Рішення

від 20.02.2017 по справі 910/1422/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017Справа №910/1422/17

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НТТ "Енергія"

до публічного акціонерного товариства "КСГ БАНК"

про зобов'язання перерахувати кошти в розмірі 277 944,63 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дуднік-Дубіняк Д.І. - представник за довіреністю № 01 від 08.02.2017 р.;

від відповідача: Тополь І.І. - представник за довіреністю № 27 від 30.12.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "НТТ "Енергія" до публічного акціонерного товариства "КСГ БАНК" про зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.04.2007 року між ним та відповідачем укладено договір банківського вкладу №110407/01, предметом якого було надання відповідачем банківських послуг по банківському рахунку позивача №26000012651.

30.08.2016 року позивач відправив відповідачу платіжний документ, але кошти не були списані з рахунку позивача.

28.10.2016 року позивач відправив на адресу відповідача лист доручення №225 щодо перерахування з його поточного рахунку коштів у розмірі 277 944,63 грн., але вимоги були залишені без задоволення.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про зобов'язання відповідача перерахувати кошти, що знаходяться на рахунку позивача №26000012651 в банку відповідача в розмірі 277 944,63 грн. на рахунку позивача №26008619994077 в ПАТ Промінвестбанк , МФО 3000012, ЄДРПОУ 31172501.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.02.2017 року.

В судовому засіданні 20.02.2017 року представники сторін виконали вимоги ухвали суду від 31.01.2017 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.04.2007 року між закритим акціонерним товариством Європейський банк раціонального фінансування , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "КСГ БАНК" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "НТТ "Енергія" (клієнт) укладено договір банківського рахунку №110407/01.

Відповідно до п.1.1 договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26000012651 для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до законодавства України.

Згідно з п.1.3 договору, платежі з рахунків клієнта здійснюється в межах залишку коштів на рахунку, з урахуванням сум, що надходять на рахунок протягом операційного дня (поточних надходжень).

Пунктом 2.1.6 договору передбачено, що банк зобов'язується приймати до виконання розрахункові документи клієнта протягом операційного часу, визначеного внутрішнім положенням банку відповідно до черговості їх надходження та виключно у межах залишку грошей на поточному рахунку платника. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. Розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли до банку в післяопераційний час, банк може виконувати в той самий день.

Як зазначено позивачем, 30.08.2016 року він направив відповідачу платіжний документ, але кошти не були списані з рахунку позивача.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №9737 від 30.08.2016 року на суму 110 000,00 грн. з призначенням платежу поповнення рахунку по ПДВ, надане позивачем, проте в ньому відсутня відмітка відповідача про його прийняття.

02.09.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою №168, в якій зазначено, що 30.08.2016 року ним відправлено платіжку на поповнення бюджетного рахунку ПДВ в сумі 110 тис.грн., але платіж не був списаний з рахунку ТОВ НТТ Енергія . Просив надати пояснення з цього приводу та щодо залишку на гривневому та валютному рахунках ТОВ НТТ Енергія .

Листом №224 від 27.10.2016 року позивач звернувся до відповідача з проханням перерахувати грошові кошти в розмірі 277 944,63 грн. Даний лист направлений на адресу відповідача 28.10.2016 року та отриманий останнім 03.11.2016 року.

Згідно з ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Рішенням Правління Національного банку України №239-рш/БТ від 30.08.2016 року Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства КСГ БАНК вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати публічне акціонерне товариство КСГ БАНК .

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства КСГ БАНК з 31 серпня 2016 року до 30 серпня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КСГ БАНК , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52 1 , 53 Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Горбатюк Тетяні Миколаївні строком на два роки з 31 серпня 2016 року до 30 серпня 2018 року включно.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Судом враховано, що всупереч вказаної норми банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження її коштами, що знаходяться на їх поточному рахунку.

Відповідно до ч. 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом , а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків , зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків .

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку .

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, враховуючи вищезазначене, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням .

Тому, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Тому, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача перерахувати кошти, що знаходяться на рахунку позивача №26000012651 в банку відповідача в розмірі 277 944,63 грн. на рахунку позивача №26008619994077 в ПАТ Промінвестбанк , МФО 3000012, ЄДРПОУ 31172501 не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судом враховано, що позивачу відомо про те, що він є кредитором банку і що його вимоги можуть бути здійснені лише шляхом включення кредиторської вимоги до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів, що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою товариства з обмеженою відповідальністю "НТТ "Енергія" про включення його до реєстру кредиторів публічного акціонерного товариства "КСГ БАНК" для отримання коштів в сумі 277 944,63 грн. відповідно до договору банківського рахунку №110407/01 від 11.04.2007 року.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 28.02.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий