Рішення

від 08.02.2017 по справі 914/3126/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017р. Справа№ 914/3126/16

За позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Наукова, 49А , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Євростиль , Львівська область, Яворівський район, смт.Краковець

про стягнення 17 656,12 грн.

суддя Гоменюк З.П.

секретар судового засідання Климишин Ю.О.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, голова правління (протокол №6 від 14.07.2015 р.);

відповідача: не з'явився

Учаснику процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Учаснику процесу права та обов'язки зрозумілі, відводу не заявлено.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Наукова, 49А , м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю Євростиль , Львівська область, Яворівський район, смт.Краковець про стягнення 17 656,12 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.01.2017 р. Ухвалою суду від 11.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 25.01.2017 р. Ухвалою суду від 25.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 08.02.2017 р.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив, що відповідач володіє нежитловими приміщеннями в будинку, який перебуває на балансі позивача. Між сторонами було укладено договір відносин власників нежитлових приміщень та ОСББ, за умовами якого відповідач зобов'язався здійснювати щомісячні внески, пов'язані з утриманням будинку і прибудинкових територій. В подальшому після набрання чинності Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку рішенням загальних зборів ОСББ Наукова, 49А було затверджено тарифи на утримання будинку та прибудинкової території, котрі є обов'язковими також і для відповідача. У зв'язку з тим, що ТзОВ Євростиль не виконувало своїх зобов'язань щодо оплати, які виникли на підставі договору, а згодом рішення, позивач просив суд стягнути з відповідача 14016,39 грн. основного боргу, 2361,95 грн. пені, 940,21 грн. інфляційних втрат та 337,57 грн. 3% річних.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав. На адресу суду повернулися рекомендовані поштові відправлення відповідачеві ухвали про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи з долученими довідками підприємства поштового зв'язку про те, що причиною таких повернень є закінчення терміну зберігання.

Ухвали надсилались судом на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка також відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: 81033, Львівська область, Яворівський район, смт.Краковець, пл.Шухевича, 4.

Пунктом 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає, що ним виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.06.2013 р. між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Наукова, 49А (управитель, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Євростиль як власником нежитлового приміщення загальною площею 426,6 кв.м. в багатоквартирному будинку за адресою 79060, м.Львів, вул.Наукова, буд.49А (власник, відповідач у справі) було укладено договір №2н/п відносин власників нежитлових приміщень та ОСББ Наукова, 49А .

Сторони погодили, що термін дії договору складає один рік з моменту підписання договору сторонами. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення, він продовжується на наступний рік (п.7.6. та п.7.7. договору).

За умовами п.2.1. цього договору управитель зобов'язався безпосередньо або шляхом залучення фізичних чи юридичних осіб забезпечувати власнику нежитлових приміщень у житловому будинку за адресою 79060, м.Львів, вул.Наукова, буд.49А, належну експлуатацію і відповідні умови користування неподільним та загальним майном власників.

Відповідно до п.2.2. договору, власник приміщення зобов'язався брати участь у експлуатаційних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території пропорційно займаній площі.

Згідно з п.2.3. договору, розмір щомісячного внеску за експлуатаційне обслуговування на момент укладення цього договору становить 342,26 грн.

Підпунктом 4.2.5. договору сторони встановили обов'язок власника приміщення щомісячно, але не пізніше 20-го числа, сплачувати належні внески згідно п.2.3.

Рішенням загальних зборів членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Наукова, 49А , оформленим протоколом №1 від 09.07.2015 р., для розрахунку внеску на утримання будинку було затверджено тариф на утримання будинку з 01.07.2015 р. в наступному розмірі: 2,12 грн. за 1 м.кв. для 2-9 поверхів, 1,82 грн. за 1 м.кв. для 1 поверху і ІІ поверху ІІІ під'їзду, 1,53 грн. за 1 м.кв. для нежитлових приміщень першого поверху і в цоколі зі сторони автостоянки. Також вирішено створити ремонтний фонд з 01.07.2015 р. та встановити відчислення у ремонтний фонд в розмірі 0,50 грн. з 1 кв.м. загальної площі житлових і нежитлових приміщень з 01.07.2015 р.

Таким чином, внесок відповідача з 01.07.2015 р. відповідно до рішення встановлено в розмірі 2,03 грн. за кв.м. (тариф на утримання будинку в сумі 1,53грн. + відрахування у ремонтний фонд в сумі 0,50 грн.), а всього 866 грн. (426,6 кв.м. х 2,03 грн.)

Як стверджує позивач в позовній заяві, голова правління ОСББ Наукова, 49А неодноразово намагався зустрітися з керівником відповідача, повідомлення про сплату внесків надавалися керівникові відповідача через орендарів нежитлового приміщення, надсилалися засобами поштового зв'язку та на електронну адресу, проте відповідач своїх зобов'язань за договором та рішенням не виконав, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 14016,39 грн. заборгованості зі сплати внесків.

Як визначено сторонами в п.5.2. договору, за порушення зобов'язань, встановлених п.4.2.5. цього договору власник сплачує на користь управителя пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми заборгованості, а в разі звернення до суду розмір заборгованості буде визначатись з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості.

Рішенням загальних зборів членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Наукова, 49А , оформленим протоколом №1 від 09.07.2015 р. було вирішено продовжити нарахування і утримання пені за несвоєчасну сплату внесків на утримання будинку згідно рішення загальних зборів ОСББ від 17.05.2012 р. Згаданим рішенням, оформленим протоколом №1 від 17.05.2012 р., вирішено за несвоєчасну сплату платежів запровадити з 01.07.2012 р. нарахування і утримання на користь ОСББ пені в розмірі 0,1% суми заборгованості за кожен день прострочення заборгованості, але не більше загальної суми заборгованості.

Позивач, керуючись згаданим положенням договору та рішенням загальних зборів, заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 2361,95 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачеві 337,57 грн. 3% річних, а також 940,21 грн. інфляційних втрат.

Станом на день розгляду справи судом, належні докази повної або часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.4 ст.4 цього Закону, основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Як передбачено ч.ч.5,6 ст.13 Закону, укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою. У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства, особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, однак не є членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема в постанові від 17.05.2016 р. у справі №910/25295/15 та Верховний Суд України в постановах від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13, від 11.11.2015 у справі №914/189/14, від 27.01.2016 у справі №904/8242/14

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Як встановлено ч.1 ст.6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з п.2.3. укладеного між сторонами договору, розмір щомісячного внеску за експлуатаційне обслуговування становив 342,26 грн.

Підпунктом 4.2.5. договору сторони передбачили обов'язок власника приміщення щомісячно, але не пізніше 20-го числа, сплачувати належні внески згідно п.2.3.

Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , який набрав чинності 01.07.2015 р., визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

За цим Законом, співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ч.1 ст.10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ).

Як передбачено ч.1 ст.12 Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Відповідно до ч.2 цієї статті, витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Згаданим Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку було викладено в новій редакції також і ряд статей Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Так, відповідно до ст.15 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , співвласник зобов'язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно зі ст.16 цього Закону, об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів та здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх

обов'язків об'єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів (ст.17 Закону).

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів (ч.3 ст.23 Закону).

Як випливає з рішення загальних зборів членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Наукова, 49А , внесок відповідача з 01.07.2015 р. становив 2,03 грн. за кв.м., а всього 866 грн.

Станом на момент вирішення даного спору згадані договір та рішення є чинними, не визнані недійсними судом повністю чи в частині, а тому повинні виконуватись відповідачем належним чином.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу.

Як вбачається з доданих до позовної заяви розрахунків, позивач у зв'язку з нездійсненням відповідачем оплат щомісячного внеску просив суд стягнути 1026,39 грн. заборгованості за договором за період з квітня по червень 2015 р. Судом встановлено, що за даний період відповідачем мало бути сплачено 1026,78 грн., оскільки розмір щомісячного внеску за договором становив 342,26грн., а не 342,13 грн. як помилково визначив позивач, здійснюючи розрахунок належної йому до отримання суми. Так як розмір заборгованості є більшим, ніж заявлено до стягнення в цій частині, проте позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в частині даних сум, до задоволення підлягає основний борг за договором в сумі 1026,39 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

В матеріалах справи відсутні також і докази сплати відповідачем визначених рішенням внесків за період з липня 2015 року по вересень 2016 року включно, у зв'язку з чим суд, враховуючи встановлений законодавством обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів ОСББ та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12990 грн. (866 грн. х 15 міс.)

Таким чином, загалом стягненню підлягає 14016,39 грн. заборгованості з оплати внесків (1026,39 грн. за період з квітня по червень 2015 року - за договором відносин власників нежитлових приміщень та ОСББ, а також 12990грн. за період з липня 2015 року по вересень 2016 року включно - за рішенням загальних зборів).

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. (ч.1 ст.547 ЦК України)

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного випливає, що обов'язковою умовою виникнення права на нарахування пені є викладення в договорі умови (пункту) про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, підстави для її застосування та розмір, або наявність законодавчого акту, який визначає обов'язок та умови сплати пені.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2361,95 грн. за невиконання відповідачем зобов'язань, які виникли з договору та рішення загальних зборів ОСББ.

Суд вважає, що рішення загальних зборів ОСББ не може бути підставою для нарахування пені, оскільки зі згаданих положень законодавства випливає, що таке нарахування може проводитися лише на підставі прямої вказівки закону або договору. У зв'язку з цим, в стягненні 2343,67 грн. пені за невиконання рішення загальних зборів ОСББ щодо сплати внесків співвласника слід відмовити.

Як визначено сторонами в п.5.2. договору, за порушення зобов'язань, встановлених п.4.2.5. цього договору власник сплачує на користь управителя пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми заборгованості, а в разі звернення до суду розмір заборгованості буде визначатись з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості.

У відповідності до ст. 1, 2 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період з квітня по червень 2015 року (0,16% в перерахунку за день), є більшою, ніж ставка пені, визначена договором (0,1% за день), застосуванню при розрахунку підлягає розмір пені, визначений договором.

Суд, беручи до уваги те, що прострочення зі сплати внесків за договором розпочиналося 21 числа кожного з місяців за період з квітня по червень 2015 року включно, здійснив розрахунок пені за договором, внаслідок чого прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути 8,53 грн. пені.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.3.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Судом встановлено, що позивач при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат розраховував їх виходячи із суми, що складається в сукупності з основного боргу зі сплати внесків та пені. На переконання суду, вказане суперечить положенням ст.625 ЦК України, оскільки нею передбачено обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми саме за прострочення виконання основного грошового зобов'язання, а вимога про сплату пені хоча й має грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Суд провів розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, беручи суму основного боргу як базу нарахування, а також з врахуванням того, що прострочення зі сплати внесків за договором розпочиналося 21 числа, а за рішенням загальних зборів - 26 числа, та дійшов висновку, що стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 738 грн. та 3% річних в сумі 271,46 грн.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню складає 14016,39 грн. основного боргу, 8,53 грн. пені, 738 грн. інфляційних втрат та 271,46 грн. 3% річних. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Як передбачено частиною шостою статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись Законом України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євростиль , Львівська область, Яворівський район, смт.Краковець, пл.Шухевича, 4 (ідентифікаційний код 30703464) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Наукова, 49А , м.Львів, вул..Наукова, 49А (ідентифікаційний код 34461739) 14016,39 грн. основного боргу, 8,53 грн. пені, 738 грн. інфляційних втрат, 271,46 грн. 3% річних та 1173,38 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 08.02.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 13.02.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.