Рішення

від 22.02.2017 по справі 910/349/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017Справа №910/349/17

За позовомМіністерства оборони України доПриватного підприємства "МДД Груп" простягнення 580275,17 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаБарда С.Ю. - представник від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "МДД Груп" 580275,17 грн. штрафних санкцій за договором №303/26/122-16 про закупівлю товарів, робіт або послуг (за кошти Державного бюджету України) від 20.05.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, несвоєчасно виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, внаслідок чого позивачем було нараховано пеню та штраф згідно з згідно п.7.3.2 договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/349/17, розгляд якої призначено на 08.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, поданим клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 22.02.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 22.02.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 22.02.2017 не з'явився. 06.02.2017 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що не зміг вчасно виконати умови укладеного між сторонами договору з об'єктивних причин, порушення строків поставки по договору сталося у зв'язку із стислими термінами виготовлення великого обсягу продукції, що призвело до виходу з ладу обладнання, яке використовувалось у виробництві, для відновлення роботи якого було необхідно замовляти деталі з-за кордону, на що був витрачений значний час. Як зазначив відповідач, про виникнення даних обставин замовник був повідомлений належним чином та йому було запропоновано подовжити термін постачання товару, однак незважаючи на вказані обставини відповідач повністю виконав умови укладеного між сторонами договору та здійснив постачання товару в повному обсязі у термін дії договору (до 10.12.2016). Крім цього, відповідач не погодився із розрахунками пені, які надав позивача.

Крім цього, 21.02.2016 відповідачем подано до канцелярії Господарського суду міста Києва чергове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю явки його представника у судове засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Статтею 77 вказаного Кодексу передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості заміни свого уповноваженого представника, як з числа своїх працівників, так і з осіб, не пов'язаних з ними трудовими відносинами, а отже клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не визнається судом обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2016 між Міністерство оборони України (замовник, позивач) та Приватним підприємством "МДД Груп" (постачальник, відповідач) було укладено договір №303/26/122-16 про закупівлю товарів, робіт або послуг (за кошти Державного бюджету України) (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2016 році поставити Міністерству оборони України товар, код предмета закупівлі (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК - 016:2010): 31.00.1., ДК 021:2015:39113500-2 (меблі для сидіння та їхні частини), табурети, (лот 5) для обладнання казармених приміщень, для розміщення особового складу на загальновійськових полігонах, заміна втрачених на території та під час проведення антитерористичної операції, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень договору. Платіжні зобов'язання замовника виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетного асигнування) на 2016 рік (п.1.1), ціна товару, передбаченого до поставки за договором, його номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією складає 2112000,00 грн. без ПДВ (п.1.2), товар постачається на умовах DDP відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, завантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо (п.5.1), місце поставки товару: згідно реквізитів представників замовника (одержувачів) у відповідності з рознарядкою Міністерства оборони України (додаток 2), з обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси представників замовника (одержувачів) (п.5.2), постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором (п.6.3.1), за порушення строків виконання зобов'язання з вини постачальника, він сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної вартості договору (п.7.3.2), договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 10.12.2016, а в частині розрахунків та у випадку передбаченому пунктом 7.3.1 до повного виконання сторонами взятих зобов'язань (п.10.1).

Відповідно до додатку №1 до договору термін постачання 16000 шт. товару встановлено до 31.07.2016.

05.08.2016 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих.№133 від 28.07.2016 з вимогою про виконання зобов'язань по поставці товару та про сплату пені.

Відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар відповідно до видаткових накладних №РН-000000030 від 23.09.2016 у кількості 1876 шт. на суму 247632,00 грн., №РН-000000033 від 03.10.2016 у кількості 2220 шт. на суму 293040,00 грн., №РН-000000036 від 10.10.2016 у кількості 2160 шт. на суму 285120,00 грн., №РН-000000038 від 17.10.2016 у кількості 2340 шт. на суму 308880,00 грн., №РН-000000046 від 10.11.2016 у кількості 2504 шт. на суму 330528,00 грн., №РН-000000047 від 15.11.2016 у кількості 2460 шт. на суму 324720,00 грн., №РН-000000048 від 01.12.2016 у кількості 2440 шт. на суму 322080,00 грн., а всього на суму 2112000,00 грн.

20.10.2016 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих.№303/26/850 від 18.10.2016 з вимогою про сплату пені за порушення виконання зобов'язань за договором.

23.11.2016 відповідач звернувся до позивача з листом за вих.№155 з проханням про списання штрафних санкцій або відстрочення їх оплати.

Оскільки відповідач своїх зобов'язань за договором вчасно не виконав, в узгоджений між сторонами строк товар не поставив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 369075,16 грн. пені та 211200,00 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань за договором №303/26/122-16 про закупівлю товарів, робіт або послуг (за кошти Державного бюджету України) від 20.05.2016.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм ч. 1 та ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений укладеним між сторонами договором строк товар позивачу не поставив, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання з вини постачальника, він сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної вартості договору.

Враховуючи те, що відповідачем порушені строки поставки товару за укладеним між сторонами договором, суд визнає правомірним нарахування позивачем пені та штрафу (враховуючи той факт, що прострочення становило понад 30 днів), відповідно до умов п.7.3.2 договору.

При цьому, сума штрафу нарахована позивачем вірно, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 211200,00 грн.

За розрахунком суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, оскільки у період, який визначений судом із врахуванням дат фактичної поставки відповідачем товару, а саме з 01.08.2016 по 22.09.2016, з 23.09.2016 по 02.10.2016, з 03.10.2016 по 09.10.2016, з 10.10.2016 по 16.10.2016, з 17.10.2016 по 09.11.2016, з 10.11.2016 по 14.11.2016, з 15.11.2016 по 30.11.2016, належний до стягнення з відповідача розмір пені становить 364851,16 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МДД Груп" (14000, м.Чернігів, вул. Громадська, будинок 45-Б, ідентифікаційний код 36278955) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) 364851 (триста шістдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одна) грн. 16 коп. пені, штраф у розмірі 211200 (двісті одинадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 8640 (вісім тисяч шістсот сорок) грн. 77 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.02.2017

Суддя Ю.М. Смирнова