Рішення

від 20.02.2017 по справі 910/23386/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017Справа №910/23386/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інфо Транс Сервіс До Третя особа, позивача Третя особа, відповідача Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інкомстрах яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні Товариство з обмеженою відповідальністю Оптіма Лізинг яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні ОСОБА_1 Про стягнення страхового відшкодування, Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ходак А.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився,

від третьої особи-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфо Транс Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" про стягнення 34 075,13 грн - страхового відшкодування, .

Ухвалою суду від 23.12.2017 порушено провадження у справі №910/23386/16, розгляд справи призначено на 13.01.2017, залучено до участі у справі: в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Лізинг", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1.

10.01.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та від МТСБУ відповідь на запит суду.

В судовому засіданні 13.01.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 13.01.2017 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 13.01.2017 розгляд справи відкладено на 30.01.2017.

17.01.2017 до Господарського суд міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 30.01.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 30.01.2017 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 30.01.2017 розгляд справи відкладено на 20.02.2017.

08.02.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог попередніх ухвал суду.

В судовому засіданні 20.02.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача та третіх осіб в судове засідання 20.02.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача та третіх осіб.

В судовому засіданні 20.02.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2013 на вул. Зої Гайдай в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Skoda , реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки Chevrolet , реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1

Під час зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Skoda , реєстраційний номер НОМЕР_1.

На момент зазначеної ДТП автомобіль марки Skoda , реєстраційний номер НОМЕР_3 належав Товариству з обмеженою відповідальністю Оптіма-Лізинг , проте перебував в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Інфо Транс Сервіс (позивач) на підставі лізингової угоди №20111042 від 11.11.2011 та акту прийому-передачі автомобіля №20111042/69 від 05.11.2012.

Згідно постанови Оболонського районного суду міста Києві від 28.05.2013 у справі №3-2746/13 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки Chevrolet , реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 п. 10.11 ПДР України.

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки Chevrolet , реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інкомстрах (відповідач), згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/8524828.

Заявою вих.№18 від 25.04.2013 позивач повідомив відповідача про страховий випадок та запропонував оплати вартість ремонтних робіт автомобіля Skoda , реєстраційний номер НОМЕР_1.

13.01.2014 позивач, на вимогу відповідача, надіслав погодження Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Лізинг на отримання страхового відшкодування позивачем та замовлення-наряд №000006217 від 20.05.2013 наданого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda , реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 34 075,13 грн.

Проте, зазначені вимоги залишені відповідачем без задоволення.

Відповідно до акту надання послуг №40 від 02.02.2014 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було здійснено ремонт автомобіля Skoda , реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість якого становить 34 075,13 грн, на підтвердження оплати якого позивачем надано: договір №14 про технічне обслуговування на ремонт транспортного засобу від 03.06.2011; додаткову угоду №1 (23)/2014 від 15.01.2014 до договору №14 від 03.06.2011; довідку ФОП ОСОБА_4; рахунок на оплату №138 від 04.10.2013; платіжне доручення №2424 від 03.02.2014; платіжне доручення №2572 від 18.03.2014; платіжне доручення №2645 від 03.04.2014; платіжне доручення №2636 від 02.04.2014; квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 06.02.2014; квитанцію до прибуткового касового ордеру №2 від 07.04.2014.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 1.6 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України Про страхування франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/8524828 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в сумі 34 075,13 грн.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за несвоєчасну сплату страхового відшкодування 3% річних в сумі 2 549,25 грн та інфляційні втрати в сумі 25 420,05 грн за період прострочення з 14.04.2014 по 12.10.2016.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Статтею 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. Стаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15.

Враховуючи те, що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2 549,25 грн та інфляційні втрати в сумі 25 420,05 грн за період прострочення з 14.04.2014 по 12.10.2016.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інкомстрах (місцезнаходження : 03150, м. Київ, вул. В.Васильківська, буд. 72, оф. 32-33, код ЄДРПОУ 31282951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інфо Транс Сервіс (місцезнаходження : 03127, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 49, корп. 2, кв. 57, код ЄДРПОУ 37033890) 34 075 (тридцять чотири тисячі сімдесят п'ять) грн 13 коп. - страхового відшкодування, 2 549 (дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн 25 коп. - 3% річних, 25 420 (двадцять п'ять тисяч чотириста двадцять) грн 05 коп. - інфляційних втрат та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.02.2017

Суддя О.М. Спичак