Рішення

від 18.01.2017 по справі 910/21709/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017Справа №910/21709/16

За позовом Приватного підприємства "Переяслав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтепло"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Стародуб Л.П. - за довіреністю від 15.12.2016 року

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 18 січня 2017 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Переяслав" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтепло" (відповідач) про стягнення 4 000,00 грн. основного боргу, 8 000,00 грн. неустойки, 368,00 грн. пені, 180,00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 20 на оренду приміщення від 07.11.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/21709/16. Розгляд справи призначено на 21.12.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року розгляд справи відкладено на 18.01.2017 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2014 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір № 20 на оренду приміщення (далі - договір або договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає приміщення цементного складу - 510 кв.м згідно акту прийому-передачі за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 37, в оренду.

Відповідно до п. 2.1. договору орендодавець передає орендарю в користування вказані площі протягом трьох робочих днів з дня підписання цього договору та оформляється актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.3. договору передача майна в оренду здійснюється з дня підписання акту прийому-передачі. В акті вказується технічний стан приміщення, характеристика приміщення на момент передачі об'єкта в оренду.

На виконання умов договору орендодавець передав об'єкт оренди, а орендар його прийняв, що підтверджує акт приймання-передачі об'єкта оренди від 07.11.2014 року.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата становить 4 000,00 грн. на місяць.

Відповідно до п.3.2. договору рахунки за орендну плату орендодавець видає орендарю не пізніше п'ятого числа поточного місяця, орендар повинен сплатити орендну плату до 20-го числа поточного місяця за наступний місяць.

У п.3.8. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахуванні орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки (включаючи день сплати), та сплачує щомісячно на орендну плату відсоток інфляції передбачений законодавством.

Згідно з п.5.4. договору орендар зобов'язується у разі припинення дії договору оренди, повернути орендодавцю орендоване майно не в гіршому стані, ніж отримано.

Повернення об'єкта оренди орендодавцю здійснюється з дня підписання акту здачі-приймання. В акті здачі-приймання вказується технічний стан приміщення, характеристика приміщення на момент повернення об'єкта орендодавцю. Орендар зобов'язаний повернути орендоване майно не в гіршому стані, ніж прийняв (п. 2.4. договору).

Внесення змін до договору можуть мати місце тільки за згодою сторін. В разі наміру розірвання договору інша сторона повинна бути попереджена за один місяць. Зміни та доповнення які вносяться в умови договору, розглядаються сторонами протягом місяця. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесення до нього змін не допускається (п. 10.3. договору).

Даний договір діє з 07 листопада 2014 року по 07 листопада 2015 року (п. 10.1. договору).

15.03.2016 року відповідач звернувся до позивача з листом, у якому повідомив про дострокове розірвання договору з 01.04.2016 року у зв'язку з відсутністю подальшої потреби у користуванні приміщенням, а також направив акт приймання-передачі (повернення) приміщення від 01.04.2016 року та додаткову угоду №1 від 01.04.2016 року до договору № 20 на оренду приміщення від 07.11.2014 року.

Листом від 04.04.2016 року позивач відмовився від підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення від 01.04.2016 року та додаткової угоди №1 від 01.04.2016 року до договору № 20 на оренду приміщення від 07.11.2014 року, у зв'язку із наявністю заборгованості орендаря зі сплати орендної плати за березень 2016 року та перебуванням орендованого приміщення в неналежному стані.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору №20 про оренду приміщення від 07.11.2014 року щодо здійснення сплати орендної плати за березень 2016 року та повернення об'єкта оренди, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 4 000,00 грн. основного боргу, 8 000,00 грн. неустойки, 368,00 грн. пені, 180,00 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

За ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу в орендне користування приміщення цементного складу - 510 кв.м за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 37, згідно акту прийому-передачі від 07.11.2014 року.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання орендаря щодо здійснення орендної плати за березень 2016 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка не спростована відповідачем, та становить 4 000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 000,00 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем заявлено до стягнення розмірі 368,00 грн. пені та 180,00 грн. інфляційних втрат.

Як встановлено судом, п.3.8. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахуванні орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки (включаючи день сплати), та сплачує щомісячно на орендну плату відсоток інфляції передбачений законодавством.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку розрахунків пені та інфляційних втрат позивача, суд дійшов висновку про їх правильність, у зв'язку із чим, з відповідача підлягає стягненню 368,00 грн. пені та 180,00 грн. інфляційних втрат.

В частині позовних вимог про стягнення 8 000,00 грн. неустойки суд відмовляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що повернення об'єкта оренди орендодавцю здійснюється з дня підписання акту здачі-приймання. В акті здачі-приймання вказується технічний стан приміщення, характеристика приміщення на момент повернення об'єкта орендодавцю. Орендар зобов'язаний повернути орендоване майно не в гіршому стані, ніж прийняв.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив орендодавцю акт приймання-передачі (повернення) приміщення від 01.04.2016 року, від писання якого позивач відмовився з підстав того, що об'єкт оренди знаходився в неналежному стані.

Обов'язки наймача у відносинах найму не обмежуються строком дії договору найму та існують після його припинення. Стаття 785 Цивільного кодексу України зобов'язує наймача у разі припинення договору найму повернути наймодавцеві річ. При цьому мова йдеться як про припинення договору найму в результаті закінчення строку його дії, так і про дострокове припинення договору на вимогу будь-якої із сторін.

Наймач зобов'язаний повернути орендовану річ наймодавцеві у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Зазначене положення корелює із обов'язком наймача користуватися річчю за її призначенням та не допускати погіршення стану речі. Оскільки об'єктом договору найму можуть бути тільки неспоживні речі, погіршення стану речі, яка перебувала в наймі, може бути викликано лише її нормальним зносом, тобто тим рівнем зносу, який мав би місце незалежно від того, хто здійснює користування річчю. Будь-який інший стан речі, яка повертається із користування, який не відповідає розумінню нормального зносу, повинен бути окремо обумовлений в договорі найму.

Разом тим, доказів того, що приміщення на момент складання акту приймання-передачі (повернення) приміщення від 01.04.2016 року знаходилось в неналежному стані матеріали справи не містять.

Враховуючи, положення ст. 785 Цивільного кодексу України, якими передбачено неустойку за несвоєчасне повернення наймачем речі, що відповідачем порушено не було, зважаючи на відсутність доказів обґрунтованої відмови позивача від приймання орендованого майна та підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення від 01.04.2016 року, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8 000,00 грн. неустойки.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтепло" (03058, м. Київ, вулиця Польова, будинок 61-А, офіс 21, ідентифікаційний код 38993517) на користь Приватного підприємства "Переяслав" (08431, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, село Дем'янці, ідентифікаційний код 13735720) грошові кошти: 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень) основного боргу, 368,00 грн. (триста шістдесят вісім гривень) пені, 180,00 грн. (сто вісімдесят гривень) інфляційних втрат та 499,45 грн. (чотириста дев'яносто дев'ять гривень 45 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/21709/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.02.2017 року.

Суддя Ю.В. Цюкало