Рішення

від 16.02.2017 по справі 910/354/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017Справа №910/354/17

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВКС "Каталіна" простягнення заборгованості Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКС "Каталіна" 40600,00 грн. основного боргу за договором перевезення вантажів №179 від 04.04.2016, 12180,00 грн. штрафних санкцій, Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2204,80 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати наданих позивачем послуг, яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/354/17, розгляд якої призначено на 01.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017, у зв'язку з тим, що судове засідання, призначене на 01.02.2017 не відбулось, розгляд справи призначено на 16.02.2017.

Представник позивача в судове засідання 16.02.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Про проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2016 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКС "Каталіна" (далі - замовник, відповідач) укладено договір №179 на перевезення вантажів.

Цей договір визначає взаємовідносини між виконавцем та замовником по наданню послуг з перевезення вантажів в міжнародному сполученні і по території України (п.1.1), першу заявку виконавець виконує за маршрутом м. Дніпропетровськ - м. Львів. Ціна послуг 40600,00 грн. Деталі перевезення будуть вказані у заявці (п.1.1.1), вартість перевезення фіксується у заявці (п.5.1), замовник здійснює оплату рахунків виконавця протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів (або факсимільної копії) документів на оплату, якщо інше не передбачено заявкою на перевезення (п.5.4), у випадку порушення замовником п.5.4 цього договору - прострочки оплати рахунків виконавця (за транспортні послуги, вантажо - розвантажувальні роботи, митне оформлення, простій, порожній пробіг, штрафи, збори, оплата за конвоювання, оплата за паромну переправу) замовник оплачує виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу (п.5.5), у випадку порушення строків оплати більш ніж на 30 календарних днів замовник на вимогу виконавця сплачує штраф у розмірі 30% від вартості перевезення (п.5.6).

04.04.2016 між сторонами підписано заявку до договору, в якій сторони погодили вартість перевезення за маршрутом м. Дніпропетровськ - м. Малехів у розмірі 40600,00 грн.; розрахунок по отриманню оригіналів, на карту протягом 5-7 банківських днів.

Відповідно до ТТН від 05.04.2016 та акту здачі - прийняття робіт №79 від 05.04.2016, який підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін, позивачем були надані, а відповідачем - прийняті послуги на загальну суму 40600,00 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, оплату за надані позивачем та прийняті відповідачем послуги останній не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було замовлено, а позивачем належним чином надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 40600,00 грн., що підтверджується відповідним договором та заявкою, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, ТТН та актом здачі - прийняття робіт, однак відповідач, в порушення умов, які викладені в заявці, вартість наданих позивачем послуг не оплатив.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов, які викладені в заявці, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг станом на момент розгляду справи настав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 40600,00 грн. підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 12180,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений заявкою строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за надані послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.6 договору сторонами погоджено, що у випадку порушення строків оплати більш ніж на 30 календарних днів замовник на вимогу виконавця сплачує штраф у розмірі 30% від вартості перевезення.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг згідно умов заявки, і прострочка складає більше ніж 30 календарних днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими.

При цьому, сума штрафу розрахована позивачем вірно, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 12180,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2204,80 грн. господарський суд зазначає таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження фактичного понесення витрат на оплату послуг адвоката на суму 2204,80 грн., як то платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначеної суми.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКС "Каталіна" (04205, м.Київ, проспект Оболонський, будинок 13-В, ідентифікаційний код 40323411) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 40600 (сорок тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, штраф у розмірі 12180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.02.2017

Суддя Ю.М. Смирнова