Ухвала

від 21.02.2017 по справі 10/40

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року м. Київ К/800/18714/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Бухтіярова І.О. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року

у справі № 10/40

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

за участю Прокуратури Подільського району м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (далі - позивач, ТОВ "ТехНова") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2013 року скасовано та постановлено нову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2007 року № 0000802310/0 та від 24 грудня 2007 року № 0000802310/1.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю ТехНова при взаємовідносинах з ТОВ Енергохолдинг за період з 01.04.2004 р. по 01.03.2005 р., за результатами якої складено акт від 27.11.2007 року №187/23-708/24100060.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 571 651 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2007 р. №0000802310/0 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на сумі 1 750 925,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 1 167 283,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 583 642,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято рішення від 21.12.2007 р. №24535/10/25-007, яким було залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення. Рішенням ДПА у м. Києві від 21.02.2008 р. №568/10/25-114 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.12.2007 р. №0000802310/1 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 750 925,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 1 167 283,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 583 642,00 грн.).

Суд першої інстанції погодився із такими висновками податкового органу та в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу та суду першої інстанції, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем ТОВ ТехНова (КЕП Чернігівська ТЕЦ , Покупець) та ТОВ Енергохолдинг (Продавець) було укладено Договір №01-01-05 купівлі-продажу природного газу від 05.11.2004 р.

У відповідності до п. 1.1 Договору №01-01-05 Продавець передає, а Покупець приймає й оплачує природний газ в період січень - грудень 2005 р. включно в об'ємі до 130 000 000,00 куб.м. Місячні об'єми газу погоджуються Сторонами окремо додатковими угодами на кожний місяць окремо.

Також, між позивачем ТОВ ТехНова (КЕП Чернігівська ТЕЦ , Покупець) та ТОВ Енергохолдинг (Продавець) було укладено Договір №02-05-04 купівлі-продажу природного газу від 05.11.2004 р.

У відповідності до п. 1.1 Договору №02-05-04 Продавець передає, а Покупець приймає й оплачує природний газ в період травень 2004 р. включно в об'ємі до 7 400 000,00 куб. м.

До Договору 02-05-04 сторонами було укладено Додаткові угоди.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, актами приймання-передачі природного газу, податковими накладними, банківськими виписками тощо.

Також судом апеляційної інстанції встановлено факт походження і транспортування спірного обсягу природного газу від TOB Енергохолдінг до КЕП Чергінівська ТЕЦ TOB фірми ТехНова .

Судом апеляційної інстанції надано оцінку висновку судово-економічної експертизи № 9305/9306 від 30.11.2009 року, відповідно до якої документально не підтверджуються висновки акта ДПІ, на підставі якого було прийнято оскаржувані у цій справі податкові-повідомлення рішення; документально і нормативно підтверджується правомірність включення Позивачем до податкового кредиту суми ПДВ за договірними відносинами з TOB Енергохолдинг .

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів (робіт та послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді І.О. Бухтіярова

Ю.І. Цвіркун