Рішення

від 23.02.2017 по справі 909/1182/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 р. Справа № 909/1182/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславський",

вул. Б.Хмельницького, буд.1, смт. Обертин, Тлумацький район,

Івано-Франківська область,78060;

адреса для листування: вул.Молодіжна, 48/45, м.Івано-Франківськ, 76009;

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор"

ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України",

вул. Петрушевича, 1, м.Івано-Франківськ,76008;

про: стягнення 147 470,69грн., з яких: 134 964,94грн. - інфляційні втрати, 12 505,75грн. - 3% річних,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № б/н від 01.11.2014р.);

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславський", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 147 470,69грн., з яких: 134 964,94грн. - інфляційні втрати, 12 505,75грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.16р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- невиконання відповідачем мирової угоди від 14.12.15р., укладеної між ТОВ "Станіславський" та ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", затвердженої ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.15р., у справі №909/1124/15, якою сторони погодили розмір основного бору - 199 938,56грн. та графік його погашення;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якої, за невиконання грошового зобов"язання, відповідачу нараховано 134 964,94грн. - інфляційних втрат, 12 505,75грн. - 3% річних на суму основного боргу 199 938,56грн.;

- норми ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 25.01.17р., від 09.02.17р. Однак, адресував суду відзив на позов б/н від 21.02.17р. (вх№3076/17 від 22.02.17р.), в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що мирова угода, укладена між сторонами та затверджена ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.15р., у справі №909/1124/15 - не розірвана, а отже позивач не має права вимагати стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Зазначає, що позивачем не подано суду первинних бухгалтерських документів щодо наявності боргу, в т.ч. часткового його погашення, а тому, відсутні підстави вважати, що сума заборгованості відповідача перед позивачем та нараховані інфляційні втрати та 3% річних є правильними, позаяк, надані позивачем односторонні арифметичні розрахунки, не можуть слугувати доказом розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Крім того, представник відповідача подав суду клопотання б/н від 21.02.17р. (вх№3075/17 від 22.02.17р.), в якому, через неможливість забезпечити явку представника відповідача в судове засідання, просить суд, відкласти розгляд справи та надати можливість ознайомитись з матеріалами справи.

Представник позивача, в судовому засіданні, заперечив проти поданого клопотання, вважає що такі дії відповідача спрямовані на умисне затягування судового процесу та ухилення від покладення на нього додаткових юридичних обов"язків за невиконання грошового зобов"язання.

З"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується клопотання представника відповідача б/н від 21.02.17р. (вх№3075/17 від 22.02.17р.), в частині відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, про відмову в його задоволенні, з огляду на те, що клопотання необґрунтоване, документально не підтверджене, носить неодноразовий характер (в судове засідання 09.02.17р., представник відповідача, адресував аналогічного змісту клопотання б/н (вх№2198/17), а вказана підстава для відкладення розгляду справи, а саме, неможливість забезпечення явки в судове засідання конкретного представника відповідача, визнається судом - неповажною, позаяк, відповідач, не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з ч.ч.1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов"язаних з ним трудовими відносинами. Неприбуття в судове засідання представника відповідача без документального обґрунтування поважності причин такого неприбуття розцінюється судом, як зловживання процесуальним правом та безпідставне, умисне затягування судового процесу, що суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. При цьому, за змістом абз.5 п.3.14. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків. Слід зазначити, що ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк у який має бути вирішено спір господарським судом - не більше двох місяців з дня одержання позовної заяви (в даному випадку такий строк спливає 27.02.17р.). Більше того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору по суті у відповідному судовому засіданні, що у даному випадку - відсутнє.

Судом відхиляється клопотання представника відповідача б/н від 21.02.17р. (вх№3075/17 від 22.02.17р.), і в частині ознайомлення з матеріалами справи. В силу приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В провадженні господарського суду Івано-Франківської області, даний спір за №909/1182/16, перебуває з 27.12.16р., і представник відповідача, за переконанням суду, мав достатньо часу (з 27.12.16р. по 23.02.17р.) для того, щоб скористатись своїми правами, наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України та належним чином підготуватись до судового засідання.

За таких обставин, беручи до уваги той факт, що відповідач, відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.15р., у справі №909/1124/15, затверджено мирову угоду від 14.12.15р., укладену між позивачем - ТОВ "Станіславський" та відповідачем - ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та припинено провадження у справі.

Як вбачається з тексту вказаної мирової угоди, підписаної та скріпленої печатками ТОВ "Станіславський" та ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України, сторони домовились врегулювати спір по справі № 909/1124/15 шляхом підписання та виконання мирової угоди. Відповідно до заявлених позовних вимог, борг відповідача перед позивачем станом на 06.09.2015р., складає 29 7414,49 грн., в тому числі: сума основного боргу - 199 938,56 грн., сума інфляційних втрат - 92 381,61 грн., сума 3% річних - 5 094,32 грн. Сторони погоджуються, що сума основного боргу відповідача перед позивачем, яка складає 199 938,56 грн., підтверджується видатковими накладними від 31.10.2014 р., зокрема: № 250, на продаж асфальтобетонної суміші (126 т) на суму 139 466,88 грн. (в .т.ч. ПДВ); № 251, на продаж щебеню фракції 5-20 на суму 2 328,00 грн. (в т.ч. ПДВ); № 252, на продаж дизельного палива 690 л на суму 11 316,00 грн. (в .т.ч. ПДВ); № 253, на продаж емульсії бітумної дорожньої 0,6 т на суму 5 220,00 грн. (в .т.ч. ПДВ); № 254, на продаж бензину А-95 (30л), А-92 (40 л) на заг. суму 1 118,30 грн. (в .т.ч. ПДВ); № 259, на продаж асфальтобетонної суміші (9,914,14 т) на суму 13 919,26 грн. (в .т.ч. ПДВ), а також Актом надання послуг № 249 від 31 жовтня 2014 року (транспортні послуги, послуги автомобіля, послуги катка) на загальну суму 26 570,12 грн. (в т.ч. ПДВ) і Актом звіряння взаємних рахунків за період: січень 2014 р. - жовтень 2014 року. Відповідач визнає і підтверджує свої зобов'язання по оплаті одержаних від позивача матеріалів та наданих позивачем послуг на загальну суму 199 938,56грн. в повному обсязі. Відповідач зобов'язується сплатити суму понесених позивачем судових витрат у розмірі 4 462,11 грн., що разом з основним боргом складає - 204 400,67грн., шляхом розстрочення платежів за графіком сплати платежів 4 400,67грн. до 31.12.15р., 35 000,00грн. до 31.01.16р., 45 000,00грн. до 29.02.16р., 60 000,00грн. до 31.03.16р., 60 000, 00грн. до 30.04.16р. Повним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за умовами цієї мирової угоди вважається повна сплата відповідачем загальної суми 204 400,67грн. у строк до 30 квітня 2016року. З дня повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за умовами цієї мирової угоди позивач втрачає право вимагати у відповідача додаткової сплати інфляційних в сумі 92 381,61 грн. та 3% річних в сумі 5094,32грн. чи висувати інші вимоги.

Ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.15р., у справі №909/1124/15, не оскаржувалась ні в апеляційному ні в касаційному порядку та набрала законної сили - 15.12.15р.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.ч.2, 3 ст.35 Господарського процесуального кодексу).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (п.2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.11р.).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, інформації Івано-Франківського міського відділу ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області №В-20/1219 від 02.02.17р. (а.с.41-42), державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області, 09.12.16р., відкрито виконавче провадження з виконання ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.15р., у справі №909/1124/15. Станом на 02.02.17р., кошти, згідно вказаного виконавчого документу, стягувачу не перераховано.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про покладення на відповідача додаткових юридичних обов"язків, обумовлених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді 134 964,94грн. - інфляційних втрат, 12 505,75грн. - 3% річних, за невиконання відповідачем грошового зобов"язання - 199 938,56грн., встановленого мировою угодою від 14.12.15р., затвердженою ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.15р., у справі №909/1124/15.

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Об'язковою умовою для покладення на боржника додаткових юридичних обов"язків за прострочення виконання грошового зобов"язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.

Мирова угода за своєю правовою природою є угодою сторін, яка укладається з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, за для яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши згоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

Саме лише укладення сторонами мирової угоди, якщо така мирова угода не виконана належним чином, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, кредитор вправі вимагати від боржника стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Пунктами 3, 4 мирової угоди від 14.12.15р., сторони погодили, що повним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за умовами цієї мирової угоди вважається повна сплата відповідачем загальної суми 204 400,67грн. у строк до 30 квітня 2016року, і з дня повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за умовами цієї мирової угоди позивач втрачає право вимагати у відповідача додаткової сплати інфляційних втрат в сумі 92 381,61грн. та 3% річних в сумі 5 094,32грн. чи висувати інші вимоги. Таким чином, втрата права позивача для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, пов"язана виключно з повним, належним виконанням відповідачем основного зобов"язання, що відсутнє в даному випадку.

Враховуючи вищевикладене, а також доведений перед судом факт невиконання відповідачем свого зобов"язання стосовно погашення основного боргу - 199 938,56грн., встановленого мировою угодою від 14.12.15р., затвердженою ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.15р., у справі №909/1124/15, суд прийшов до висновку, про правомірність покладення позивачем на відповідача додаткових юридичних обов"язків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Позивачем нараховано відповідачу 134 964,94грн. - інфляційні втрати, 12 505,75грн. - 3% річних (розрахунок а.с. 3-4).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 095,34грн., нарахованих за період з 01.11.14р. по 06.09.15р., від суми основного бору - 199 938,56грн., інфляційних втрат в розмірі 92 381,61грн., нарахованих за період листопад 2014р. - липень 2015р., від суми основного бору - 199 938,56грн., позаяк суми 3% річних - 5 095,34грн. та інфляційних втрат - 92 381,61грн., погоджені між сторонами у мировій угоді від 14.12.15р., яка затверджена ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.15р., а періоди їх нарахування вбачаються із позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог (а.с.55-57). Крім того, стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 3% річних в розмірі 7 396,38грн., за період з 07.09.15р. (не охоплений у справі №909/1124/15) по 30.11.16р. (кінець періоду нарахування, визначений позивачем у позові), від суми невиконаного грошового зобов"язання - 199 938,56грн. та інфляційних втрат в розмірі 29 125,43грн., за період серпень 2015р. (не охоплений у справі №909/1124/15) по листопад 2016р. (кінець періоду нарахування, визначений позивачем у позові) від суми невиконаного грошового зобов"язання - 199 938,56грн.

Заперечення відповідача щодо неподання позивачем первинних бухгалтерських документів щодо наявності заборгованості, в т.ч. часткового її погашення, не заслуговують на увагу позаяк, п. 2. мирової угоди від 14.12.15р., затвердженої ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.15р., у справі №909/1124/15, сторонами погоджено перелік первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується основний борг відповідача перед позивачем та не доводиться перед судом повторно в силу приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність часткової оплати відповідачем основного боргу, вбачається з відповіді Івано-Франківського міського відділу ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області №В-20/1219 від 02.02.17р. (а.с.41-42), доведено перед судом позивачем та не спростовано відповідачем. Не ґрунтуються на законі і твердження відповідача про те, що мирова угода, укладена між сторонами та затверджена ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.15р., у справі №909/1124/15 - не розірвана, а отже позивач не має права вимагати стягнення інфляційних втрат та 3% річних, позаяк, саме факт невиконання відповідачем грошового зобов"язанная в строк, погоджений сторонами умовами мирової угоди є наслідком покладення на останнього додаткових юридичних обов"язків, обумовлених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, стягненню в судовому порядку підлягають 121 507,04грн. - інфляційних втрат, 12 490,70грн. - 3% річних. В решті позову - відмовити.

Судовий збір, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 4-5, 22, 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України", вул. Петрушевича, 1, м.Івано-Франківськ, 76008 (ідентифікаційний код 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславський", вул. Б.Хмельницького, буд.1, смт. Обертин, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78060 (ідентифікаційний код 35422271) 121 507,04грн. (сто двадцять одну тисячу п"ятсот сім грн. 04коп.) - інфляційних втрат, 12 490,70грн. (дванадцять тисяч чотириста дев"яносто грн. 70коп.) - 3% річних, 2 009,96грн. (дві тисячі дев"ять грн. 96коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.02.17р.

Суддя С.Кобецька