Рішення

від 30.11.2016 по справі 910/20159/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2016Справа №910/20159/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Бабак Б.С. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 30 листопада 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява № 759 від 31.10.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (позивач) до Моторного (транспортного) страхового бюро України (відповідач) про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/20159/16. Розгляд справи призначено на 30.11.2016 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2013р. між ФОП ОСОБА_2 (за договором - новий кредитор) та ОСОБА_3 (за договором - первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв права вимоги, що виникли у первісного кредитора у зв'язку з фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Фольцваген Пассат , державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, відповідальність якого застрахована згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів від 21.12.2012р. № АЕ/0667682 в страховій компанії ПрАТ "СК "Лафорт".

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Крім того, 17.10.2013р. між позивачем (за договором - фактор) та ФОП ОСОБА_2 (за договором - клієнт) було укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 1/17-07/2013, відповідно до умов п.1.1 якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з Договору відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 17.10.2013р.

В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.3 договору).

Відповідно до п.1.3 договору, право, передане фактору клієнтом за цим договором, складає суму боргу в розмірі 9 643,91 грн.

За умовами п. 1.4 договору, зобов'язана особа (боржник):

- особа, що визнана винною у скоєнні ДТП - ОСОБА_4, страхова компанія: ПрАТ "СК "Лафорт" (код ЄДРПОУ 25005889);

- Моторно (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З огляду на вищевикладене та у зв'язку з невиплатою страховою компанією ПрАТ "СК "Лафорт" відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, позивач набув право грошової вимоги за зобов'язаннями до ПрАТ "СК "Лафорт".

22.01.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогою за № 35 від 22.01.2016р. про сплату грошових коштів в розмірі 9 643,91 грн., оскільки ПрАТ "СК "Лафорт" було ліквідовано як юридичну особу, у зв'язку з банкрутством. Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Станом на день подання позову, відповідач грошові кошти в рахунок погашення заборгованості з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП застрахованим транспортним засобом, позивачу не перерахувало, з огляду на що позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача 9 643,91 грн. боргу та санкції в сумі 3 161,84 грн.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 18.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/20063/13 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт".

Відповідно до ст. 20.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

За п. "ґ" ст. 41.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, саме встановлення факту недостатності коштів страхової компанії - учасника МТСБУ для задоволення вимог кредиторів та визнання його банкрутом та/або ліквідація є підставою для здійснення виплат МТСБУ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначено ст. 38 Закону, пунктами 2 та 9 ч. 1 якої, зокрема, встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, а виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених розділом 3 Закону "Ліквідаційна процедура".

В силу положень ч.ч. 1 та 2 ст. 41 Закону задоволення вимог кредиторів боржника забезпечує ліквідатор у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема такі повноваження:

- приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом. У даному разі, у порядку черговості передбаченої ч. 9 ст. 87 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника у будь-який час до закінчення ліквідаційної процедури має право одночасно задовольнити усі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів або надати боржнику грошові кошти, достатні для задоволення всіх вимог кредиторів, у порядку та на умовах, передбачених ст. 31 цього Закону.

Відповідно до ст. 46 вказаного Закону, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого, зокрема, додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Правовий аналіз наведених вище положень Закону свідчить про те, що факт відсутності майнових активів у визнаного банкрутом боржника та неможливість у зв'язку із цим здійснити розрахунок за його зобов'язаннями може підтверджуватись затвердженими ухвалою господарського суду звітом ліквідатора і ліквідаційним балансом, складеними за результатами проведення комплексу дій щодо пошуку, інвентаризації, оцінки майна боржника та задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної ст. 45 Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України №910/28653/14 від 11.08.2015, №910/5935/15-г від 22.07.2015, №910/5931/15-г від 11.08.2015, №910/5930/15-г від 29.07.2015.

Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 06.10.2015 у справі № 910/20063/13 затвердив реєстр вимог кредиторів станом на 06.10.2015р. в запропонованій редакції ліквідатора боржника, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс станом на 06.10.2015; ліквідував банкрута - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Лафорт", як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; припинив провадження у справі №910/20063/13. За змістом даної ухвали вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідмаси для погашення кредиторських вимог.

Таким чином, факт відсутності майнових активів у визнаного банкрутом страховика - ПАТ "СК "Лафорт" підтверджується затвердженими ухвалою господарського суду №910/20063/13 від 21.05.2014р. звітом ліквідатора і ліквідаційним балансом товариства.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014р. у справі № 910/20063/13 визнано кредитором ПрАТ "Страхова компанія "Лафорт" позивача, та визнано грошові вимоги ТОВ "Маркс-Капітал" до ПрАТ "Страхова компанія "Лафорт", зокрема, по договору факторингу № 1/17-07/2013 в розмірі 9 643,91 грн.

За таких умов, враховуючи норми діючого законодавства, суд дійшов висновку щодо покладення на МТСБУ обов'язку відшкодувати позивачу спричинену шкоду на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки однією з умов відшкодування МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, встановлених пунктом "ґ" статті 41.1 цього закону, є доведеність факту недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, за умови відсутності майнових активів у визнаного банкрутом боржника (страховика), та неможливості у зв'язку із цим здійснити розрахунок за його зобов'язаннями.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 599,17 грн. - пені з 03.02.2016р. по 15.09.2016р., 214,79 грн. - 3% річних та 347,88 грн. - інфляційні втрати за період з 03.02.2016р. по 31.10.2016р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 236,38 грн. пені, що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 9643.21 03.02.2016 - 03.03.2016 30 22.0000 % 0.120 %* 347.79 9643.21 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 568.05 9643.21 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 350.42 9643.21 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 265.58 9643.21 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 304.31 9643.21 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5000 % 0.085 %* 400.22 Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, задовольняє останні за розрахунками позивача, які є арифметично прийнятними.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 12 442,26 грн. з них основного боргу - 9 643,21 грн. (згідно п. 1. прохальної частини позову № 759 від 31.10.2016р.), пені - 2 236,38 грн., 3% річних - 214,79 грн. та індексу інфляції - 347,88 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 339,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу Українипокладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, бул. Русанівський, буд. 8; код ЄДРПОУ 21647131), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36020, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, буд. 14-А/22; код ЄДРПОУ 37686922, п/р 2650008684 в АБ Кліринговий Дім , МФО 300647), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 9 643,21 грн. (дев'ять тисяч шістсот сорок три гривні 21 копійка), пені - 2 236,38 грн. (дві тисячі двісті тридцять шість гривень 38 копійок), 3% річних - 214,79 грн. (двісті чотирнадцять гривень 79 копійок), індексу інфляції - 347,88 грн. (триста сорок сім гривень 88 копійок) та судові витрати - 1 339,00 грн. (одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/20159/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.02.2017р.

Суддя Ю.В. Цюкало