриманих та виданих податкових накладних".

Підприємством позивача були надані заперечення на акт 23.02.2016 року №13/28-09-22-02-04/33816944 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС розглянуто заперечення та рішенням висновки викладені в акті перевірки залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки від 23.02.2016 року №13/28-09-22-02-04/33816944 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000212202 від 12 березня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 849756,40 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 212439,10 грн.;

- №0000212202 від 12 березня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 849756,40 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 212439,10 грн.;

- №0000222202 від 12 березня 2016 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,0 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивачем подано скаргу до МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 13.05.2016 року №10783/10/28-10-10-4-33 про залишення податкових повідомлень-рішень без змін, а скарги без задоволення.

Скориставшись своїм правом ТОВ "СТВ-Харків" звернулось зі скаргою від 23.05.2016 року до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.05.2016 №11608/99-99-11-02-01-15 строк розгляду зазначеної скарги продовжено до 21.07.2016 р. (включно).

За результатами розгляду повторної скарги рішенням Державної фіскальної служби України від 20 липня 2016 року №15584/6/99-99-11-02-01-15 податкові повідомлення-рішення від 12.03.2016 р. №0000202202, №0000212202, №0000222202 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС та рішення МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 13.05.2016 р. №10783/10/28-10-10-4-33 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу ТОВ "СТВ- Харків" - без задоволення.

Щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000202202, №0000212202, №0000222202 від 12 березня 2016 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, колегією суддів встановлено наступне.

Податкові повідомлення-рішення від 12.03.2016 року №0000212202, №0000222202 прийняті у зв'язку з порушенням ТОВ "СТВ-Харків" пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1.1 ст. 163 пп. 164.2.19 п.164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 (б) ст.176 Податкового кодексу України.

22.03.2011 року між ТОВ "СТВ-Харків" (в якості продавця) при посередництві ТОВ "Українська фінансова компанія "Респект" (в якості повіреного продавця) та Ткаченко В.З. (в якості покупця) укладено договір купівлі-продажу векселів №Б1103-2-1.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець сплатити та прийняти вказаний нижче вексель (далі - цінні папери) на умовах, передбаченим цим договором: кількість - 1, вид векселя - простий, найменування векселедавця - ТОВ "СТВ-Харків", серія та номер векселя - АА 0916438, дата складання векселя - 17.03.2011 р., термін сплати векселю - по пред'явленню після 21.03.2011 р., номінальна та договірна вартість векселя - 5000000,0 грн.

Згідно акту прийому-передачі векселів 22.03.2011 року продавець передав, а покупець прийняв наступний вексель кількість - 1, вид векселя - простий, найменування векселедавця - ТОВ "СТВ-Харків", серія та номер векселя - АА 0916438, дата складання векселя - 17.03.2011 р., термін сплати векселю - по пред'явленню після 21.03.2011 р., номінальна та договірна вартість векселя - 5000000,0 грн.

16.03.2012 року між ТОВ "СТВ-Харків" (в якості векселедавця) та Ткаченко В.З. (в якості векселеотримувача) укладено угоду про встановлення терміну сплати за векселем.

Відповідно до п. 2 угоди від 16.03.2012 року сторони погодились продовжити термін сплати за векселем та визначити його як по пред'явленню після 20.01.2013 р.

У зв'язку з направленою вимогою про сплату векселя та актом пред'явлення векселю до платежу ТОВ "СТВ-Харків" перераховано на користь Ткаченко В.З. грошові кошти у сумі 5000000,0 грн..

Проте, на думку контролюючого органу ТОВ "СТВ-Харків" не виконано функції податкового агента, а саме: не нараховано, не утримано та не сплачено податок з доходів, фізичних осіб по операції з виплати доходу за векселем фізичній особі Ткаченко В.З. та не внесено данні щодо такої операції до податкового розрахунку за формою 1-ДФ за 1 квартал 2014 року.

У відповідності до п. п. 163.1.1 п. 163. 1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Положеннями п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України визначені доходи платника податку, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Відповідно до пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Положеннями пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У відповідності до п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Положеннями пункту 176.2 (б) ст. 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до Податкового Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Податковим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Проте, колегія суддів не погоджується з позицією контролюючого органу з огляду на наступне.

Положеннями пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Відповідно до пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України для цілей цього пункту:

а) термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом;

б) термін "пакет цінних паперів" означає окремий цінний папір, фондовий та товарний дериватив, а також сукупність ідентичних цінних паперів чи фондових та товарних деривативів;

в) термін "ідентичний цінний папір чи дериватив" означає цінні папери чи деривативи, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що вексель цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Таким чином, вексель підпадає під дію пункту 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України.

За змістом пп. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу). Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті.

Отже, для цілей оподаткування ПДФО інвестиційних доходів, Податковий кодекс України визначає податкових агентів лише для таких операцій за участю професійних торгівців цінними паперами. В усіх інших випадках нарахування та сплата податку відбувається платником (фізичною особою) самостійно, а не через податкового агента.

В даному випадку підприємство позивача не є професійним торговцем цінними паперами, тому не може бути податковим агентом.

З огляду на вищевказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність прийнятих Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС податкових повідомлень-рішень від 12.03.2016 року №0000212202, №0000222202.

Щодо частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2016 р. №0000202202, що прийняте за порушення ТОВ "СТВ-Харків" п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, колегією суддів встановлено наступне.

Контролюючим органом в акті перевірки вказано, що позивачем неправомірно (необґрунтовано) застосовано пільги з податку на додану вартість за ставкою 7 % замість 20 % при реалізації памперсів та жіночих гігієнічних засобів в період з 02.07.2014 р. по 10.09.2014 р.

Вказаний вище висновок податкової інспекції ґрунтується на недостатності самого лише свідоцтва про реєстрацію медичного виробу для застосування 7% ставки ПДВ, його неприйняття відповідачем. Для такого застосування, на думку контролюючого органу, потрібно також надати документи на відповідність виробів визначенню із Технічного регламенту, який затверджений Постановою КМУ від 02.10.2013 р. №753.

Положеннями п. 1 Переліку №216 визначено, що до такого належать медичні вироби, для визначення яких вживається, зокрема термін "медичний виріб" - у значенні, наведеному у пп. 9 п.2 "Технічного регламенту щодо медичних виробів", затвердженого постановою КМУ від 02.10.2013 р. №753.

Відповідно до пп. 9 п. 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.

Згідно з п. 3 Переліку №216 документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів, є:

1) свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу (далі - Свідоцтво) або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу - для виробів, які пройшли процедуру державної реєстрації в установленому порядку;

2) декларація про відповідність - для медичних виробів, які пройшли процедуру оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом, "Технічним регламентом щодо медичних виробів для діагностики in vitro", затвердженим постановою КМУ від 02.10.2013 №754 (далі - Технічний регламент №754), та "Технічним регламентом щодо активних медичних виробів, які імплантують", затвердженим постановою КМУ від 02.10.2013 №755 (далі - Технічний регламент №755);

3) заява про медичні вироби особливого призначення - для медичних виробів, виготовлених на замовлення або призначених для оцінки характеристик, відповідно до Технічного регламенту, Технічного регламенту №754 та Технічного регламенту №755.

Слід вказати, що на всі дитячі підгузки та засоби жіночої гігієни, що реалізовані підприємством позивача у спірному періоді Державною службою з лікарських засобів видані свідоцтва про їх реєстрацію, як медичних виробів.

Зазначене свідоцтво не є скасованим, отже є чинним, що відповідачем не спростовано.

Чинним законодавством не передбачено обов'язкового отримання, у разі наявності свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу, декларації про відповідність отже і проходження процедури оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом щодо медичних виробів, чи перереєстрацію свідоцтв.

Листом Державної фіскальної служби України від 19.08.2014 р. №2316/7/99-99-19-03-02-17(якій діяв до 9 жовтня 2014 та визнаний ДФС недійсним в зв'язку зі змінами законодавства) роз'яснено платникам податків, що Перелік №216 набрав чинності з 02.07.2014 р., при здійсненні із зазначеної дати митного оформлення медичних виробів, які ввозяться на митну територію України і на які є свідоцтво про їх державну реєстрацію, ПДВ нараховується за ставкою 7 відсотків. При цьому відсутність декларації про відповідність та/або заяви про медичні вироби особливого призначення за умови наявності діючого свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів не може бути підставою для відмови в застосуванні ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків.

Механізм проведення державної реєстрації медичної техніки та медичних виробів визначає "Порядок державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення", затверджений постановою КМУ від 09.11.2004 р. №1497.

Положеннями п. 2 Порядку №1497 передбачено, що термін "медичні вироби", що використовуються у цьому Порядку, має таке значення - прилади, комплекси, системи, обладнання, апарати, інструменти, пристрої, імплантанти, приладдя, матеріали або інші вироби, в тому числі інвазивні медичні вироби; медичні вироби для діагностики in vitro; медичні вироби, що не досягають основної передбачуваної мети в організмі людини або на ньому за допомогою фармакологічних, імунобіологічних або метаболічних засобів, але функціям яких такі вироби можуть сприяти; медичні вироби, які використовуються як окремо, так і в поєднанні між собою, включаючи програмні засоби, необхідні для їх належного використання, з метою забезпечення: профілактики, діагностики, лікування, спостереження або полегшення стану пацієнта у разі захворювання, травми, каліцтва або їх компенсації; дослідження, заміни або видозмінювання структури (анатомії) органів, тканин чи фізіологічних процесів; контролю процесу запліднення.

Відповідно до пунктів 11 та 12 цього Порядку на підставі розгляду висновків експертизи (випробувань) та рекомендацій дорадчого органу у сфері державної реєстрації Держлікслужба приймає рішення про реєстрацію медичних виробів або про відмову в їх реєстрації. На підставі рішення про державну реєстрацію медичні вироби включаються до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, що ведеться Держлікслужбою, а заявнику видається свідоцтво про державну реєстрацію медичних виробів за зразком згідно з додатком. Свідоцтво може мати додатки, у яких зазначаються модифікації медичних виробів та комплектувальні вироби.

Постанова №216 від 01.07.2014 р. набрала чинності в перехідний період, протягом якого продовжувала діяти процедура державної реєстрації медичних виробів (згідно з Постановою №1497), Тобто отримання свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів здійснювалося у спірний період відповідно вимог Постанови №1497, і отримані на підставі цієї Постанови свідоцтва є підставою віднесення товарів до медичних виробів.

Оскільки всі спірні вироби були зареєстровані згідно з Постановою №1497, то така обставина давала підстави застосовувати ставку ПДВ 7% при їх поставці позивачем.

Положеннями п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в)7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за. Переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 12.03.2016 р. №0000202202 підлягає скасуванню, а позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень задоволенню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо інших вимог, які не задоволені судом, то апеляційна скарга не містить доводів неправомірності рішення суду, в скарзі відповідач вказує лише щодо неправомірності рішення в частині задоволення позову, а позивачем в цій частині постанова не оскаржена.

Також колегія суддів зазначає, що надані відповідачем листи компетентних посадових осіб, щодо не віднесення до медичних виробів спірних товарів, з посиланням на їх отримання після рішення суду, жодним чином не впливає на вирішення справи, оскільки не спростовує факт наявності та данні свідоцтв про державну реєстрацію медичних виробів. При цьому колегія суддів звертає увагу, що з свого боку позивачем надано декларацією відповідності жіночих гігієнічних прокладок Технічному регламенту № 753, Протокол клінічного оцінювання медичних виробів від 10.09.2015 р., звіт клінічного оцінювання зразків медичного виробу від 10.09.2015 р., рішення ДП "Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя" від 18.09.2015 р. № 3/8-а-5105, від 01.09.2015 р., звіт Асоціації неонатологів України від 04.06.2015 р. №62, звіт Інституту педіатрії, акушерства та гінекології Національної академії медичних наук України від 16.10.2015 р. № 01-11/602.

Суд звертає увагу, що декларація, на відміну від листів, згідно Технічного регламенту є документом підтверджуючим віднесення товару до медичних виробів, а інші містять дослідження властивостей виробів.

Крім того колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 року задоволено клопотання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС. Відстрочено Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС сплату судового збору до винесення рішення по суті. В зв'язку з чим, відповідна сума збору підлягає стягненню до бюджету.

Керуючись ст. 94 КАС України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС в судовий збір у розмірі виходячи з характеру спору, кількості оскаржених податкових повідомлень рішень 249 885 грн. 60 коп..

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.94, 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016р. по справі № 820/4260/16 залишити без змін.

Стягнути на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (банківські реквізити отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк ГУДКУ у Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС (код ЄДРПОУ 39779935) судовий збір у розмірі 249 885 грн. 60 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2017 р.