Рішення

від 16.11.2016 по справі 910/17615/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016Справа №910/17615/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ металів"

про стягнення грошових коштів

Суддя Ю.В. Цюкало

Представники сторін:

від позивача: Рубан Л.П. - за довіреністю від 24.06.2016 року

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 16 листопада 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ металів" (відповідач) про стягнення 154 190,95 грн. основного боргу, 2 986,72 грн. штрафу, 10 607,49 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору поставки №СВ0912/714 від 16.09.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/17615/16. Розгляд справи призначено на 26.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року розгляд справи відкладено на 16.11.2016 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2013 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено Договір поставки №СВ0912/714 (далі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, металопрокат (далі по тексту товар ), сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 2.2. Договору кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до Договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаних у специфікаціях до даного Договору поставки. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.

На підстав видаткових накладних, а також інших первинних бухгалтерських документів, сторони не пізніше 5-го числа кожного календарного місяця, проводять звірку взаєморозрахунків за даним Договором (п. 3.8. Договору)

Відповідно до п. 2.1. Договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у специфікаціях та супровідних документах на товар.

У випадку поставки неякісного товару постачальник на вимогу покупця сплачує останньому штраф в розмірі 2 % від вартості товару неналежної якості (п. 7.5. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п.10.1. Договору).

На виконання умов Договору відповідачем було виставлено рахунки-фактур позивачу, зокрема, № СФ - 0005201 від 04 грудня 2013 року та № СФ - 0005204 від 04 грудня 2013 року.

Згідно рахунку-фактури № СФ - 0005201 від 04 грудня 2013 року та рахунку-фактури №СФ - 0005204 від 04 грудня 2013 року позивач виконав покладене на нього зобов'язання по сплаті авансового платежу в рахунок поставки товару та перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошову суму у розмірі 152 723,47 грн., що підтверджується банківською випискою позивача про рух коштів.

19 грудня 2013 року відповідач на виконання умов договору поставив позивачу товар відповідно до видаткової накладної СМ-0000706 від 18.12.2013 року, під час огляду якого встановлено, що поставлений товар не відповідав товару, вказаному в рахунку-фактурі № СФ-0005201 від 04 грудня 2013 року та за який було здійснено 100% попередню оплату, у зв'язку із чим позивачем складено Акт про повернення металу, який прийшов неналежної якості від 19.12.2013 року.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами та скріпленими їх печатками, заборгованість відповідача станом на 10.01.2014 року становить 154 190,95 грн.

Відповідач звернувся до позивача з листом № 08/04/14-3 від 08.04.2014 року, у якому зобов'язався повернути грошові кошти в розмірі 154 190,95 грн. у строк до 10.05.2014 року.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №СВ0912/714 від 16.09.2013 року щодо повернення попередньої оплати за поставлений товар неналежної якості, який було повернуто постачальнику згідно Акту від 19.12.2013 року, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 154 190,95 грн. основного боргу, 2 986,72 грн. штрафу, 10 607,49 грн. 3% річних.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснивши 100% попередню оплату у розмірі 152 723,47 грн. на підставі виставлених рахунків-фактури № СФ-0005201 від 04 грудня 2013 року на суму 149 338,80 грн. та № СФ - 0005204 від 04 грудня 2013 року на суму 3 384,67 грн.

Статтею 673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що відповідачем поставлено товар, за який було здійснено 100% оплату на підставі рахунку-фактури № СФ-0005201 від 04 грудня 2013 року, неналежної якості, про що складено Акт від 19.12.2013 року та повернуто товар постачальникові.

Згідно положень ч.2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Згідно із частинами 5, 6, 8 ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

В той же час п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. (п.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що позивачем було повернуто відповідачу товар неналежної якості, а відповідач, як свідчать матеріали справи, не виконав зобов'язання щодо повернення попередньої оплати, сплаченої на підставі рахунку-фактури № СФ-0005201 від 04 грудня 2013 року, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення 149 338,80 грн. підлягають задоволенню.

В іншій частині суми основного богу, заявленої до стягнення, суд відмовляє, оскільки матеріали справи містять лише докази повернення товару неналежної якості, оплаченого на підставі рахунку-фактури № СФ-0005201 від 04 грудня 2013 року, повернення попередньої оплати за який і заявлено позивачем. Докази повернення товару неналежної якості, оплаченого на підставі інших рахунків-фактури позивачем не надано.

Крім того, а матеріалах справи наявна видаткова накладна №СМ-0000698 від 18 грудня 2013 року, підписана представниками сторін та скріплена печатками, яка свідчить про поставку відповідачем товару на суму 3 384,67 грн., погодженому в рахунку-фактурі № СФ-0005204 від 04 грудня 2013 року, та прийняття такого товару позивачем. Доказів того, зазначений товар поставлений неналежної якості та повернутий постачальнику матеріали справи також не містять.

Оцінюючи подані позивачем акт звірки взаємних розрахунків, складений між Публічним акціонерним товариством "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ металів", відповідно до якого заборгованість станом на 10.01.2014 року складає 154 190,95 грн., та лист відповідача № 08/04/14-3 від 08.04.2014 року, суд виходить з такого.

В розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу наведені у статті 9 даного Закону, яка визначає, що первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з приписів господарського процесуального закону (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України) підтвердження тих чи інших обставин справи може здійснюватись тільки певними встановленими законодавством засобами доказування. У зв'язку з цим інші засоби доказування не можуть бути покладені в основу судового рішення.

В контексті Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ.

Чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Враховуючи викладене, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ, відображаючи загальну суму заборгованості, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Достовірність даних бухгалтерського обліку відповідно до статті 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджується інвентаризацією активів і зобов'язань.

З огляду на викладене, акт звірки взаємних розрахунків, складений між Публічним акціонерним товариством "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ металів", та лист відповідача № 08/04/14-3 від 08.04.2014 року, не є допустимими доказами, які підтверджують існування заборгованості відповідача.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи поставку відповідачем товару неналежної якості на суму 149 338,80 грн., перевіривши розрахунок штрафу позивача, суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку із чим стягненню з відповідача підлягає 2 986,72 грн. штрафу.

Щодо вимог про стягнення сум 3 % річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за поставлений товар неналежної якості.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України .

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, суд дійшов висновку, що застосування до спірних правовідносин положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача 3 % річних є необґрунтованим, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України (аналогічна думка викладені в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ металів" (04073, м. Київ, вулиця Фрунзе, будинок 154, ідентифікаційний код 38615573) на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (08800, Київська обл., Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Елеваторна, будинок 1, ідентифікаційний код 00951770) грошові кошти: 149 338,80 грн. (сто сорок дев'ять тисяч триста тридцять вісім гривень 80 копійок) попередньої оплати, 2 986,72 грн. (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість гривень 72 копійки) штрафу та 2 284,89 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 89 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. Копію рішення направити відповідачу у справі №910/17615/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.02.2017 року.

СуддяЮ.В. Цюкало