Рішення

від 19.10.2016 по справі 910/17107/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016Справа №910/17107/16 За позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України

до Науково-інженерного центру матеріалів для зварювання і направлення ім. Є.О. Патона НАН України

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Тодорович В.П, - за довіреністю від 11.01.2016 року;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 19 жовтня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (позивач) до Науково-інженерного центру матеріалів для зварювання і направлення ім. Є.О. Патона НАН України (відповідач) про стягнення 29 240,90 грн. основного боргу, 4 364,56 грн. пені, 1 491,30 грн. інфляційних втрат, 685,56 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору про надання послуг № 1513 від 01.11.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/17107/16. Розгляд справи призначено на 19.10.2016 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2015 року позивачем (інститут) та відповідачем (НІЦ МЗН) укладено Договір № 1513 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого інститут надає послуги з енергозабезпечення, обслуговування ліфтів (інв. №№ 1604,1606), обслуговування інженерно - технічного зовнішніх мереж енергопостачання, систем вентиляції, мереж телефонного зв'язку, експлуатаційно-технічного обслуговування будівель, господарського обслуговування території та внутрішніх доріг, забезпечення внутрішньооб'єктового та пропускного режиму НІЦ МЗН, який розміщується за адресою: м. Київ, Горького, 56, приміщення в корпусах центрального матеріального складу та ФЕК, загальною площею 2 928,57 кв.м.

Відповідно до п. 1.2. Догвору НІЦ МЗН здійснює оплату за енергоресурси, послуги інженерно-технічного обслуговування зовнішніх мереж енергопостачання, систем вентиляції, мереж телефонного зв'язку, експлуатаційно-технічного обслуговування будівель, господарського обслуговування території та внутрішніх доріг, забезпечення внутрішньооб'єктового та пропускного режиму, обслуговуванню та ремонту ліфтів, плату земельного податку в порядку та розмірах, встановлених даним Договором.

Пунктом 11.2. Договору визначений обов'язок НІЦ МЗН своєчасно здійснювати згідно п.12.2, 12.3 цього Договору оплату вартості обслуговування та ремонту ліфтів (Додаток 4), земельного податку (Додаток 5), орієнтовної вартості енергоресурсів (Додаток 6), вартості фактично спожитих енергоресурсів, вартості інженерно-технічного, господарського та експлуатаційно-технічного обслуговування (Додаток 7).

Рахунки на оплату послуг (Додаток 5. Додаток 6. Додаток 7, Додаток 8) інститут надає не пізніше 10 числа попереднього до звітного місяця, як це встановлено п. 12.1. Договору.

Згідно з п. 12.3. Договору інститут станом на перше число кожного місяця здійснює

перерахунки (коригування) сум оплати по фактичному споживанню

енергоресурсів, що відображаються в рахунку, виставленому до 10 числа

місяця, наступного за звітним, та підлягає до сплати до 20 числа.

Відповідно до п. 12.2. Договору НІЦ МЗН здійснює оплату до 20 числа попереднього до звітного місяця згідно виставлених рахунків.

Розмір плати з відшкодування витрат за фактично спожиті НІЦ МЗН енергоресурси встановлюється відповідно до діючих тарифів енергопостачальних організацій (п. 12.4. Договору).

Згідно з п. 12.6. Договору за порушення НІЦ МЗН строків оплати стягується пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості на дату нарахування пені, включаючи день оплати.

Договір укладається на термін до 31.12.2015 року (п. 14.1. Договору).

Відповідач листом від 26.11.2016 року вих№26/08 звернувся до позивача з проханням призупинити надання послуг за Договором, у зв'язку із чим за погодженням сторін з 01.12.2015 року було призупинено надання відповідних послуг, а 31.12.2015 року Договір № 1513 від 01.11.2015 року припинив свою дію в силу п. 14.1. Договору.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №11/2015 від 30.11.2015 року на суму 50 588,00 грн.

На виконання п. 12.1. Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату наданих послуг №36460-1209/7 від 30.11.2015 року на суму 22 213,11 грн. та №36463-1209 від 30.11.2015 року на суму 7 027,78 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання Договору про надання послуг № 1513 від 01.11.2015 року щодо оплати наданих послуг, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 29 240,90 грн. основного боргу, 4 364,56 грн. пені, 1 491,30 грн. інфляційних втрат, 685,56 грн. 3% річних.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, позивач умови Договору щодо надання послуг з обслуговування інженерно - технічного зовнішніх мереж енергопостачання виконав, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №11/2015 від 30.11.2015 року на суму 50 588,00 грн.

Проте відповідач всупереч п.п. 11.2., 12.2. Договору своє зобов'язання з оплати вартості наданих послуг з утримання та обслуговування телекомунікаційного обладнання та сплати вартості земельного податку в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 29 240,90 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що строк оплати вартості наданих послуг згідно умов Договору настав, доказів оплати таких послуг в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з останнього 29 240,90 грн. (вартість послуг за листопад 2015 року) основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення 4 364,56 грн. пені за період з 21.12.2015 року по 20.05.2016 року.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку розрахунків пені позивача, суд дійшов висновку про його правильність, у зв'язку із чим, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 4 364,56 грн. за період з 21.12.2015 року по 20.05.2016 року.

Щодо позовних вимог про стягнення 1 491,30 грн. інфляційних втрат за період з січня 2016 року по травень 2015 року та 685,56 грн. 3% річних за період з 21.12.2015 по 31.08.2016 року, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у своєму відзиві зазначив про неправильність на його думку нарахування позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку із чим надав власний розрахунок, за яким стягненню підлягають 12 105,00 грн. та 1 617,53 грн. відповідно.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним, у зв'язку із чим стягненню з відповідача підлягає 1 491,30 грн. інфляційних втрат за період з січня 2016 року по травень 2015 року

Також, перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично невірним. За перерахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 612,86 грн. 3% річних за період з 21.12.2015 по 31.08.2016 року.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-інженерного центру матеріалів для зварювання і направлення ім. Є.О. Патона НАН України (03680, м. Київ, вулиця Боженка, будинок 11, ідентифікаційний код 32303097) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, вулиця Боженка, будинок 11, ідентифікаційний код 05416923) грошові кошти: 29 240,90 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті сорок гривень 90 копійок) основного боргу, 4 364,56 грн. (чотири тисячі триста шістдесят чотири гривні 56 копійок) пені, 1 491,30 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто одна гривня 30 копійок) інфляційних втрат, 612,86 (шістсот дванадцять гривень 86 копійок) грн. 3% річних та 1 375,20 грн. (одна тисяча триста сімдесят п'ять гривень 20 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/17107/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.02.2017 року.

СуддяЮ.В. Цюкало