Рішення

від 22.02.2017 по справі 910/1673/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017Справа №910/1673/17 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Бондаренко М.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомПриватного підприємства "Отаман Груп" доАвтогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" простягнення 101422,98 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Власенко І.І. (довіреність №1 від 20.02.2017р.); від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Отаман Груп" (надалі - ПП "Отаман Груп", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (надалі - Кооператив "Північ", відповідач) про стягнення 72000,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна, 20095,05 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 1828,03 грн. - 3% річних та 7499,90 грн. - інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору №15 від 01.11.2015р. не виконав взяті на себе зобов'язання із повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою від 02.02.2017р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/1673/17 та призначено розгляд справи на 22.02.2017р.

20.02.2017р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

21.02.2017р. через відділ діловодства господарського суду головою правління відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із необхідністю підготувати вмотивовані пояснення по суті спору.

Розглянувши клопотання відповідача, судом визнано його необґрунтованим, причини неявки до суду - неповажними. Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду про порушення провадження у справі від 02.02.2017р. отримана уповноваженою особою відповідача 06.02.2017р., що підтверджується відповідним записом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, тобто відповідач мав достатній час для підготовки мотивованого відзиву на позовну заяву та/або для забезпечення явки у судове засідання одного зі своїх представників.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд вважає за доцільне також зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового розгляду оцінюється з огляду на обставини справи та в залежності від складності предмету спору такої справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (Право Б 2-33 рішення Європейського суду з прав людини від 10.08.2006р. у справі "Кухарчук проти України"). Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 6669 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11,2005р. у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи, такі як складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду), є спільними для всіх категорій справ та знаходять своє відображення, як у цивільному, адміністративному чи кримінальному процесах, так, зокрема, і в господарському процесі. Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи та враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/1673/17.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

01.11.2015р. між ПП "Отаман Груп" (надалі - виконавець) та Кооперативом "Північ" (надалі - замовник) укладено договір про надання послуг підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна за №15, предметом якого є надання послуг здійснення контрольно-пропускного режиму, підтримання порядку на об'єкті замовника; охорони майна, яке знаходиться в охороняємому (зачиненому) приміщенні та належним чином (згідно акту передання-приймання майна під охорону) здане під охорону, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 93 (далі - об'єкт).

У відповідності до п. 2.1.1, п. 2.1.2 договору виконавець зобов'язаний забезпечувати підтримання порядку, охорону майна та здійснювати встановлений замовником контрольно-пропускний режим на об'єкті, вказаному в п. 1.1 договору, шляхом виставлення на об'єкті відповідної кількості охоронців; здійснювати охорону об'єкта від злочинних чи інших незаконних дій та посягань, забезпечувати охорону матеріальних цінностей замовника, що знаходяться в охороняємому приміщенні, та зданих згідно акту надання-приймання майна під охорону.

За умовами п. 3.1.1. замовник зобов'язаний вчасно та в повному об'ємі та на умовах, визначених даним договором провести необхідні платежі і розрахунки за здійснені виконавцем послуги.

Згідно з пунктом 4.1 договору оплата за послуги виконавця, відповідно до умов цього договору складає 18000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ за один місяць.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що замовник оплачує послуги виконавця, згідно п. 4.1. договору, авансом не пізніше 15-го числа поточного місяця за поточний місяць на підставі даного договору.

Остаточний розрахунок та задоволення взаємних вимог проводиться протягом п`яти банківських днів з моменту розірвання або закінчення дії цього договору (п.4.4 договору).

Відповідно до п. 5.6. договору при простроченні проведення розрахунків за договором (Розділу 4) з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Сторони погодились, що за своєю правовою природою застосовані проценти не вважаються способом забезпечення виконання зобов'язання, майновими санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) в розумінні господарського законодавства України, а є платою за користування чужими грошовими коштами згідно з цивільним законодавством України (статті 536, 625 ЦКУ).

Згідно п. 7.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до: 31 жовтня 2016 року але в будь-якому випадку, до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Строк надання послуг: з 01 листопада 2015р. по 31 жовтня 2016р. (п. 7.1.1. договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП "Отаман Груп" свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі. Між позивачем та відповідачем підписано наступні акти здачі-прийняття робіт:

- Акт №ОУ-0000077 від 30.11.2015р. на суму 18000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000084 від 31.12.2015р. на суму 18000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000001 від 31.01.2016р. на суму 18000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000007 від 29.02.2016р. на суму 18000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000014 від 31.03.2016р. на суму 18000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000021 від 30.04.2016р. на суму 18000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000031 від 31.05.2016р. на суму 18000,00 грн. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов'язання за цим договором, що підтверджується актами виконаних робіт, проте відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в листопад 2015р. - січень 2016р. та оплати в повному обсязі за лютий 2016 року - травень 2016 року. Таким чином, заборгованість Кооперативу "Північ" перед ПП "Отаман Груп" становить 72000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про надання охоронних послуг №15 від 01.11.22015р. позивачем були надані послуги у період листопад 2015 року - травень 2016 року, а відповідачем в свою чергу прийняті вказані послуги, що підтверджується Актами №ОУ-0000077 за листопад 2015р. на суму 18000,00 грн.; №ОУ-0000084 за грудень 2015р. на суму 18000,00 грн.; №ОУ-0000001 за січень 2016р. на суму 18000,00 грн.; №ОУ-0000007 за лютий 2016р. на суму 18000,00 грн.; №ОУ-0000014 за березень 2016р. на суму 18000,00 грн.; №ОУ-0000021 за квітень 2016р. на суму 18000,00 грн.; №ОУ-0000031 за травень 2016р. на суму 18000,00 грн., а загалом на суму в розмірі 126000,00 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що замовник оплачує послуги виконавця, згідно п. 4.1. договору, авансом не пізніше 15-го числа поточного місяця за поточний місяць на підставі даного договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані положення укладеного між сторонами договору оренди, відповідач зобов'язаний був оплатити на користь позивача:

- за листопад 2015р. - 18000,00 грн. в строк до 15.11.2015р.;

- за грудень 2015р. - 18000,00грн. в строк до 15.12.2016р.;

- за січень 2016р. - 18000,00 грн. в строк до 15.01.2016р.;

- за лютий 2016р. - 18000,00 грн. в строк до 15.02.2016р.;

- за березень 2016р. - 18000,00 грн. в строк до 15.03.2016р.;

- за квітень 2016р. - 18000,00 грн. в строк до 15.04.2016р.;

- за травень 2016р. - 18000,00 грн. в строк до 15.05.2016р.

Проте, всупереч умовам зазначеного договору та нормам діючого законодавства відповідач свої зобов'язання у період листопад 2015р. - січень 2016р. виконував не вчасно, а за період лютий 2016р. - травень 2016р. не виконав, плату за надані послуги у встановлений договором строк не оплатив на загальну суму 72000,00 грн.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів ПП "Отаман Груп" в розмірі 72000,00 грн., а тому підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7499,90 грн. інфляційних втрат та 1828,03 грн. - 3% річних, як це передбачено сторонами у п. 5.6. договору та ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно розрахунку суду розмір 3% річних та інфляційних втрат за період з 16.11.2015р. по 27.01.2017р., за виключенням дат часткової оплати, становить 1870,03 грн. та 5777,62 грн. відповідно.

Одночасно, на підставі ст. 536 ЦК України позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20095,05 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п.6.1. - 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Отже, враховуючи вищенаведене, розмір процентів повинен бути визначений договором, або законом.

При цьому, із умов договору вбачається, що сторонами в договорі погоджено лише нарахування 3% річних, інфляції та пені.

Разом з тим, відповідно до наданого позивачем розрахунку, ПП "Отаман Груп" визначено розмір процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Аналіз правових норм, зокрема статей 536, 549, частини другої статті 625 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами. На відміну від процентів як плати за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Отже, з урахуванням вищевикладеного та змісту п. 5.6 договору, господарський суд приходить до висновку, що позивачем фактично заявлено вимогу про стягнення пені.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку суду та відповідно до частини другої статті 530 ЦК України та ч. 6 ст. 233 ГК України, передбачена договором відповідальність Кооперативу "Північ" підлягає застосуванню починаючи з 16 числа кожного місяця і підлягає до стягнення за шість місяців по кожному платежу.

Розрахунок пені здійснюється за формулою:

Пеня = сума заборгованості х Подвійна облікова ставка НБУ х кількість днів прострочення.

В разі, якщо в період заборгованості розмір облікової ставки НБУ змінювався, необхідно розраховувати розмір пені по кожному періоду окремо. У відповідності кількість днів прострочення ставиться для кожного періоду, коли діяла та чи інша облікова ставка НБУ визначається окремо.

За таких обставин, згідно розрахунку суду позовні вимоги ПП "Отаман Груп" про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 13813,41 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме: 72000,00 грн. - основний борг, 13813,41 грн. - пені, 5777,62 грн. - інфляційних та 1870,03 грн. - 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст.ст. 78, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Отаман Груп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (02232, м. Київ, вулиця Закревського, будинок 93, ідентифікаційний код 25661903) на користь Приватного підприємства "Отаман Груп" (02232, м. Київ, вулиця М. Цвєтаєвої, будинок 16-А, кімната 113, ідентифікаційний код 35974931) основний борг у розмірі 72000 (сімдесят дві тисячі) грн. 00 коп., пеню у розмірі 13813 (тринадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 1870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 03 коп., інфляційні у розмірі 5777 (п`ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 62 коп. та 1474 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн. 40 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

У судовому засіданні 22.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 27.02.2017 року.

Суддя В.В. Князьков