Рішення

від 27.02.2017 по справі 913/36/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

27 лютого 2017 року Справа № 913/36/17

Провадження №4/913/36/17

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Проектний центр ДТЕК» ,

м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства «Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості «Луганськдіпрошахт» , м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 272747 грн. 65 коп.

Суддя господарського суду Луганської області - Старкова Г.М.

Секретар судового засідання - помічник судді Наумова В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

Обставини справи: позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою № 18-1.7/1007 від 28.12.2016, за якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду на виконання проектних робіт № 7572 від 26.05.2014, в сумі 272747 грн. 65 коп., з яких: сума авансового платежу в розмірі 148310 грн. 48 коп., неустойка в сумі 30105 грн. 45 коп., 3 % річних в сумі 9250 грн. 09 коп., інфляційні нарахування в сумі 85081 грн. 63 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2017підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні 27.02.2017 не скористався.

Представник відповідача 23.01.2017 (згідно штампу вхідний № 655/17) на адресу господарського суду Луганської області подав відзив на позовну заяву, за яким визнав, що відповідачем отримано аванс за спірним договором, але проектні роботи не виконані, повернути суму авансу немає можливості, та запропонував позивачу укласти договір та виконати відповідні роботи, в рахунок раніше отриманого авансу за договором підряду на виконання проектних робіт № 7572 від 26.05.2014 в сумі 148310 грн. 48 коп. Крім того, відповідач не згоден з вимогами позивача щодо нарахування неустойки відповідно до п. 6.3 договору, оскільки вважає, що невиконання зобов'язань за спірним договором, відбулось не з вини відповідача, посилаючись на п. п. 6.5, 6.6 договору. На думку відповідача, суми заявлені до стягнення - 3% річних та інфляційних нарахувань договором не передбачені.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників позивача та відповідача, суд

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-Проектний центр ДТЕК» (далі за текстом - замовник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості «Луганськдіпрошахт» (далі за текстом - підрядник, відповідач) був укладений договір підряду на виконання проектних робіт № 7572 від 26.05.2014 (далі за текстом - договір), за умовами якого підрядник приймає на себе зобов'язання, власними силами та коштами за рахунок замовника виконати проектні роботи згідно з завданням на проектування та іншими вихідними даними замовника, а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт та оплатити підрядчику їх вартість. (п.1.1 договору).

Підрядник приступає до виконання проектних робіт за договором не пізніше 5-ти календарних днів з моменту підписання договору, отримання вихідних даних та авансу ( п. 1.3 договору).

Згідно із п. 1.4. договору кінцевий строк виконання проектних робіт через чотири місяці після початку робіт.

Вартість робіт за договором визначається зведеним кошторисом (додаток № 2 до договору), є невід'ємною частиною договору, та становить 606418 грн. 00 коп., ПДВ 20% - 121283 грн. 60 коп., всього 727701 грн. 60 коп. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.3.1. договору, замовник в продовж 30 календарних днів з моменту укладання договору перерахувати на поточний рахунок підрядника 30% вартості робіт за договором, а саме 218310 грн. 48 коп., в тому числі ПДВ 20% - 36385 грн. 08 коп.

Остаточна частина вартості робіт за договором в розмірі 70%, а саме 509391 грн. 12 коп., в тому числі ПДВ 20% - 84898 грн. 52 коп. сплачується Замовником шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок підрядника на протязі 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання проектної документації (п. 2.3.2. договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що завдання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом передачі підрядником замовнику документації на паперових та електронних носіях. До обов'язків підрядника згідно пунктів 3.3.3. та 3.3.4 договору віднесено: передачу документації, оформлення акту здачі-приймання робіт та виставлення рахунку на оплату робіт.

На виконання своїх зобов'язань за договором замовник перерахував на поточний рахунок підрядника грошові кошти в сумі 148310 грн. 48 коп., як передплату згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 від 25.06.2014.

Відповідно до умов договору кінцевим днем передачі замовнику проектної документації є 05.11.2014, але відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, вказані проектні роботи за договором не надав, тому має борг перед замовником (позивачем) на суму отриманого авансу в розмірі 148310 грн. 48 коп., що підтверджено актом звірення взаємних розрахунків станом на 01.12.2014 та на 01.05.2016.

Позивач, керуючись ст. 530 ЦК України, звернувся до відповідача з претензійною вимогою № 20-17/402 від 15.06.2016 про повернення суми попередньої оплати та пені.

Також позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 01.10.2014 № 4-17/970, за яким позивач просив повернути аванс перерахований за розірваним договором.

Відповідач надав відповідь від 02.12.2014 № 0394, за якою повідомив про відсутність можливості повернення авансу, та надав згоду про розірвання договору.

Грошові кошти, сплачені позивачем як передплата, в сумі 148310 грн. 48 коп. повернуті відповідачем не були.

Відповідно до п. 6.3 договору, у випадку прострочки виконання підрядником прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до п.п.1,5, 4.3 договору, підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за договором, яка зазначена у п. 2.1 договору за кожен день прострочення.

Позивач, відповідно до п. 6.3 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 30105 грн. 45 коп. за період з 06.11.2014 по 06.05.2015.

Позивач, з урахуванням вимог ч.2 ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в сумі 9250 грн. 09 коп. за період з 02.11.2014 по 02.12.2016, інфляційні нарахування в сумі 85081 грн. 63 коп. за період з листопада 2014 року по жовтень 2016 року(включно).

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання за спірним договором, не виконав проектні роботи, тому позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача суми передплати у розмірі 148310 грн. 48 коп.; неустойка в сумі 30105 грн. 45 коп.; 3% річних в сумі 9250 грн. 09 коп.; інфляційні нарахування в сумі 85081 грн. 63 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови договору підряду на виконання проектних робіт № 7572 від 26.05.2014 та положення ст. ст. 525, 526, 530, 611, 612, 617, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 175, 193, 218 Господарського кодексу України.

Відповідач відзивом розмір позовних вимог визнав частково, з підстав викладених вище.

Встановивши фактичні обставини, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог за позовом, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Факт отримання відповідачем грошових коштів від позивача та не повернення їх на даний час підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Так, згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно із п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В статті 854 Цивільного кодексу України вказано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 2 ст. 846 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно із ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Аналогічна правова норма встановлена і у ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів при цьому можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Одним з правових наслідків порушення зобов'язання встановлених статтею 611 Цивільного кодексу України є відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Разом з тим, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Так, відповідач необґрунтовано не повернув позивачу грошові кошти у заявленій до стягнення сумі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів в сумі 148310 грн. 48 коп. слід задовольнити повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 30105 грн. 45 коп. за період з 06.11.2014 по 06.05.2015 слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.3 договору, у випадку прострочки виконання підрядником прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до п.п.1,5, 4.3 договору, підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за договором, яка зазначена у п. 2.1 договору за кожен день прострочення.

Таки чином, вказана неустойка стягується за невиконання не грошового зобов'язання, а саме невиконання проектних робіт.

Відповідно до п. 1.3 договору підрядник починає виконання проектних робіт не пізніше 5 календарних днів з моменту підписання договору, отримання вихідних даних та авансу.

Аванс був перерахований 25.06.2014 відповідно до платіжного доручення № НОМЕР_1.

Таким чином, належним періодом нарахування неустойки буде з 01.07.2014 по 30.09.2014, день коли позивач повідомив відповідача про втрату інтересу до виконання проектних робіт листом від 01.10.21014 № 4-1.7/970.

Позивачем за даним позовом, визначено період нарахування неустойки з 06.11.2014 по 06.05.2015.

Враховуючи, що належний період нарахування неустойки та період який заявлений позивачем не співпадають, тому неустойка в сумі 30105 грн. 45 коп. за період з 06.11.2014 по 06.05.2015 стягненню не підлягає.

З урахування викладеного у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки в сумі 30105 грн. 45 коп. слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9250 грн. 09 коп. за період з 02.11.2014 по 02.12.2016, інфляційні нарахування в сумі 85081 грн. 63 коп. за період з листопада 2014 року по жовтень 2016 року(включно) слід зазначити наступне.

Сплата інфляційних нарахувань і трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до вимог абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь - який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що загальний розмір інфляційних нарахувань за період з листопад 2014 року по жовтень 2016 року(включно) становить 85431 грн. 55 коп., у той час як заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань становить 85081 грн. 63 коп. З урахуванням обставин справи та норм чинного законодавства, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань саме в розмірі заявлених вимог - 85081 грн. 63 коп.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що загальний розмір 3% річних за період з 02.11.2014 по 02.12.2016 становить 9265 грн. 29 коп., у той час як заявлена до стягнення сума 3% річних становить 9250 грн. 09 коп. З урахуванням обставин справи та норм чинного законодавства, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3%річних саме в розмірі заявлених вимог - 9250 грн. 09 коп.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 148310 грн. 48 коп., 3 % річних в сумі 9250 грн. 09 коп., інфляційні нарахування в сумі 85081 грн. 63 коп.(всього на загальну суму 242642 грн. 20 коп.).

Згідно із ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача обґрунтовано заявлених та задоволений вимог, а саме в сумі 3639 грн. 63 коп.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Проектний центр ДТЕК» до Публічного акціонерного товариства «Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості «Луганськдіпрошахт» про стягнення 272747 грн. 65 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості «Луганськдіпрошахт» , вул. Пирогова, 5, м. Лисичанськ Луганської області, код ЄДРПОУ 05400856 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Проектний центр ДТЕК» , вул. Європейська (Миронова), 15, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 32880516, грошові кошти в сумі 148310 грн. 48 коп., 3 % річних в сумі 9250 грн. 09 коп., інфляційні нарахування в сумі 85081 грн. 63 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 3639 грн. 63 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено та підписано - 28.02.2016.

Суддя Г.М. Старкова