Рішення

від 23.02.2017 по справі 913/43/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

23 лютого 2017 року Справа № 913/43/17

Провадження №26/913/43/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Проектний Центр ДТЕК» , м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства «Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості «Луганськдіпрошахт» , м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 457022,18 грн

Суддя Масловський С.В.;

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №ББУ/НПЦ25/ББ/16 від 06.12.2016.

від відповідача: представник не прибув.

В судовому засіданні 23.02.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-Проектний Центр ДТЕК» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості «Луганськдіпрошахт» про стягнення 457022,18 грн за договором підряду №7565 від 22.04.2014, з яких 256264,56 грн - основна заборгованість (сума авансу), 15983,18 грн - 3% річних, 152989,62 грн - інфляційні витрати, 31784,82 грн - неустойка.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.01.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 25.01.2017, ухвалою від 25.01.2017 відкладено на 08.02.2017, ухвалою від 08.02.2017 відкладено на 14.02.2016, ухвалою від 14.02.2017 відкладено на 23.02.2017.

27.01.2017 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що в липні 2014 на розрахунковий рахунок отримав від відповідача аванс в розмірі 256264,56 грн; листом б/н від 14.07.2014 повідомив позивача про припинення своїх зобов'язань за умов, передбачених пунктом 8.1 договору, в зв'язку з проведенням бойових дій на території Луганської та Донецької області; листом від 01.10.2014 року за № 4-1.7/970 позивач повідомив відповідача про розірвання договору від 22.04.2014 №7565; листом №0394 від 02.12.2014 відповідач визнав заборгованість за договором №7565 (256264,56 грн); також відповідач зазначає, що не згоден з нарахуванням інфляційних витрат та 3% річних, які умовами договору не передбачені.

23.02.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області надав власне письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору. Також відповідач пояснює, що експрес-накладними №59000228477761 від 29.12.2016 та №59000188063971 від 15.06.2016 на адресу відповідача направлялась позовна заява та претензія, для спрощення одержання зазначених документів вони направлялись на ім'я ОСОБА_2, який працює в ПАТ Луганськдніпрошахт на посаді головного інженера. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, мотивуючи це тим, що на виконання умов договору підряду позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 256264,56 грн, які останній отримав, але роботи передбачені умовами договору не виконав.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВС Т А Н О В И В:

22.04.2014 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-Проектний Центр ДТЕК» , як замовником, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості «Луганськдіпрошахт» , як підрядником, укладено договір підряду на виконання проектних робіт №7565, відповідно до якого підрядник, в порядку та на умовах, визначених цим договором, бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами за рахунок замовника виконати проектні роботи відповідно до завдання на проектування та інших вихідних даних замовника, а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт і оплатити підряднику їх вартість (п.1.1).

Умовами договору сторони погодили, що об'єктом проектних робіт є розробка проектної документації (п.1.2); підрядник приступає до виконання проектних робіт по даному договору не пізніше 5-ти календарних днів з моменту підписання договору, отримання вихідних даних і авансу (п.1.3); кінцевий термін виконання проектних робіт: через 4 міс. після початку робіт (1.4.); підрядник зобов'язується не пізніше 5-ти календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного в п. 1.4. цього договору, передати замовнику результати проектно-вишукувальних робіт (документацію), скласти і зі свого боку підписати Акт здачі-приймання проектної документації (п.1.5.); вартість робіт за цим договором визначається зведеним кошторисом (Додаток №2), що є невід'ємною частиною цього договору, і становить 711846,00 грн, крім того, ПДВ 20% - 142369,20 грн., всього 854215,20 грн (п.2.1); замовник протягом 30-ти календарних днів з моменту укладення цього договору перераховує на поточний рахунок підрядника 30% вартості робіт за цим договором, а саме: 256264,56 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 42710,76 грн (п.2.3.1). Частина вартості робіт, що залишилася за цим договором в розмірі 70%, а саме 597950,64 грн, в тому числі ПДВ 20% - 99658,44 грн оплачується замовником шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання Акту здачі-приймання проектної документації (п. 2.3.2.); у разі прострочення виконання підрядником прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до п.п. 1.5., 4.3. цього Договору, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за цим договором, обумовленої в п.2.1, даного договору за кожен день прострочення (п. 6.3.).

Відповідно до платіжного доручення №801440812 від 30.05.2014 позивач перерахував на виконання умов договору підряду, на рахунок відповідача 256264,56 грн.

Відповідно до акту звіряння, між позивачем та відповідачем, підписаного повноважними представниками позивача (підрядника) та відповідача (замовника), посвідчених печатками сторін (належним чином засвідчена копія якого знаходяться в матеріалах справи), за договором підряду на виконання проектних робіт №7565 від 22.04.2014, станом на 01.05.2016 дебет на користь позивача складає - 256254,56 грн.

З метою безпосереднього врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією про повернення сплачених коштів, в сумі 256264,54 грн, а також вимагав від відповідача сплати пеню в сумі 31784,42 грн.

Як зазначив позивач у позові, та підтверджується листами відповідями позивача, відповідач листом б/н від 14.07.2014, повідомив позивача про припинення своїх зобов'язань за умов передбачених пунктом 8.1 договору, в зв'язку з проведенням бойових дій на території Луганської та Донецької області.

Відповідно до листа-відповіді позивача №4-1.7/970 від 01.10.2014 (а.с. 42), позивач вважає договір підряду на виконання проектних робіт №7565 від 22.04.2014 розірваним з 14.08.2014.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов'язання, в силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Частин 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що позивач, як замовник, на виконання п.2.3.1. договору підряду на виконання проектних робіт №7565 від 22.04.2014, перерахував на рахунок відповідача 30% вартості робіт, а саме 256264,56 грн, що підтверджується платіжним дорученням №801440812 від 30.05.2014 (оригінал якого наявний в матеріалах справи). Відповідач, як підрядник, роботи в строк встановлені умовами договору не виконав, а листом від 14.07.2014 повідомив позивача про припинення своїх зобов'язань посилаючись на п. 8.1 договору підряду, в зв'язку з проведенням бойових дій на території Луганської та Донецької області. Станом на момент розгляду справи, доказів протилежного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене та враховуючи те, що відповідач у відзиві на позовну заяву заборгованість визнає в повному обсязі, вимога позивача про стягнення з відповідача суми авансу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 256264,56 грн .

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 15983,18 грн та інфляційні витрати в розмірі 152989,62 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних за прострочення саме грошового зобов'язання. Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання , оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за розробку проектної документації.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року у справі № 30-90гс14.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат не є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) в розмірі 31784,82 грн.

Відповідно до частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Судом встановлено що листом відповідно до листа б/н від 14.07.2014, відповідач повідомив позивача про припинення своїх зобов'язань на підставі пункту 8.1 договору, в зв'язку з проведенням бойових дій на території Луганської та Донецької області, а позивач у листі-відповіді №4-1.7/970 від 01.10.2014, повідомив про розірвання договору з 14.08.2014, на підставі п.п. 8.1-8.3 та п. 2 статті 230 ГК України.

Згідно з ч. 2 статті 230 Господарського кодексу України, у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Таким чином судом встановлено що договір припинив свою дію з 14.08.2014 .

Вимога повивача про стягнення з відповідача неустойки, заявлена за період з 06.10.2014 по 06.03.2015, тобто після 14.08.2014, а отже не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних, неустойки та авансу підлягають задоволенню частково, а саме: аванс в сумі 256264,56 грн.

У відповідності до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Судовий збір покладається на відповідача в сумі 3843,97 грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості «Луганськдіпрошахт» (код ЄДРПУО 05400856, місцезнаходження: 93113, Луганська обл., місто Лисичанськ, вул. Пирогова, будинок 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Проектний Центр ДТЕК» (код ЄДРПУО 32880516, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Миронова, будинок 15) суму авансу в розмірі 256264 (двісті п'ятдесят шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн 56 коп, а також судовий збір у розмірі 3843 (три тисячі вісімсот сорок три) грн 97 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.02.2017.

Суддя С.В. Масловський